Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №357/10060/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10060/25

1-кп/357/187/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції з Калинівського районного суду Вінницької області) – ОСОБА_4 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023100130001852 від 22 листопада 2023 року, стосовно:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь АР Крим, громадянин України, особа з інвалідністю ІІ групи, із базовою середньою освітою, непрацюючий, місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України, установив таке.

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 перебуваючи на посаді стрільця-санітара 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ЗС України, 22.11.2023, приблизно о 13 год 30 хв, перебуваючи на відпочинку у бліндажі № НОМЕР_2 полігону військової частини НОМЕР_3 ЗС України у АДРЕСА_3 , будучи обізнаним з технічними властивостями автомата АКМ № 3Х1941, калібру 7,62 мм, у порушення правил поводження із ним, діючи із злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг передбачити їх настання, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень оточуючим, у порушення ст. 11, 16, 20, 21, 22, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 52, 54 «Настанови зі стрілецької справи (5,45-мм автомати Калашникова (АК-74, АКС-74, АК-74Н, АКС-74Н) та 5,45-мм ручні кулемети Калашникова (РПК-74, РПКС-74, РПК-74Н, РПКС-74Н))», розробленої Головним управлінням бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України та затвердженої наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України у 2004 році, ОСОБА_4 , помилково вважаючи, що автомат знаходиться у розрядженому стані, тобто, що він знаходиться на запобіжнику у не взведеному стані, під час переміщення на ліжко для відпочинку, діючи із злочинною недбалістю, випадково натиснув на спусковий гачок указаної вогнепальної зброї, дульний зріз якої у цей час був направлений у бік ОСОБА_5 , який також перебував у вказаному вище бліндажі, у результаті чого здійснив один постріл у бік ОСОБА_5 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді сліпого вогнепального поранення правої верхньої кінцівки: вхідну вогнепальну рану на передній поверхні передпліччя у верхній третині, від якої в напрямку спереду назад, знизу вверх та справа наліво відходить рановий канал, по ходу якого ушкоджуються м`які тканини передпліччя, променева кістка у вигляді багатоуламкового перелому, м`які тканини та шкіра ділянки ліктьової ямки з утворенням рани, як елементу ранового каналу, м`які тканини плеча, який закінчується деформованою кулею в м`яких тканинах нижньої третини плеча.

ІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Суд визнає ОСОБА_4 винуватим у порушенні правил поводження зі зброєю, яке заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України.

ІІІ. Досліджені судом докази.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, отримавши згоду учасників кримінального провадження, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювались, оскільки вони розуміли правильно їх зміст, сумнівів у добровільності їх позиції не було, а їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В порядку ч. 4 ст. 349 КПК України, суд допитав обвинуваченого ОСОБА_4 , який повністю визнав пред`явлене йому обвинувачення, підтвердив кожну обставину, про яку зазначено у ньому, кваліфікацію своїх дій за ч. 1 ст. 414 КК України не оспорював та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними в обвинувальному акті, зазначив, що шкоду потерпілому відшкодував, просив покарати його, так як того вимагає закон.

IV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання (ст. 67 КК України) судом не установлено.

V. Мотиви призначення покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Визначаючись із покаранням обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується таким.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).

Відповідно до практики Верховного Суду, керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року, у справі ЄУН 715/2635/22).

Згідно з практикою Верховного Суду, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 червня 2020 року, у справі ЄУН 171/8/17).

Застосовуючи вказані правила, суд зазначає, що санкція ч. 1 ст. 414 КК України передбачає покарання у виді службового обмеження на строк до двох років або тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Суд зазначає, що покарання у виді службового обмеження або тримання у дисциплінарному батальйоні до ОСОБА_4 не підлягають застосуванню, оскільки він не є військовослужбовцем.

Визначаючи строк позбавлення волі ОСОБА_4 суд враховує, що вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно зі статтею 12 КК України є нетяжким злочином.

