Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №536/2941/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/657/2026

Справа № 536/2941/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2026 року в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Мартишевої Т.О.,

за участі секретаря судових засідань Антохіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

До Кременчуцького районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява ТОВ "Фінфорс" до ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором № 1250690-А від 19.02.2021 в розмірі 30 810 грн, із яких: 13 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 810 грн - нараховані проценти, та стягнути судовий збір у розмірі 2 422,70 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що 19.02.2021 між ТО «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СС ЛОУН» та на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС ЛОУН» затверджених наказом ТОВ «СС ЛОУН» N?0302-1 від 03.02.2021 було укладено Кредитний договір № 1250690-А. Згідно з п. 2.6.1. Кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 13 000 грн. Відповідно до п. 2.6.2. строк кредиту з 19.02.2021 по 20.03.2021 включно. Позивач зазначив, що ТОВ «СС ЛОУН» надало кредит відповідачеві в сумі 13 000грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 .У встановлений строк дії Кредитного договору відповідач свої зобов?язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв?язку з чим, керуючись умовами Кредитного договору та умовами додаткової угоди до кредитного договору (автопролонгація) від 19.02.2021, кредитний договір було автопролонговано на 20 днів. У встановлений додатковою угодою на автопролонгацію строк нової узгодженої дати повернення кредиту 09.04.2021 відповідач не виконав свої боргові зобов?язання за Кредитним договором, в зв?язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитором в розмірі: 13 000грн. - тіло кредиту та 17 810грн. - нараховані проценти.Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов?язань, 12.05.2021 між ТОВ «СС ЛОУН», як клієнтом, та ТОВ «ФІНФОРС» було укладено договір факторингу № 40071779-102, згіднго умов якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за Кредитним договором.Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі прав грошових вимог, який формується згідно додатку №1, є невід?ємною частиною договору. Як вбачається з витягу з реєстру прав грошових вимог ТОВ «СС ЛОУН» відступило на користь ТОВ «ФІНФОРС» право вимоги за кредитним договором № 1250690-А на загальну суму 30 810грн. У подальшому ТОВ «СС ЛОУН» повідомило позичальника про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ФІНФОРС» шляхом направлення 12.05.2021. Станом на дату направлення даної позовної заяви, заборгованість позичальника по кредитному договору перед ТОВ «ФІНФОРС» не сплачена і складає: 30 810 грн. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «ФІНФОРС».

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 грудня 2025 дана позовна заява, відповідно до ст. 31 ЦПК України, передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі, призначено у справі судове засідання з викликом сторін. Одночасно за клопотанням позивача зобов`язано акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» направити до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, інформацію чи випускалася банківська картка, маска карти № НОМЕР_2 …9873 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); інформацію про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки, маска карти № НОМЕР_2 …9873 за період з 19.02.2021 -23.02.2021, інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

12 січня 2026 року до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_1 в якому остання просила суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити ТОВ «ФІНФОРС» у задоволенні позову в повному обсязі. Із поданої позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги кредитним договором № 1250690-А від 19.02.2021 року. Зазначила, що після березня 2021 року нею не здійснювались платежі за вказаним договором, не укладались додаткові угоди, договори реструктуризації та не здійснювалось письмовевизнання боргу. Відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. На момент звернення позивача до суду,строк позовної давностіза вказаним договором вже сплив. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим, а сума нарахованих відсотків - неспівмірною.

13 січня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача ОСОБА_1 , в яких остання категорично не погоджується з твердженням позивача, що строк позовної давності не сплив у зв?язку з введенням карантину та воєнного стану. Щодо карантину (COVID-19) вказала, що позивач є професійною фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність виключно в дистанційній (електронній) формі.Введення карантинних обмежень жодним чином не перешкоджало Позивачу звернутися до суду в установлений законом трирічний строк (до квітня 2024 року) засобами поштового зв`язку або через систему «Електронний суд» функціонувала безперебійно.Щодо воєнного стану вказала, що позивач помилково трактує норми закону № 2120-IX. Верховний Суд у своїх постановах (зокрема у справі № 175/1317/22 від 01.11.2023) неодноразово наголошував, що сам факт введення воєнного стану в Україні не є автоматичною підставою для поновлення або зупинення строків позовної давності для всіх категорій справ.Позивач повинен довести, що саме воєнні дії стали непереборною обставиною, яка завадила подати позов саме за цим договором. Враховуючи, що Позивач находиться у м. Київ, а відповідач у м. Кременчук (території, де суди не припиняли роботу), об?єктивних перешкод для звернення до суду протягом 2022-2024 років не існувало. Разом з тим, право вимоги виникло у позивача ще у квітні 2021 року. Протягом майже 4-х років позивач не виявляв жодного інтересу до стягнення заборгованості в судовому порядку, що свідчить про його власну недбалість, а не про неможливість реалізації права.

