Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №523/25855/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/25855/25

Провадження №2/523/1501/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

03 грудня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 53769,91 грн за договором позики № 0985599364 від 19 лютого 2020 року, укладеним між відповідачкою та ТОВ «Інфінанс», право вимоги за яким набув позивач..

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 19 лютого 2020 року відповідачка уклала з ТОВ «Інфінанс» договір позики № 0985599364 на суму 20000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним зобов`язанням від 19 лютого 2020 року. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» уступив право вимоги до відповідача позивачеві за договором відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року.

Оскільки відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, за нею утворилася заборгованість у розмірі 53769,91 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 3999,99 грн та заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 49769,92 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами, в тому числі і професійну правову допомогу у розмірі 16000 грн.

17 грудня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання 24 лютого 2026 року не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його представника та згоду на заочний розгляд справи.

Відповідачка про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом враховується також судова повістка, надіслана у електронному вигляді на електрону пошту, зазначену відповідачкою під час укладення кредитного договору.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.

Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд зі згоди позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 19 лютого 2020 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Інфінанс» договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0985599364 шляхом підписання Заяви-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 2628571761 від 19 лютого 2020 року, що акцептована відповідачем 31 січня 2020 року шляхом підписання електронним підписом – одноразовим ідентифікатором 9f2z4z, надісланим у смс-повідомлені на зазначений нею номер телефону.

За умовами договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами з максимальним лімітом 20000 грн строком на 30 календарних днів з остаточним терміном кожного траншу кредиту зі сплатою фіксованої відсоткової ставки 1,75 % за день.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Інфінанс» виконало у повному обсязі, здійснивши 19 лютого 2020 року перерахування кредитних коштів на картку відповідачки № НОМЕР_1 за допомогою посередника платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Оскільки відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, то за розрахунком кредитодавця станом на 14 липня 2021 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 39839,99 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 3999,99 грн та заборгованість за відсотками – 35840 грн.

14 липня 2021 року ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 14-07/21, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» передає, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає право вимоги, у тому числі і до відповідачки за договором позики № 0985599364 від 19 лютого 2020 року на суму 39839,99 грн за плату та на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «Вердикт Капітал» на суму заборгованості відповідачки за кредитним договором № 0985599364 від 19 лютого 2020 року за період з 14 липня 2021 року до 09 січня 2023 року нарахував за умовами договору відсотки за користування кредитними коштами на суму 2799,99, всього на загальну суму 71819,90 грн.

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» за договором про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року відступило позивачеві право вимоги до відповідачки за договором позики № 0985599364 від 19 лютого 2020 року на суму 78619,68 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 3999,99 грн та заборгованість за відсотками – 71819,90 грн.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрах боржників, що є невід`ємними частинами договорів факторингу.

Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним зобов`язанням на суму 78619,68 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 53769,91 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3999,99 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 49769,92 грн.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , уклавши кредитний договір, взяла на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у загальному розмірі 53769,91 грн.

З боку відповідачки суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр» і Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», перелік вартості юридичних послуг, заявку на надання юридичної допомоги № 1660 від 01 жовтня 2025 року щодо боржниці ОСОБА_2 за договором № 0985599364 та витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року, відповідно до яких надання усної консультації 2 години - 4000 грн, складання позовної заяви 4 години – 12000 грн.

Ураховуючи вказані норми, нескладність справи, розгляд якої здійснено судом в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.

При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, № 922/445/19.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133) заборгованість за договором № 0985599364 від 19 лютого 2020 року у розмірі 53769,91 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3999,99 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 49769,92 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя