Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №537/7700/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/396/2026

Справа № 537/7700/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання – Бакай М.С., представника позивача Єськової О.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в режимі відеоконференції, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 110225,58 грн, а також стягнути судові витрати за сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 08.08.2019 між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву №010/0934/82/0335909 (далі Договір). Відповідно до умов кредитного Договору, Банк зобов`язаний надати Клієнту кредит в сумі 35000,00 грн. Строк кредиту 48 місяців (з 08.08.2019 по 08.08.2023). Також, умовами кредитного договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом. Ознайомившись з Паспортом кредиту та підписавши його відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Згідно з умовами Договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Договором.

20.09.2019 було укладено договір №114\2-19-F відповідно до якого Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0934/82/0335909.

28.12.2022 було укладено договір №28-12/2022 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0934/82/0335909. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №010/0934/82/0335909.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №010/0934/82/0335909 від 08.08.2019 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 110225,58 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 42593,04 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55922,38 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 11710,16 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та понесені судові витрати.

02.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.12.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» відмовити у повному обсязі; застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог; у разі задоволення позову (частково або повністю) — зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумних та співмірних меж.

Вказує, що позивач стверджує, що сторони погодили строк позовної давності тривалістю 70 років. Проте він, як споживач, не погоджував таке збільшення строку в індивідуальному порядку та не підписував жодних окремих угод щодо цього. Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Умова про збільшення строку до 70 років, викладена у типових умовах банку, є несправедливою згідно зі ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» та правовими позиціями Верховного Суду. Оскільки з моменту останнього платежу (або терміну повернення кредиту) до моменту подання позову минуло більше трьох років, тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові.

Вважає незаконним нарахування процентів поза межами строку кредитування. Так згідно з позовною заявою, строк кредитування закінчився 08.08.2023. Позивачем нараховані проценти за користування кредитом поза межами цього строку. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (справа № 310/11534/13-ц), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Таким чином, будь-які нарахування відсотків після 08.08.2023 є безпідставними та незаконними.

Також вважає неспівмірними витрати на правничу допомогу у сумі 25000,00 грн зі складністю справи, яка є малозначною та розглядається у спрощеному провадженні. Позовна заява є типовим зразком, що не потребує значних витрат часу адвоката. На підставі ст. 137 ЦПК України прошу суд зменшити розмір цих витрат до розумної межі (не більше 1000 грн) або відмовити у їх стягненні.

Наголошує, що він не отримував жодних належним чином оформлених письмових повідомлень про заміну кредитора, як того вимагає ст. 516 ЦК України. Також надані позивачем копії витягів з реєстрів боржників не є належними доказами передачі права вимоги саме за його зобов`язанням.

06.01.2026 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, де позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вказує, що сторонами договору збільшено строк позовної давності до 70 років (п. 6 Заявки про відкриття карткового рахунку). Посилання на несправедливість даного пункту договору є недоречною, оскільки такі умови були прийняті відповідачем шляхом підписання відповідної заяви. Більш того, умовами договору передбачено, що строк кредитування – до 08.08.2023 року. Отже, перебіг строку позовної давності розпочався 09.08.2023 року та 3-річний строк давності повинен закінчуватись 08.08.2026 року, а з урахуванням договірного продовження такого строку - 08.08.2093 року. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо умов кредитування то до позовної заяви було додано Договір з додатками, серед яких паспорт споживчого кредиту, який містить всі відомості щодо умов кредитування, в т.ч. щодо порядку нарахування процентів, строку кредитування, реальної річної ставки, тощо. Аналогічні відомості містяться також і в самому Договорі. При цьому, дані документи підписані відповідачем. Кредитний договір є дійсним як в цілому, так і в частині, не оскаржуються в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, відповідають вільному волевиявленню сторін та чинному законодавству. З зустрічним позовом відповідач не звертався. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, чим підтвердив, що він ознайомлений з умовами кредитування. Всі нарахування здійснені кредитором в межах строку кредитування, погодженого сторонами договору (з 08.08.2019 по 07.08.2023 року). На момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача то обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача тож, такі твердження є припущеннями.

Щодо повідомлення про заміну кредитора то повідомлення боржника здійснювалось первісними кредиторами відповідно до умов договорів факторингу. Крім того, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов`язань як на користь первісного кредитору, так і на користь позивача.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Коллект Центр» Єськова О.В. прохала позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що позов визнає частково, а саме су боргу по тілу кредиту, інші нарахування не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Судом встановлено, що 08.08.2019 року між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 підписано Заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/0934/82/0335909, відповідно до якої банк відкриває картковий рахунок на ім`я клієнта, випускає та надає йому платіжну картку, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки або її реквізитів відповідно до правил платіжних систем, правил та тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.

Пунктом 1.2 заяви передбачено, що на умовах цієї заяви, з дати встановлення (зміни) поточного ліміту клієнт має право отримати, а банк зобов`язаний надати в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з карткового рахунку у випадках, визначених договором. Метою кредиту є придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб. Максимальний ліміт кредиту складає п`ятсот тисяч гривень, в межах якого встановлюється поточний ліміт кредиту.

Пунктами 1.4, 1.5 Заяви №010/0934/82/0335909 від 08.08.2019 року та додатком №1 до неї передбачено наступні умови видачі кредиту: розмір поточного ліміту на дату підписання заяви становить 0 (нуль) гривень, розмір поточного ліміту на дату початку кредитування 35000 грн, строк кредиту 48 місяців, проценти за користування кредитом 45,0% річних.

Відповідно до умов п. 3.2. Заяви, в порядку та на умовах, визначених підпунктами 2.5.5. - 2.5.6. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 6 Правил, клієнт зобов`язаний сплачувати банку обов`язковий щомісячний платіж за користування кредитом у розмірі 5% від власної заборгованості перед банком, але не менше 30 гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менша за зазначену суму. Порядок і умови погашення іншої заборгованості за кредитом в т.ч. недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5 - 2.5.13 пункту 2.5 Статті 2 Розділу 6 Правил. Клієнт зобов`язується здійснити остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження в останній робочий день строку користування кредитом.

Заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/0934/82/0335909 від 08.08.2019 та додаток №1 до неї підписана відповідачем ОСОБА_1 та представником Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Наявні у справі докази підтверджують, що 08.08.2019 року ОСОБА_1 уклав із АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір, за умовами якого кредит надається банком шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок відповідача, розмір поточного ліміту на дату початку кредитування 35000 грн, строк кредитування 48 місяців, проценти за користування кредитом 45,0% річних.

Заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/0934/82/0335909 від 08.08.2019 та додаток №1 до неї підписана відповідачем та представником Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що він не підписував зазначений кредитний договір та не укладав із банком кредитного договору на вищевказаних умовах.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 35000,00 грн.

При цьому вбачається, що відповідач, підписавши кредитний договір, підтвердив факт ознайомлення з його змістом та Правилами, а також отримання повної та достатньої інформації для належного розуміння умов надання послуги. Таким чином, відповідач усвідомлено погодився з умовами договору, включаючи строки кредитування, розмір кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування, а також був належним чином поінформований про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

За умовами договору погашення заборгованості мало відбуватися шляхом здійснення щомісячних платежів. Проте даними виписки та розрахунком підтверджується, що відповідач не виконував виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, розмір заборгованості становить 110225,58 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 42593,04 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55922,38 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 11710,16 грн.

20.09.2019 було укладено договір №114\2-19-F відповідно до якого Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0934/82/0335909.

28.12.2022 було укладено договір №28-12/2022 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0934/82/0335909. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №010/0934/82/0335909.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором від 08.08.2019 року №010/0934/82/0335909 позивач надав суду договір відступлення права вимоги №114\2-19-F від 20.09.2019 року відповідно до якого Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0934/82/0335909, додаткову угоду від 17.02.2020 року до договору №114\2-19-F від 20.09.2019 року, витяг з реєстру боржників до даного договору №114\2-19-F від 20.09.2019 року та платіжну інструкцію від 14.02.2020 про сплату коштів.

Надані копії договору та витягу з реєстру боржників в повному обсязі підтверджують факт переходу до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитним договором.

Також на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором від 08.08.2019 року №010/0934/82/0335909 позивач надав суду договір відступлення права вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022 року відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0934/82/0335909, акт від 28.12.2022 року прийому-передачі Реєстру боржників до договору №28-12/2022 від 28.12.2022 року, акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року, додаткову угоду №45 від 04.02.2025 року до договору відступлення права вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022 року, витяг з реєстру боржників до договору №28-12/2022 від 28.12.2022 року.

Надані копії документів в повному обсязі підтверджують факт переходу до ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитним договором. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №010/0934/82/0335909.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором, а договори відступлення права вимоги відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Наявними в матеріалах справи договорами відступлення прав вимоги, актами, витягами з реєстру боржників і прав вимоги підтверджується перехід права вимоги до позивача по кредитному договору.

При цьому, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у задоволенні позову, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора (статті 516, 613 ЦК України). Тому, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у задоволенні позову.

Щодо наявності та розміру заборгованості, а також тверджень відповідача про нарахування процентів поза строком договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, розмір заборгованості становить 110225,58 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 42593,04 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55922,38 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 11710,16 грн.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №010/0934/82/0335909 був укладений між ПАТ «Рафйффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 08.08.2019 року. Згідно п.1.5. Кредитного договору строк дії договору 48 місяців, тобто з 08.08.2019 року по 08.08.2023 року.