04 лютого 2026 року до суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив відповідно до якого, останній просив суд відпмовити відповідачу у застосуванні строку позовної давності, позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити в повнгому обсязі. Вказав, щодо правовідносин за кредитним договором застосовується загальний строк позовної давності, визначений законодавством України, тривалістю у 3 роки, тобто встановлені ст. 257 ЦПК України. Однак, згідно із Законом України від 30.03.2020 року №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено, останній раз термін дії карантину було продовжено на всій території України до 30 червня 2023 року. Законом України від 15.03.2022 року № 2120- розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася. 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (№ 4434-IX) і строк позовної давності було поновлено. В постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року по справі № 383/1645/23 щодо позовної давності зазначено про те, що строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до умов Кредитного договору, мала здійснити оплату заборгованості 09.04.2021, з огляду на зупинення строків давності встановлених ст.257 ЦК України представник зазначив, що позивач подає позовну заяву у межах строку позовної давності.

Стосовно «необгрунтованості» напахованих відсотків варто представник позитвача вказав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості повністю відповідає умовам Кредитного договору. Основні положення Кредитного договору, на підставі яких здійснювалось нарахування заборгованості: п.2.6.2. - строк кредитного договору - 19.02.2021 р. по 20.03.2021 р.; п.2.6.4. -за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.72 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом; п. 5.7. Кредитного договору - мторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом/неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автопролонгованим, а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: п. 5.7.1 строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датоюповернення кредиту (або новою запланованою датою повернення кредиту у випадку оформлення продовження строку користування кредитом), і до спливу 20 (двадцяти) календарних днів включно; п. 5.7.2 в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4,15%. Пунктом 5.8. Кредитного договору Сторони погодили, що угода на автопролонгацію Договору підписується Позичальником одночасно з підписанням цього Договору. Автопролонгація строку дії кредитного договору - це відкладальна обставина в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитногодоговору. На підставі викладених положень Кредитного договору: Період 19.02.2021 по 20.03.2021 (30 днів) (13000,00 грн*0.72%)*30 днів = 2 808,00 грн. ???На підставі п.6.5 Кредитного договору здійснений перерахунок надан раніше акційної пропозиції, внаслідок якої 20.03.2021 нараховано 4 212грн. На підставі угоди про автопролонгацію Кредитного договору встановленистрок договору з 21.03.2021 по 09.04.2021 (20 днів)(13 000,00 грн*4,15%)* 20 = 10 790 грн. Таким чином, розмір заборгованості становить: тіло кредиту 13 000 грн. Нараховані відсотки 2 808,00+4 212,00 + 10790=17 810,00 грн.У свою чергу Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №308/3956/15-ц) та не надав контррозрахунку.

05 лютого 2026 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від відповідача ОСОБА_1 в якому остання просила суд повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінфорс» у зв?язку з пропуском позовної давності. У разі іншого рішення суду - зменшити розмір стягнення, виключивши з нього вс суми, нараховані за ставкою 4,15% та штрафні перерахунки, обмеживши стягненнясумою 15 808 грн. Вказала, що згідно з принципом правової визначеності, карантин та воєнний стан не є безумовною підставою для безмежного продовження строків для професійних фінансових установ, які мали технічну можливість подати позов вчасно. Просить суд застосувати наслідки пропуску позовної давності та повністю відмовити у позові.Якщо суд прийде до висновку про можливість розгляду справи по суті, наголошує на незаконності розрахунку позивача, так як позивач самовільно нарахував 10 790грн відсотків за 20 днів (з 21.03.2021 по 09.04.2021) за ставкою 4,15% на добу. Це понад 1500% річних. Така умова договору (п. 5.7.2) є несправедливою (ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»), оскільки встановлює неспівмірно високу суму компенсації.Це не «відсотки за користування», а прихована штрафна санкція. ОСОБА_1 не погоджувала перехід на ставку 4,15%, а пункт договору про «автоматичну пролонгацію» на таких кабальних умовах є нікчемним у розумінні ст. 203, 215 ЦК України.Контррозрахунок справедливої суми: тіло кредиту: 13 000грн. Відсотки за акційною ставкою 0,72% (п. 2.6.4 договору): 2 808грн. Будь-які інші суми (4 212 грн штрафного перерахунку та 10 790 грн за «пролонгацію») вважає незаконними та такими, що не підлягають стягненню.

16 лютого 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача ОСОБА_1 , в яких остання зазначила, що визнає факт отримання кредиту у розмірі 13 000 грн, як вбачається з наданих позивачем скріншотів (які вона вважає відображенням її дійсних намірів на момент взяття кредиту), умови були наступними: сума - 13 000 грн, строк - 30 днів, відсотки - 2 808 грн, тому вона готова повернути позивачу 15 808 грн. Вказала, що пролонгація договору на нових умовах (зі ставкою 4,15% на день) не є автоматичним технічним процесом. З юридичної точки зору - це окремий правочин або додаткова угода, яка змінює ціну договору та його строк. Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», кожний такий правочин має бути підписаний окремим одноразовим ідентифікатором (СМС-кодом). Позивач не надав доказів того, що на 31-й день нею був підписаний другий, окремий документ про зміну умов кредитування. Наявність підпису під основним договором не означає автоматичної згоди на всі майбутні кабальні умови, які Позивач вирішить застосувати. Вимога позивача щодо сплати відсотків за ставкою 4,15% на день (що становить понад 1500% річних) є встановленням непропорційно великої суми компенсації, що прямо заборонено ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Такі умови є кабальними, несправедливими та не відповідають принципам добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України). Навіть якби така пролонгація була підписана (що заперечується), вона має бути визнана судом нікчемною як така, що порушує публічний порядок та права споживача. Наголошує, що сукупна сума нарахувань за цим кредитом за законом не може перевищувати 26 000 грн (13 000 * 2). Будь-які розрахунки Позивача на суму 30 000+ грн є завідомо протиправними та не можуть бути задоволені судом

18 лютого 2026 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від відповідача ОСОБА_1 в якому остання просила повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінфорс» у зв`язку з пропуском позовної давності. У разі іншого рішення суду - зменшити розмір стягнення, виключивши з нього всі штрафні перерахунки, обмеживши стягнення сумою 15 808 грн

18 лютого 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача ОСОБА_1 , в якихостання просить суд врахувати її готовність повернути тіло кредиту та відсотки за погоджений 30 денний строк (всього 15 808 грн) та відмовити позивачу у стягненні решти суми через відсутність доказів підписання пролонгації та незаконність нарахувань.

27 лютого 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, згідно яких останній зазначив, що згідно із положеннями діючого законодавства, враховуючи практику Верховного Суду, керуючись принципом змагальності та враховуючи вимоги щодо достатності доказів і їх взаємний зв`язок в сукупності, позивачем було надано до суду та додатково витребувано з банку низку доказів (паперову копію укладеного сторонами електронного кредитного договору, виписки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про отримання кредитних коштів та ряд інших доказів), які в сукупності є підставою до обґрунтованого висновку щодо факту укладення кредитного договору в електронній формі та виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин. Позовні вимоги ТОВ «ФІНФОРС» просив задовольнити у повному обсязі.

27 лютого 2026 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 , згідно яких остання просила суд застосувати наслідки нікчемності умови договору щодо встановлення процентної ставки у розмірі 4,15% на день як такої, що суперечить ст. 3, 203, 215 ЦК України та п. 15 Перехідних положень ЦК України. Відмовити ТОВ «ФІНФОРС» у задоволенні позовних вимог у частині нарахування відсотків за ставкою 4,15% на день, обмеживши суму стягнення 15 808,00 грн (тіло кредиту та базова ставка 1,8% за 30 днів користування).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання, завчасно подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про електрону комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1ст. 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 6 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Тобто, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

У ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 19 лютого 2021 між ТОВ "СС ЛОУН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1250690-А, відповідно до умов якого кредитор зобов?язується надати Позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Кредит видається в національній грошовій одиниці України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на платіжну картку, вказану Позичальником в Заявці на отримання кредиту, або в готівковій формі в пунктах надання фінансових послуг платіжною системою. (п. 2.1. - 2.2. розділу 2 «Предмет Договору»).

Відповідно до п. 2.3. - 2.6.6 розділу 2 «Предмет Договору» договору вбачається, що тип кредиту - кредит. Мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов?язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника (споживчі цілі). Процентна ставка - фіксована. Умови надання кредиту: сума кредиту 13000 грн; строк кредиту з 19.02.2021 по 20.03.2021 включно; запланована дата повернення кредиту 20.03.2021; за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.72 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 262.8%.Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, а саме за період з дати видачі/отримання кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно; загальна вартість кредиту становить 15808 грн; сума до повернення - 15808 грн.

У судовому засіданні встановлено, що 19 лютого 2021 між ТОВ "СС ЛОУН" та ОСОБА_1 було укладено угоду до кредитного договору № 1250690-А (автопролонгація), відповідно до умов сума кредиту 13000 грн. Строк автопролонгації з 21.03.2021 по 09.04.2021 включно. Запланована дата повернення кредиту 09.04.2021 (нова запланована дата). За користування кредитом в період автопролонгації Позичальник сплачує Кредитору проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4.15% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 1000.1%. Загальна вартість кредиту становить 30810. Сума до повернення - 30810 грн. Всі умови Договору, не змінені цією Угодою, залишаються дійсними в редакції Договору і є обов?язковими для виконання Сторонами.Ця Угода є невід?ємною частиною Договору. Ця Угода підписана Сторонами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в двох примірниках, викладених українською мовою, що мають однакаву юридичну силу (п. 1 - 5).

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 погодилась на укладення кредитного договору № 1250690-А від 19 лютого 2021 та угоди до кредитного договору № 1250690-А (автопролонгація) від 19 лютого 2021, підписавши їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором f40984 та вчинла всі необхідні дії відповідно до Правил надання коштів в кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», затверджених Наказом Директора ТОВ «СС ЛОУН`від 29 липня 2020 №2907-1.

У Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Це означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки не буде доведено протилежне.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не оспорювала правочин та не надала суду доказів, які б спростовували факт його укладення.

Разом з тим, відповідач не надала доказів того, що вона зверталася із відповідними заявами про можливе використання її електронного (цифрового) підпису сторонніми особами без її згоди до правоохоронних органів, що за цими заявами була проведена перевірка, встановлено винних осіб, внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування. Також відповідач не зверталася до суду з позовом про визнання договору неукладеним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що кредитний договір та угода були підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Такий спосіб підтвердження є належним і допустимим доказом укладення спірних правочинів між сторонами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету укладання кредитних договорів було б технічно неможливим.

Матеріали справи не містять доказів протилежного, а відповідач таких доказів не надала, що відповідно до статей 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України є її процесуальним обов`язком.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19) та від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Судова практика у цій категорії справ є сталою.

Таким чином, позичальниця, укладаючи кредитний договір, повністю усвідомлювала його умови та своїм електронним підписом підтвердила, що діяла свідомо, добровільно і вільно обирала контрагента та умови договору.

12 жовтня 2020 року між ТОВ "CC Лоун" та ТОВ «ФК «Сан-райз фінанс» було укладено договір на переказ коштів №6.

Як встановлено судом, свій обов`язок згідно кредитного договору № 1250690-А від 19 лютого 2021 ТОВ «СС ЛОУН» виконало у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 13000 грн за реквізитами платіжної картки відповідача №516874…9873, що підтверджується Витягом з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу ТОВ «ФК «Сан-райз фінанс», згідно договору №6 від 12.10.2020.

Також, з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 22 січня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260120/94861-БТ вбачається, що банківську картку № НОМЕР_5 емітовано в банку на ім`я ОСОБА_1 та 19.02.2021 на неї було зарахувано кошти у розмірі 13000 грн.

Таким чином, ТОВ «СС ЛОУН» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених договором. Водночас відповідач неналежно виконує свої зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 30810 грн.

12 травня 2021 між ТОВ "CC ЛОУН" та ТОВ "ФІНФОРС" було укладено Договір факторингу №40071779-102, згідно з умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за яким настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (сума наданого кредиту чи позики), проценти, комісію, неустойку (пеня, штраф) та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі прав грошових вимог, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору

Відповідно до Витягу з реєстру прав грошових вимог до договору факторингу №40071779-102 від 12 травня 2021 ТОВ "CC ЛОУН" відступило на користь ТОВ "ФІНФОРС" право вимоги за Кредитним договором № 1250690-А від 19 лютого 2021 на загальну суму 30810 грн.

