Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №523/2314/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/2314/26

Провадження №1-кп/523/1247/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

02.03.2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12025162490001934 від 21 листопада 2025 року із звинувачення

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балті, громадянки України, з базовою середньою освітою, розлученої, з її слів, утримуючої дві неповнолітні дитини, офіційно не працевлаштованої, не маючої судимості в силу ст.89 КК України, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , достовірно знаючи про запроваджений Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України воєнний стан, дія якого була неодноразово продовжена іншими указами Президента України, затвердженими відповідними їм Законами України, перебуваючи близько 16 години 55 хвилин 20 листопада 2025 року в торгівельному приміщенні центру №42 «МЕТРО» в буд.№307/1, по вул. Миколаївська дорога, в м. Одесі, побачила як раніше незнайома ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вводила в банкоматі пін-код від належної потерпілій карти, а також після зняття грошей залишила без нагляду в банкоматі цю банківську платіжну картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та, діючи з корисливих мотивів та умислом на привласнення офіційного документа, переконавшись, що за її діями будь-хто не спостерігає, привласнила зазначену банківську картку.

Відповідно до примітки до ст.358 КК України, ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05 листопада 2014 року №705, банківська картка є офіційним документом - спеціальним платіжним засобом, містить обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, банк та держателя, а також надають право особі на одержання, зберігання та використання інформації про пенсійні кошти та інші грошові надходження на рахунках та забезпечують користувачеві доступ до банківських рахунків.

За допомогою привласненої нею банківської картки ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів та раптово виниклим прямим умислом на таємне заволодіння наявними на банківському рахунку за цією карткою чужих грошей, здійснила зняття в цьому ж банкоматі належні ОСОБА_5 готівкові грошові кошти в загальній сумі 4400 грн, які витратила на власні потреби.

Обвинувачена вину у вчинених діяннях визнала повністю та показала, що вона, маючи матеріальні труднощі, у вищевикладені місці та часі, побачила залишену в банкоматі без нагляду чужу банківську картку, зняла з неї 4400 грн, які витратила на свою сім`ю. В даний час спричинені потерпілій матеріальні збитки не відшкодувала. У вчиненому щиро кається.

Отримавши показання обвинуваченої, що повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з`ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, за клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченим, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів на доведення вини ОСОБА_4 у вмінених їй діяннях.

Таким чином суд визнає доведеним вчинення ОСОБА_4 дій, які полягали в тому, що вона, достовірно знаючи про запроваджений Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України воєнний стан, дія якого була неодноразово продовжена іншими указами Президента України, затвердженими відповідними їм Законами України, перебуваючи близько 16 години 55 хвилин 20 листопада 2025 року в торгівельному приміщенні центру №42 «МЕТРО» в буд.№307/1, по вул. Миколаївська дорога, в м. Одесі, побачила як раніше незнайома ОСОБА_5 вводила в банкоматі пін-код від належної потерпілій карти, а також після зняття грошей залишила без нагляду в банкоматі цю банківську платіжну картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та, діючи з корисливих мотивів та умислом на привласнення офіційного документа, переконавшись, що за її діями будь-хто не спостерігає, привласнила зазначену банківську картку.

Відповідно до примітки до ст.358 КК України, ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05 листопада 2014 року №705, банківська картка є офіційним документом - спеціальним платіжним засобом, містить обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, банк та держателя, а також надають право особі на одержання, зберігання та використання інформації про пенсійні кошти та інші грошові надходження на рахунках та забезпечують користувачеві доступ до банківських рахунків.

За допомогою привласненої нею банківської картки ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів та раптово виниклим прямим умислом на таємне заволодіння наявними на банківському рахунку за цією карткою чужих грошей, здійснила зняття в цьому ж банкоматі належні ОСОБА_5 готівкові грошові кошти в загальній сумі 4400 грн, які витратила на власні потреби.

Зазначені дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, а також за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Судом розглянуто цивільний позов, заявлений до обвинуваченої потерпілою ОСОБА_5 про стягнення спричиненої майнової шкоди в розмірі 4400 грн, з яким обвинувачена погодилася.

Вирішуючи зазначений позов, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. У відповідності з ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана потерпілому від злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин та завдала цю шкоду.

Обвинувачена пояснила, що не має можливості в повному обсязі відшкодувати спричинену майнову шкоду, а її розмір доводиться змістом доведеного в суді обвинувачення, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд визнає її щире каяття в якості обставини, яка пом`якшує покарання, а також констатує про відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Суд також враховує дані про ОСОБА_4 як про особу, яка не має незнятої та непогашеної судимості, самостійно виховує дітей, показує про неофіційне працевлаштування, не перебуває на спеціалізованих обліках в медичних установах, має статус внутрішньо-переміщеної особи, а також посередньо характеризується за місцем проживання.

На підставі викладеного, з урахуванням особи винуватої, тяжкості та суспільної небезпечності вчинених діянь, а також позиції прокурора, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_4 без відбування остаточного покарання у виді позбавлення волі, із встановленням іспитового строку, у зв`язку із чим, до останньої необхідно застосувати положення ст.ст.75,76 КК України.

Долю долучених до матеріалів кримінального провадження речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із скасуваннями накладеного на них арешту.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, призначивши покарання:

- за ч.1 ст.357 КК України – у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;

- за ч.4 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вищезазначених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до пунктів 1-2 ч.1 ст.76 цього ж кодексу зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Після набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання – скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , спричинену майнову шкоду в розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) грн.

Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів:

- оптичний диск із відеозаписом події – зберігати в матеріалах досудового розслідування;

- платіжну картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 - повернути потерпілій ОСОБА_5 .

Арешт, накладений на вищезазначені речові докази, – скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси впродовж 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий ОСОБА_1