Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №523/21668/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/21668/25

Провадження №2/523/1824/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"02" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Сачаєвої І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування понесених додаткових витрат на придбання ліків, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування понесених додаткових витрат на придбання ліків, стягнення моральної шкоди, звернулась адвокат Сачаєва Ірина Олександрівна.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 07.01.2019 року приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в темний час доби, при достатній видимості, здійснював рух по правій смузі для руху вул. Лиманної, з боку 3 Лиманного провулку в напрямку автодороги «Об`їзд м. Одеса.

Вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 17 травня 2021 року у справі № 523/7234/20, провадження №1-кп/523/705/21 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Позивач з 07.01.2019 року по 11.01.2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні в 1-му травматологічному відділенні КУ «МКЛ № 11» ОМР з діагнозом: відкритий внутрішньосуглобовий перелом дистального метаепіфіза правої в/гомілкової кістки зі зміщенням уламків. Відкритий перелом правої таранної кістки зі зміщенням уламків. Закритого скалкового перелому малогомілкової кістки лівої гомілки в нижній третині, закриті переломи плеснових кісток лівої стопи. З 11.01.2019 по 31.01.2019 в у профільному гнійно-септичному відділенні КУ «МКЛ № 11» ОМР , де була 15.01.2019 р. та 25.01.2019 р. прооперована.

В подальшому, з 31.01.2019 року по 24.04.2019 року перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні КУ «МКЛ № 11» ОМР, 05.02.2019 року та 12.02.2019 року була прооперована. Після цього позивач проходила довготривале лікування, яке супроводжувалось неодноразовими оперативними втручаннями, втратила частину ноги, проходила програми реабілітації інваліда.

З урахуванням викладеного представник позивача просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на медичні обстеження та придбання ліків у загальній сумі 191 737,76 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, 150 000 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Сачаєва Ірина Олександрівна суду пояснили, щ позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що викладені в позові.

Представник позивача суду пояснила, що після розгляду кримінальної справи у потерпілої, тобто у позивача виникають потреби у лікуванні, оскільки позивач перенесла часткову ампутацію, позивач постійно потребує ліків, перенесла велику кількість операцій.

Позивач суду пояснила, що відповідач є її колишнім чоловіком, розлучились після аварії, він відмовився її лікувати, діти не підтримують зв`язок з батьком, в лікуванні допомагали родичі.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлявся, до суду не з`явився, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній» (а.с.49), крім іншого, відповідач повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлення, відповідно до довідки про доставку смс, відповідач виклик до суду отримав 13.01.2026 року (а.с.48).

Відповідач про причини не явки суду не повідомив, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався, не подав відзиву або заперечень на позову, а тому суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи в заочному порядку, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст.223 ЦПК України не встановлено.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, які просили позов задовольнити, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року справа №523/7234/20 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки – періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_2 , – покладено на Лиманський міськрайонний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.ст.128-129 КПК України, ст.ст.22, 23, 1187 ЦК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 «Про відшкодування шкоди», - задоволено у повному обсязі та стягнуто з цивільного відповідача ОСОБА_2 на користь цивільного позивача ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 77216,48 грн та моральної шкоди 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень) (а.с.8-9).

Зазначеним вироком суду встановлено: «…07.01.2019 року приблизно о 22:00 годині, підсудний ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в темний час доби, при достатній видимості, здійснював рух по правій смузі для руху вул.Лиманної, з боку 3 Лиманного провулку в напрямку автодороги «Об`їзд м.Одеса».

В умовах засніженого асфальту, без будь-яких ям та вибоїн, підсудний ОСОБА_2 не урахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість свого транспортного засобу, яка б дозволила постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а в разі необхідності, зупинити його. Внаслідок вказаних неуважних дій підсудного ОСОБА_2 , автомобіль став некерованим та в процесі заносу виїхав за межі правого краю проїзної частини, де біля будинку №162 по вул.Лиманна в м.Одесі відбулось зіткнення з придорожнім деревом.

Також, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - потерпіла ОСОБА_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого скалкового перелому великогомілкової кістки правої гомілки в нижній третині з підвивихом стопи, відкритого скалкового перелому малогомілкової кістки правої гомілки в нижній третині, відкриті переломи плеснових кісток правої стопи, рваної рани області правого гомілкового-ступневого суглобу, закритого скалкового внутрішньосуглубного перелому великогомілкової кістки лівої гомілки в нижній третині. Закритого скалкового перелому малогомілкової кістки лівої гомілки в нижній третині, закриті переломи плеснових кісток лівої стопи, синець лобної області, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Досудовим розслідуванням встановлено, що неуважні дії підсудного ОСОБА_2 , які виразились у порушенні вимог п.п.12.1, 12.2 «Правил дорожнього руху» України призвели до настання дорожньо-транспортної ситуації та знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з отриманням потерпілою ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, - не з`явилась, але в матеріалах провадження міститься заява щодо розгляду провадження та цивільного позову без її участі, внаслідок чого, суд з метою дотримання розумності строків судового розгляду та з урахуванням позиції сторін процесу, вирішив здійснити розгляд кримінального провадження та цивільного позову за відсутності зазначеної потерпілої.

Підсудний ОСОБА_2 , повністю визнавши свою провину за висунутим обвинуваченням та вимоги потерпілої ОСОБА_1 за цивільним позовом, не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при наведених вище обставинах, а також розмір та підстави заявлених до нього позовних вимог, будучи допитаним в судовому засіданні пояснив суду про обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_2 при керуванні транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілій ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження, а відтак суд погоджується з кваліфікацією стороною обвинувачення дій вказаного підсудного за ч.2 ст.286 КК України.

Так, з огляду на ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, що карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого…».

