Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №522/9871/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9871/25

Провадження № 3/522/405/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., за участі секретаря судового засідання – Єрьоміної К.М., розглянувши у присутності захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Орел В.В., адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

25.04.2025 року о 19:51 год. в м. Одеса, площа Привокзальна, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOUAREG», д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння відповідно висновку лікаря 000982, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в встановленому законом порядку в медичному закладі, чим порушив п. 2.9 а ПДР.

За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 311937 від 25.04.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив суду, що в день події у кінці квітня місяця 2025 році приблизно о 18:00-19:00 годин він їхав по вулиці у місті Одесі з центру міста в бік пляжу Ланжерон. Він заблукав, оскільки не місцевий та їхав по смузі для зустрічного руху, коли його зупинили працівники поліції. Йому стало зле, оскільки періодично в нього трапляються серцеві напади, йому робили операцію на серці, в таких випадках він потребує швидкої допомоги, тому зупинився та ввімкнув аварійний покажчик, щоб прийняти ліки. Зазначив, що він має інвалідність ІІ групи, що підтверджується посвідченням, яке він пред`явив працівникам поліції. Поруч був екіпаж поліції, він їм повідомив, що у нього проблеми з серцем та йому потрібно прийняти ліки. Працівники поліції одразу повідомили, що до нього буде застосовано штраф через те, що він виїхав на зустрічну смугу. Він випив ліки та працівники поліції йому виписали штраф, потім викликали ще один екіпаж поліції. Працівники поліції бачили, що він випив «Корвалол», який був на спирту. В той день алкоголь він не вживав. Він повідомив, що не збирається сідати за кермо. В автомобілі сиділа ОСОБА_2 , яка потім сіла за кермо, з якою вони разом приїхали з м. Харков. Між моментом зупинки та пропозицією пройти огляд на стан алкогольного сп`янінням пройшло 30-40 хвилин. В подальшому він пройшов огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, де продув у трубочку та здав аналізи, які показали, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, скільки показало він не пам`ятає. Під час зупинки працівниками поліції він не хитався, в нього була зв`язна мова, він пред`явив працівникам поліції своє пенсійне посвідчення та попередив, що приймає ліки. Просив провадження у справі відносно нього закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Від захисника ОСОБА_1 – адвоката Орел В.В. до суду надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі відносно його підзахисного, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування клопотання захисник зазначив таке:

- як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції в порушення п. 2, 3 Розділу І Інструкції №1452/735, не поліцейськими не вказано, які саме ознаки стану алкогольного сп`яніння вбачаються у ОСОБА_1 . З відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці.

- ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що є особою з інвалідністю 2 групи, захворювання серця, будь-яких алкогольних напоїв не вживав, у зв`язку із хворобою на постійній основі вживає лікарський засіб «Корвалол»;

- матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 та момент зупинки автомобіля;

- дії ОСОБА_1 кваліфіковано невірно, оскільки він вживав лікарський засіб «Корвалол» після зупинки транспортного засобу та до проведення уповноваженими особами медичного огляду;

- як вбачається з протоколу, ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 19:51 год., згідно висновку пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння о 21:50 год., зазначена відмінність в одну хвилину ставить під додатковий сумнів дотримання працівниками патрульної поліції та уповноваженими особами медичного закладу вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП та п. 7 Порядку №1103;

- в матеріалах справи в порушення п. 8 Розділу ІІ відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу;

- всупереч чинному законодавству ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме: акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Дослідивши матеріали справи та відеозаписи, заслухавши пояснення учасників провадження, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Повноваження працівників поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння регламентовано ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується: 1) протоколом серії ЕПР1 № 311937 від 25.04.2025 року; 2) витягом з ІПНП; 3) довідкою про отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 07.03.2018 року; 4) довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; 5) висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000982 від 25.04.2025 року, згідно якого водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; 6) рапортом працівника поліції; 7) відеозаписами на DVD-R дисках.

Так, суд відхиляє доводи захисника щодо порушення працівниками поліції п. 2, 3 Розділу І Інструкції №1452/735, а саме те, що ними не було вказано, які саме ознаки стану алкогольного сп`яніння вбачаються у ОСОБА_1 з огляду на таке.

З п. 2 Розділу І Інструкції, вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, працівники поліції у разі виявлення ознак сп`яніння, повинні запропонувати особі, яка керує транспортним засобом, пройти огляд, з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння у закріплений чинним законодавством спосіб.

Слід зазначити, що виходячи з викладених вище пунктів Інструкції, можливо дійти висновку, що встановлення у водіїв транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння є проявом суб`єктивного сприйняття працівників поліції, що в свою чергу не суперечить закону та підзаконним нормативно-правовим актом, які регулюють порядок проходження водіями транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Так, в матеріалах справи наявний висновок лікаря №000982 від 25.04.2025 року, згідно якого водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність також передбачена за керування транспортними засобами під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Захисник зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він прийняв лікарський препарат «Корвалол» під час зупинки транспортного засобу через погіршення самопочуття, з метою попередження виникнення серцевого нападу.

В інструкції до лікарського засобу «Корвалол» зазначено, що під час лікування препаратом не рекомендується займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги, швидких психічних і рухових реакцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Також у своєму клопотанні захисник вказав, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Однак, з відеозапису, долученого до матеріалів справи та дослідженого судом за участі захисника вбачається, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу під час зупинки працівниками поліції.

Крім того, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, у зв`язку із порушенням ним правил дорожнього руху, що під час свого допиту особа й підтвердила.

Таким чином вказана версія захисника не знайшла свого підтвердження під час дослідження судом доказів.

Крім того, суд не приймає доводи захисника про порушення працівниками поліції п. 8 Розділу ІІ, оскільки в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з огляду на таке.

Так, ОСОБА_1 пройшов огляд у закладі охорони здоров`я, що підтверджується наявним в матеріалах справи медичним висновком лікаря, що є основним доказом у справі та свідчить про те, що особу було направлено працівниками шляхом доставки до медичного закладу на огляд як водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Крім того, захисник зазначив, шо всупереч чинному законодавству ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме: акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Суд відхиляє вказані доводи захисника, з огляду на таке.

Згідно ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом. Вказане було підтверджено ОСОБА_1 в судовому засіданні, який зазначив, що в подальшому за кермо сіла його знайома.

Інші доводи захисника не знайшли свого підтвердження під час дослідження судом матеріалів справи.

Судом був досліджені відеозаписи на DVD-R дисках з місця події з нагрудних камер працівників поліції, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що працівниками поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку освідування водія, який керував транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння та зафіксовано факт його керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, яким встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачено адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, з викладеного випливає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідними документами, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», його слід звільнити від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 7, 9, 24, 33, 34, 130, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в апеляційному порядку.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, в разі не сплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси Ірина ЦИБ