Суд враховує і конкретні обставини злочину (необережну форму вини, наслідки, що настали, а саме їх характер та тяжкість тощо).

Суд враховує і дані про особу ОСОБА_4 , який незнятих та непогашених судимостей не має, брав безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, отримав поранення, є особою з інвалідністю ІІ групи, непрацюючий, за рішенням ВЛК звільнений з лав Збройних сил України, а також його ставлення до вчиненого, а саме: він вину визнав, засуджував свою поведінку, щиро каявся.

Суд враховує установлені вище обставини, що пом`якшують, відсутність обставин, які обтяжують покарання та позицію потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має, завдану шкоду йому відшкодовано, просив звільнити останнього від кримінальної відповідальності.

Отож, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами, неможливе, без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання: за ч. 1 ст. 414 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Суд вважає, що вказане покарання буде справедливим, оскільки відповідатиме ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховує особу винного та буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеної норми, оскільки ОСОБА_4 призначене покарання у виді позбавлення волі на строк, що не перевищує п`ять років, зважаючи на те, що він незнятих та непогашених судимостей не має, брав безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, отримав поранення, є особою з інвалідністю ІІ групи, непрацюючий, за рішенням ВЛК звільнений з лав Збройних сил України, а також ставлення до вчиненого, а саме: він вину визнав, засуджував свою поведінку, щиро каявся, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що він не становить такого рівня суспільної небезпеки, який унеможливлює його звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладенням обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

VІ. Рішення стосовно речових доказів.

Судом установлено, що речовими доказами визнані: автомат АКМ № 3Х1941, калібру 7,62 мм; протирка каналу ствола; 1 гільзу; 1 кулю; змив зі спускового гачка, рукоятки, корпусу та контрольний змив з автомату АКМ № 3Х1941, куртку зеленого кольору, кофту оливкового кольору та військовий кітель.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Вказане питання вирішується судом за правилами частини дев`ятої статті 100 КПК України, а саме: (1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); (2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; (3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; (4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; (5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; (6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; (6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов`язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно. (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Застосовуючи вказані правила, суд вважає, що: автомат АКМ № НОМЕР_4 , калібру 7,62 мм; протирку каналу ствола слід передати військовій частині НОМЕР_1 ; 1 гільзу; 1 кулю; змив зі спускового гачка, рукоятки, корпусу та контрольний змив з автомату АКМ № 3Х1941, куртку зеленого кольору, кофту оливкового кольору та військовий кітель слід знищити.

VII. Рішення стосовно процесуальних витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

Судом установлено, що в ході кримінального провадження понесені витрати на залучення експерта в розмірі 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 (сорок вісім) копійок, зокрема:

-6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки (висновок експерта від 10 квітня 2024 року № СЕ-19/111-24/15096-БЛ);

-6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки (висновок експерта від 13 грудня 2023 року № СЕ-19/111-23/65109-БЛ).

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отож, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експерта в розмірі 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 377, 381-382, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України та призначити йому покарання, в межах санкції вказаної норми, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Установити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 , під час іспитового строку, виконувати такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з 26 лютого 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Речові докази:

- автомат АКМ № НОМЕР_4 , калібру 7,62 мм; протирку каналу ствола, які зберігаються в кімнаті речових доказів Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (місце знаходження: Київська область, м. Боярка, вул. Хрещатик, 88), - передати військовій частині НОМЕР_1 ;

- 1 гільзу; 1 кулю, які зберігаються в кімнаті речових доказів Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (місце знаходження: Київська область, м. Боярка, вул. Хрещатик, 88), - знищити;

- змив зі спускового гачка, рукоятки, корпусу та контрольний змив з автомату АКМ № 3Х1941, куртку зеленого кольору, кофту оливкового кольору та військовий кітель, які зберігаються у кімнаті речових доказів ТУ ДБР, розташованого у місті Києві (місце знаходження: м. Київ, вул. О. Теліги, 8), - знищити.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині, вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_6

Київської області