Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №373/3010/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3010/25

Провадження № 2/373/261/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Лебедя В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Кредитсервіс» Ушакевич М.П. звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 240122-001 від 22.01.2024 у розмірі 65888,78 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.01.2024 між ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 240122-001, за умовами якого відповідачу був наданий кредит на суму 26315,79 грн на строк 366 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 0,66% в день.

Позивач виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу у користуванні кошти у визначеному договором розмірі. Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі

Ухвалою судді від 30.10.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який отримав копію ухвали про відкриття провадження в справі 31.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до вимог ч. 2 ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив таке.

22.01.2024 між ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 240122-001 (далі - договір, кредитний договір), за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 26315,79 грн на строк 366 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,66% в день (п. 3.1, 3.9 договору).

Відповідно до п.3.4 договору комісія за видачу кредиту нараховується за ставкою 24,00% від суми кредиту.

Договір був підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (Y66692).

Також до позову додані копії орієнтовного графіку платежів та паспорта споживчого кредиту, які були підписані відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора, публічної пропозиції (оферти) ТОВ «Кредитсервіс», довідки ТОВ «Кредитсервіс» № 05/05/-10 від 05.05.2025.

Умовами договору (п. 5.3) передбачено, що кредит надається позичальнику шляхом перерахування на банківський (картковий) рахунок.

На підтвердження факту перерахування коштів, визначених кредитним договором, представником позивача подано копію платіжної інструкції № 213 від 22.01.2024.

Із розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку вбачається, що заборгованість за кредитним договором станом на 05.05.2025 становить 65888,78 грн, у тому числі заборгованість за основною сумою боргу - 23933,15 грн, заборгованість за відсотками - 41955,63 грн. Із вказаного розрахунку вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість за основною сумою боргу та за відсотками.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір- домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог закону та умов договору.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поданими доказами підтверджено факт укладення 22.01.2024 між ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачем кредитного договору № 240122-001 та перерахування останньому кредитних коштів, передбачених умовами договору.

Відповідач, підписавши договір електронним підписом, засвідчив обізнаність з його умовами та погодився з ними. Крім того, часткове погашення заборгованості за кредитним договором свідчить про визнання відповідачем заборгованості за кредитним договором на умовах, встановлених домовленістю між його сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилися заборгованості у вищезазначеному розмірі,.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 240122-001 від 22.01.2024 в розмірі 65888,78 грн, з яких: 23933,15 - заборгованість за основною сумою боргу, 41955,63 грн - заборгованість за відсотками.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, що сплачено позивачем за подання позову до суду.

Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були подані наступні докази: копію договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 про надання правової допомоги; копію додаткової угоди № 1 від 04.01.2024 до договору № 25-01/2023 від 25.01.2023; копію акту приймання-передачі справ на надання правової допомогу, копію акту № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги; копію довіреності від 01.02.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 від 23.05.2019.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, оскільки адвокатом був витрачений час лише на складання позовної заяви, інших процесуальних документів по справі ним подано не було, безпосередньої участі в судових засіданнях вона не брала, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 240122-001 від 22.01.2024 в розмірі 65888 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 78 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д; код ЄДРПОУ 41125531;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