Згідно положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що з 07.01.2019 року по 11.01.2019 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в 1-му травматологічному відділенні КУ «МКЛ № 11» ОМР з діагнозом: відкритий внутрішньосуглобовий перелом дистального метаепіфіза правої в/гомілкової кістки зі зміщенням уламків.

Відкритий перелом правої таранної кістки зі зміщенням уламків. Закритого скалкового перелому малогомілкової кістки лівої гомілки в нижній третині, закриті переломи плеснових кісток лівої стопи.

З 11.01.2019 по 31.01.2019 в у профільному гнійно-септичному відділенні КУ «МКЛ № 11» ОМР, де була 15.01.2019 р. та 25.01.2019 р. прооперована.

В подальшому, з 31.01.2019 року по 24.04.2019 року перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні КУ «МКЛ № 11» ОМР, 05.02.2019 року та 12.02.2019 року була прооперована. Після цього позивач проходила довготривале лікування, яке супроводжувалось неодноразовими оперативними втручаннями, втратила частину ноги, проходила програми реабілітації інваліда.

Зазначені обставини підтверджуються наступними документами:

- випискою № 376 із медичної карти стаціонарного хворого від 11.01.2019 року;

- випискою № 398 із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого від 01.02.2019 року;

- випискою - епікризом № 763 від 24.04.2019 року;

- випискою № 6838 із медичної карти стаціонарного хворого від 01.07.2020 року;

- випискою № 10301 із медичної карти стаціонарного хворого від 17.09.2020 року;

- випискою № 12091 із медичної карти стаціонарного хворого від 20.11.2020 року;

- випискою № 768 із медичної карти стаціонарного хворого від 14.02.2022 року;

- висновком № 369 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійній основі від 23.11.2023 року;

- висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійній основі від 14.11.2024 року;

- висновком про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) № 52/2188/бс від 24.12.2024 року;

- індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 52/2188/бс від 24.12.2024 року;

З 2021 по 2025 рік позивач понесла додаткові витрати на лікування, придбання ліків та медичні обстеження.

На підтвердження спричиненої майнової шкоди, яка полягає в наступному: в результаті спричинених тілесних ушкоджень позивач вимушена була купувати ліки за період 2021-2022 роки на загальну суму 46 624,60 грн. за період 2024-2025 роки на загальну суму 12 971,16 грн., разом 59 595,76 грн. та протез гомілки модульний із вкладишем із силіконової композиції з мобільності, вартість якого складає 132 142,00 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків доданими до позовної заяви та рахунком № 503 від 18.12.2023 року.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1,2,5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. за N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону N 1961-IV).

Згідно ст. 24 вказаного Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З урахування викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на медичні обстеження та придбання ліків у загальному розмірі: 191 737, 76 гривень підлягають задоволенню, оскільки дані витрати є такими, що підтвердженні матеріалами справи є доведеними та підтвердженими.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі: 150 000 гривень, суд зазначає наступне.

Так, звертаючись з даною вимогою представник позивача зазначила, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст. 23 ЦК України).

В обґрунтування наявності моральної шкоди необхідно зазначити, що неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті ОСОБА_1 щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, нервозність, почуття образи, захист свої прав та інтересів у суді, що потребує додаткового часу на порушення звичайного способу життя, у додаткових витратах часу та грошей, пов`язаних з відновленням порушених прав та здоров`я.

В момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, в результаті якої позивачу були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_1 перенесла значний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху за своє життя та здоров`я.

По сьогоднішній день позивач вимушена проходити тривале лікування, витерплювати болісні лікувальні, діагностичні та терапевтичні процедури. Впродовж всього періоду лікування вона почувала незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення). Кожен день була змушена долати нестерпний біль, та вимушена в подальшому проходити довготривалу як фізичну, так і психологічно реабілітацію, яка потребує значних як фізичних, так і моральних зусиль.

На підставі наведеного, враховуючи обставини справи, доводи викладені в обґрунтування розміру заподіяної шкоди, з урахуванням страждань, змушених змін у її житті та порушенням нормального способу життя, а також з урахуванням обставин, встановлених при розгляді кримінального провадження, розмір завданої відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює у 150 000 гривень, ця сума, яка на думку позивача, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості є достатньою для поновлення порушеного права, та просить її стягнути з відповідача.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 1168 ЦК України - моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Разом з цим, як встановлено судом, вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.05.2021 року - відповідно до ст.ст.128-129 КПК України, ст.ст.22, 23, 1187 ЦК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 «Про відшкодування шкоди», - задоволено у повному обсязі та стягнуто з цивільного відповідача ОСОБА_2 на користь цивільного позивача ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 77216,48 грн та моральної шкоди 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень).

Отже, питання щодо стягнення моральної шкоди спричиненої позивачу внаслідок ДТП вже було розглянуто судом під час розгляду справи в порядку кримінального провадження та цивільний позов позивача було задоволено в повному обсязі, що встановлено та підтверджено матеріалами справи.

Подвійне стягнення моральної шкоди за однією і тією ж підставою є неприпустимим, оскільки це порушує принцип одноразовості відшкодування. Законодавство передбачає компенсацію моральних страждань, приниження честі чи гідності, а не подвійне збагачення потерпілого. Повторне присудження є незаконним, окрім випадків каліцтва, коли можливі щомісячні платежі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки питання щодо стягнення моральної шкоди вже було вирішено судом при розгляді кримінального провадження, та цивільний позов позивача було задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування понесених додаткових витрат на придбання ліків, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) – додаткові витрати на медичні обстеження та придбання ліків у розмірі: 191 737, 76 гривень.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) – на користь держави судовий збір у розмірі: 1 211, 20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 02.03.2026р.

Суддя: