Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №361/11356/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/11356/25

Провадження № 2/361/4241/25

02.03.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

за участю секретаря Тихоненко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Позов мотивувала тим, що 19 червня 2013 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві був зареєстрований шлюб між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за актовим записом №791, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

Від спільного шлюбу у сторін народилося двоє дітей, які перебувають на її утриманні – син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві від 09.02.2013 року, за актовим записом №529, серія НОМЕР_2 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 16.06.2016 року, за актовим записом №267, серія НОМЕР_3 .

Зазначає, що за період спільного проживання у зареєстрованому шлюбі, створити міцну та дружню сім`ю подружжю не вдалося, оскільки у них виявилися зовсім різні, психологічно несумісні характери та вкрай суперечливі погляди на життя. Із-за зловживання відповідачем алкогольними напоями та вчинення ним домашнього насильства між подружжям почали виникати різного роду сімейні негаразди та непорозуміння внаслідок чого, вони почали окремо проживати один від одного, а тому фактично стали сторонніми людьми. Вважає, що зареєстрований між подружжям шлюб суперечить їх особистим інтересам та інтересам їх двох дітей, що має істотне значення.

Наголошувала, що наразі, їх малолітні діти постійно проживають з нею – позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач постійно проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 .

Звертала увагу суду, що подружжя неодноразово вживало заходи щодо примирення та налагодження нормальних сімейних стосунків, але це не дало позитивних результатів, а тому й виникла необхідність у розірванні шлюбу без зміни свого прізвища, адже шлюбні стосунки та ведення спільного господарства між ними остаточно припинені – з 01 вересня 2025 року.

01 грудня 2025 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

За зареєстрованою адресою місця проживання відповідача засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства ”Укрпошта” направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками. Відповідно до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення № R067095696446, зазначені документи отримано ОСОБА_6 (батько) ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач до суду додаткових заяв, пояснень не подавала, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19 червня 2013 року був зареєстрований шлюб між позивачемОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 , у Лівобережному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 791, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 19 червня 2013 року.

Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з ” ОСОБА_8 ” на ” ОСОБА_9 ”.

Від спільного шлюбу у сторін народилися діти – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актовим записом про народження № 529, який складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_2 від 09 лютого 2013 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується актовим записом про народження № 267, який складений Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, серія НОМЕР_3 від 16 червня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони остаточно припинили сімейні відносини, не ведуть спільного господарства.

Так, відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Водночас, положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

За положеннями ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Також, у п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України ”Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” № 11 від 21.12.2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених положень законодавства, шлюб має добровільний характер, ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання.

При цьому, незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвати шлюбу.

Отже, встановивши не бажання позивача продовжувати шлюбні стосунки та відсутність будь-яких переконливих доказів того, що сторони вчиняють дії, направлені на збереження сім`ї, суд дійшов висновку про те, що подальше збереження шлюбу без взаємної згоди є неможливим та буде суперечити інтересам сторін.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи ті обставини, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а шлюб між позивачем та відповідачем розірванню, оскільки подальше збереження шлюбу без взаємної згоди – є неможливим.

Керуючись ст. ст. 24, 56, 110, 111, 112,113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 200, 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 червня 2013 року у Лівобережному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 791, серія НОМЕР_1 – розірвати.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Червонописький