Згідно з наявними матеріалами справи, станом момент відступлення первісним кредитором права вимоги (17.07.2020 року) заборгованість відповідача перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» складала 43640,42 грн. з яких 42593,04 грн сума заборгованості за тілом кредиту та 1047, 38 грн за відсотками.

В подальшому після відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» (28.12.2022 року) заборгованість відповідача складала 98515,42 грн з яких 42593,04 грн сума заборгованості за тілом кредиту та 1047, 38 грн за відсотками нарахованими первісним кредитором та 54875,00 грн відсотки нараховані за період з 17.02.2020 року по 27.12.2022 року. Після відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги на користь ТОВ «Коллект Центр», останнім донараховано відсотки за період з 28.12.2022 року по 07.08.2023 року включно у сумі 11710,16 грн. та в цілому розмір заборгованості відповідача за відсотками (відсоткова ставка 45% річних) за період з 09.08.2019 року по 07.08.2023 року становить 67632,54 грн.

Таким чином вбачається, що відсотки які нараховувалися відповідачу були в межах строку кредитування, при цьому зазначена у розрахунку заборгованості дата 13.11.2025 року це дата здійснення розрахунку, а не дата кінця строку розрахунку відсотків. Тож доводи відповідача про здійснення розрахунку відсотків поза межами строку кредитування спростовуються.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, згідно якого розмір заборгованості становить 110225,58 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 42593,04 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55922,38 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 11710,16 грн.

При цьому суд зауважує, що відповідач не погоджуючись з розрахунком відсотків не подав до суду контррозрахунку, на спростування наданого позивачем.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір №010/0934/82/0335909 був укладений між ПАТ «Рафйффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 08.08.2019 року, строком на 48 місяців, тобто з 08.08.2019 року по 08.08.2023 року.

Загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена статтею 257 ЦК України, про застосування якої заявляє відповідач, в силу приписів пунктів 12, 19 розділу «Перехідні та прикінцеві положення» ЦК України у редакції Законів № 540-IX від 30.03.2020, № 2120-IX від 15.03.2022, № 3450-IX від 08.11.2023 № 4434-IX від 14.05.2025 була продовжена на період з 12.03.2020 по 01.07.2023 - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусноії хвороби (COVID-19), та зупинялася на строк дії воєнного стану у період з 24.02.2022 та 04.09.2025, тому на час звернення позивача із вказаним позовом до суду строк позовної давності не сплинув.

Наявними у справі доказами підтверджено, що позивач - ТОВ «Коллект Центр», як правонаступник первісних кредиторів, вправі вимагати повернення позичальником ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором і такому праву нового кредитора кореспондується обов`язок боржника повернути кредитні кошти та сплатити проценти у розмірі та в порядку, встановленому договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Проте, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором ні первісному, ні новим кредиторам, тому сума заборгованості та проценти за договором у межах строку користування кредитним договором, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту - 42593,04 грн. та усіма нарахованими процентами 67632,54 грн.

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи що позовні вимоги підлягають до задоволення тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі – 2422,40 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 3 ст. 141 ЦПК України визначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Звертаючись з позовом позивач долучив договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прас-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №2106 від 01.10.2025 року згідно якої погоджено надання Адвокатським об`єднанням Товариству послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в сумі 25000 грн з яки: 4000 грн за надання усної консультації з вивчення документів (2 год/2000 грн), 3000 грн за надання письмової консультації з вивчення документів (1 год/3000 грн), складання позовної заяви 18000 грн (6 год/3000 грн), витяг з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року на суму 25000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (п.268).

У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.

Суд, досліджуючи надані докази здійснення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн, вважає, що вони не є виправданими витратами та не є справедливим по відношенню до іншої сторони, тому такі витрати не можуть бути враховані в повному обсязі при розподілі судових витрат, понесених стороною, адже складання адвокатом процесуальних документів в даній справі не потребувало значної кількості часу та вивчення судової практики, оскільки вказані позовні заяви в інтересах фінансових установ є стандартними та базуються на аналогічних обставинах справи, умовах кредитних договорів і нормах законодавства, та з огляду усталеність судової практики зі спірного питання, що не потребувало додаткового аналізу документів та доказів, такі витрати не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.

А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, враховуючи наявне клопотання сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права є сума - 5000 грн., яка і підлягає до стягнення.

Тож, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, а саме у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова 3, офіс 306) заборгованість за Договором №010/0934/82/0335909 від 08.08.2019 року у розмірі 110 225,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова 3, офіс 306) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі - 5000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І. Хіневич

Повний текст рішення складено 26.02.2026 року.