У матеріалах справи міститься копія листа ТОВ "CC Лоун" про направлення на електронну адресу відповідача повідомлення про факт укладення відповідного договору факторингу від 12 травня 2021 року за № 40071779-102та про перехід права вимоги за договором № 1250690-А від 19 лютого 2021 року на користь ТОВ "Фінфорс"

Згідно з наданою позивачем розрахунком заборгованості за договором № 1250690-А від 19 лютого 2021, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становіить 30 832 грн, із яких: - заборгованість за кредитом - 13000 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 17832 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Зі змісту статей 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідно до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Із встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ "Фінфорс" виступає правонаступником кредитодавця (виконавцем послуги кредитування), а відповідач ОСОБА_1 споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Зі змісту кредитного договору № 1250690-А від 19 лютого 2021 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів та умови пролонгації такого строку, розмір процентів, умови кредитування.

Позичальник ОСОБА_1 погодилась на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи підтверджено виконання ТОВ "СС ЛОУН" належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме надання відповідачу кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідач у запереченнях проти задоволення позову висловила незгоду з розміром нарахованих за кредитним договором процентів за користування кредитом, посилаючись на те, що відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку кредитування та тим що нею не було укладено додаткової угоди.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1250690-А від 19 лютого 2021 у розмірі 30 810 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 13000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 17810 грн.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів у визначений договором строк - 20 березня 2021 року. Зазначена обставина не заперечувалася відповідачем під час подання відзиву та додаткових пояснень.

Пунктами 5.1.-5.2. розділу 5 «Порядок продовження строку користування кредитом. Автопролонгація» договору передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування кредитом. Для продовження строку користування кредитом, Позичальник сплачує Кредитору нараховані проценти за ту кількість днів, на яку бажає продовжити строк. У разі не сплати Позичальником заборгованості до закінчення строку дії договору та не продовження строку дії Договору, Кредитором застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження строку дії договору з дня запланованої дати повернення кредиту ще на 20 календарних днів. Позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту у разі, якщо він не повернув кредит і не продовжив строк користування кредитом до дня закінчення дії строку автопролонгації.

Згідно з пунктом 5.7. кредитного договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом/неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автопролонгованим, а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: 5.7.1 строк автопролонгації Договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту (або новою запланованою датою повернення кредиту у випадку оформлення продовження строку користування кредитом), і до спливу 20 (двадцяти) календарних днів включно. 5.7.2. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4.15 %. Відповідно до пункту 5.8 сторони погодили, що угода на автопролонгацію Договору підписується позичальником одночасно з підписанням цього Договору.

Відповідно до пункту 6.4. кредитного договору - у випадку застосування акційної процентної ставки, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за такою акційною процентною ставкою. Акційна процентна ставка діє виключно до запланованої дати повернення кредиту, зазначеної у пункті 2.6.3 цього Договору. У випадку оформлення продовження строку користування кредитом (за виключенням автопролонгації), до кредиту в подальшому застосовується стандартна процентна ставка. Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору - у випадку застосування автопролонгації строку дії Договору та, відповідно, продовження строку користування кредитом (далі автопролонгація), отриманого за акційною процентною ставкою, позичальник сплачує проценти за період з дня (дати) видачі кредиту і до запланованої дати за стандартною процентною ставкою. У такому випадку, нарахування процентів відбувається наступним чином: за період з дня (дати) видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту, зазначеної у пункті 2.6.3 цього Договору, проценти перераховуються як різниця між стандартною процентною ставкою та акційною процентною ставкою. Таке перерахування відбувається у перший день дії автопролонгації.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що у разі застосування автопролонгації на суму кредиту (фактичний залишок суми кредиту) Позичальника нараховується підвищена процентна ставка, яка становить 4.15 %; за кожен день користування кредитом. Така підвищена процентна ставка нараховується починаючи з першого дня автопролонгації та діє до дня, зазначеного у відповідній угоді як нова узгоджена Сторонами запланована дата повернення кредиту, та/або до оформлення Позичальником продовження строку користування кредитом на умовах цього Договору.

У судовому засіданні встановлено, що 19 лютого 2021 між ТОВ "СС ЛОУН" та ОСОБА_1 було укладено угоду до кредитного договору № 1250690-А (автопролонгація), яка підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором f40984, відповідно до умов строк автопролонгації становить з 21.03.2021 по 09.04.2021 включно. За користування кредитом в період автопролонгації Позичальник сплачує Кредитору проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4.15% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Загальна вартість кредиту становить 30810. Сума до повернення - 30810 грн.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт укладення угоди до кредитного договору №?1250690-А від 19 лютого 2021 року (автопролонгація). У зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо сплати заборгованості до закінчення строку дії договору, відповідно до п.?5.2 кредитного договору, його строк було автоматично продовжено (автопролонговано) на 20 календарних днів з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту на підставі зазначеної вище угоди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами за період з 19.02.2021 року до 09.04.2021 року.

Зазначений період охоплює як строк (30 днів), передбачений пунктом 2.6.2 договору, так і подальший строк продовження договору на 20 днів відповідно до умов угоди до кредитного договору №?1250690-А від 19 лютого 2021 року (автопролонгація).

Враховуючи вищевикладене, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування - до 09.04.2021 року, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Згідно з умовами договору та угоди про автопролонгацію, за період з 19.02.2021 по 20.03.2021, проценти нараховувалися за ставкою 0,72% від суми кредиту за кожен день користування (13 000,00 грн ? 0,72% ? 30 днів = 2 808 грн.). Відповідно до п. 6.5 Кредитного договору було здійснено перерахунок раніше наданої акційної процентної ставки, унаслідок чого додатково нараховано 4 212 грн процентів. На підставі угоди про автопролонгацію за період з 21.03.2021 по 09.04.2021 (20 календарних днів) проценти нараховувалися за підвищеною процентною ставкою 4,15% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (13 000,00 грн ? 4,15% ? 20 днів = 10 790 грн.)

Таким чином, у зв`язку з продовженням строку кредитування (автопролонгацією) та застосуванням підвищеної процентної ставки за період пролонгації, загальна сума нарахованих процентів склала 17 810 грн (2 808 грн + 4 212 грн + 10 790 грн).

Доводи сторони відповідача про ще сума, яку просить стягнути ТОВ "Фінфорс", а саме заборгованість за процентами в розмірі 17810 грн, не містить належного правового, обґрунтування, оскільки нарахована поза межами користування кредитом, тому є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, спростовуються матеріалами справи, так як відповідно до графіку платежів, встановленого угодою до Кредитного договору №?1250690-А від 19 лютого 2021 року (автопролонгація), яка підписана електронним підписом відповідача ОСОБА_1 , узгоджена дата повернення кредиту 09.04.2021 та встановлені проценти за користування кредитом в розмірі 17810 грн.

Таким чином, з урахуванням презумпції правомірності правочину, позовні вимоги нового кредитора ТОВ "Фінфорс" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1250690-А від 19.02.2021 в розмірі 30 810 грн, із яких: 13 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 810 грн - нараховані проценти, знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи та є обґрунтованими.

Щодо пропущення позивачем позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1 та 2 статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 663/2070/15-ц).

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі N 437/2726/13-ц.

З умов кредитного договору щодо запланованого терміну повернення кредиту вбачається, що перебіг трирічного строку давності розпочався з 10.04.2021 року та мав закінчитися 10.04.2024 року.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі N 679/1136/21 (провадження N 61-5238св22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року N 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 року N 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану " в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 N 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022,розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Таким чином, з огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а також на встановлені судом обставини, а саме звернення позивача з даним позовом 10.12.2025 року, тому трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.

Доводи відповідача щодо несправедливості нарахованих процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими, враховуючи наступне.

У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим, проценти відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

Оскільки нараховані, відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України, проценти за користування кредитом не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», на думку колегії суддів відсутні підстави для визнання умов кредитного договору в частині передбачених процентів за користування кредитом, несправедливими.

Крім того, підписуючи договір, відповідач погодився з розміром процентів за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цього договору.

Також не може бути застосовано до спірних правовідносин пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який зазначає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, оскільки частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі» містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Отже, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.

Відповідачем не пред`явлено вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними, в тому числі щодо встановлення розміру процентної ставки.

Аналогічний вичновок відображео в постанові Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року по справі №530/1359/24.

Враховуючи викладене та те, що відповідач належним чином не виконала обов`язку за договором, позивач набув права вимоги за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме на користь позивача стягненню підлягає заборгованості у розмірі 30 810 грн, із яких: 13 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 810 грн - нараховані проценти.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Керуючись ст. 1-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, каб. 508-2, код ЄДРПОУ 41717584) до ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за договором № 1250690-А від 19.02.2021 в розмірі 30 810 (тридцять тисяч вісімсот десять) грн, яка складається з: 13 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 810 грн - нараховані проценти.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» судовий збір сплачений позивачем при подачі позову в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 27 лютого 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева