Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №521/12/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/12/26

Провадження № 1-кп/521/1255/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025162470001520 від 30.10.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Цебрикове, Великомихайлівського району, Одеської області громадянина України, одруженого, з середньою освітою, який на момент вчинення злочинів проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого:

- 22.06.2020 Приморським районним судом міста Одеси за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 24.01.2022 у зв`язку із відбуттям покарання;

- 06.04.2023 Київським районним судом міста Одеси за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1700 гривень;

- 28.01.2025 Малиновським районним судом міста Одеси за ч.1 ст. 357, ч.1 ст. 71, ч.2 ст. 72 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1700 гривень та пробаційного нагляду на строк 2 роки, кожне з яких виконувати самостійно;

- 11.09.2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси за ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» 27 жовтня 2025 року приблизно у період часу з 23 години 30 хвилини по 11 годину 00 хвилин 28 жовтня 2025 року, більш точного часу встановити не надалось можливим, перебував вдома у ОСОБА_6 за його запрошенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Надалі, приблизно у період часу з 08 години 00 хвилин по 11 годину 00 хвилин 28 жовтня 2025 року у ОСОБА_3 , раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_6 , а саме мобільного телефону марки «OPPO», моделі А78, чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером мобільного телефону НОМЕР_4 та сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» з номером мобільного телефону НОМЕР_5 ; ноутбук чорного кольору марки «Toshiba», моделі «Satellite Pro C850-10X»; паспорт громадянина України № НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; банківську платіжну картку ПАТ «МТВ БАНК» з № НОМЕР_7 ; зв`язку ключів; шкіряний гаманець чорного кольору.

В той же час та в тому ж місті, ОСОБА_3 реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у період дії введеного в Україні правового режиму воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення шляхом обернення чужого майна на свою користь, будучи впевненим, що його дії залишаться непомітними для потерпілого, скориставшись тим, що ОСОБА_6 спав у себе в спальній кімнаті та не міг на той час спостерігати за його діями, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 викрав мобільний телефон марки «OPPO», моделі А78, чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером мобільного телефону НОМЕР_4 та сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» з номером мобільного телефону НОМЕР_5 ; ноутбук чорного кольору марки «Toshiba», моделі «Satellite Pro C850-10X»; шкіряний гаманець чорного кольору у якому перебували паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; банківська платіжна картка ПАТ «МТВ БАНК» з № НОМЕР_7 ; зв`язка з чотирьох ключів, таким чином заволодівши майном, яке належить ОСОБА_6 .

Надалі, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 9049 гривень 67 копійок.

Крім того встановлено, що 22 листопада 2025 року о 15 годині 10 хвилині, ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку №12/3 по АДРЕСА_4, побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_7 , який сидів поблизу під`їзду № 4 вказаного будинку на лавці тримаючи по ліву сторону біля себе борсетку у якій перебували його особисті речі, в цей час у ОСОБА_3 раптово виник прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна.

Надалі, ОСОБА_3 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, відкрито, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у період дії введеного в Україні правового режиму воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення шляхом обернення чужого майна на свою користь, перебуваючи біля під`їзду №4 будинку №12/3 по вулиці Варненська у місті Одеса, підійшов зі спини з лівої сторони до потерпілого ОСОБА_7 та шляхом ривка заволодів борсеткою у якій перебували мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy J2», золотого кольору, IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» із номером мобільного телефону НОМЕР_10 ; банківська платіжна картка АТ «ВСТ БАНК» з № НОМЕР_11 ; зв`язка з чотирьох ключів, таким чином заволодівши майном, яке належить ОСОБА_7 .

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення втік разом з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму в розмірі 1309 гривень 67 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень викладені в обвинувальному акті та пояснив, що він у жовтні 2025 року познайомився з ОСОБА_6 , який запросив його до дому за адресою: АДРЕСА_4 , де вони відпочивали. Коли потерпілий заснув, він таємно викрав ноутбук, мобільний телефон, гаманець та залишив квартиру. Крім того, в листопаді 2025 року по АДРЕСА_4, він відкрито викрав борсетку у якій був мобільний телефон «Самсунг», банківська картка. У скоєному щиро покаявся.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчинені кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу відповідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому засіданні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_3 , за встановлених судом обставин

- за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану;

- за ч.4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд враховує щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Разом з тим, в обвинувальному акті зазначено, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому відсутні, а отже суд призначаючи покарання зваживши на вимоги ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею тому суд не може врахувати обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому рецидив кримінальних правопорушень.

Оскільки це виходить за межі обвинувачення, яке прокурором не було змінено у суді та погіршує становище засудженого.

Саме такий висновок міститься у Постанові Верховного суду від 08 травня 2018 року у справі №280/865/16-к.

В зв`язку з чим, обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 має реєстрацію та місце проживання, є військовослужбовцем, відповідно службової характеристики військової частини НОМЕР_1 займаній посаді не відповідає, одружений, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим діянь, обставини їх вчинення, фактично спричинені наслідки кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та відсутність обставин, що його обтяжують відповідно до ст. 67 КК України, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше неодноразова судимий, та враховуючи його поведінку під час судового розгляду, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв з`ясуванню обставин вчинення даних кримінальних правопорушень, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , неможливе без ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки останній будучи раніше засудженим за вчинення умисних кримінальних правопорушень, відповідних висновків для себе не зробив, тобто не піддався заходам перевиховання, та знов вчинив умисні кримінальні правопорушення проти власності, що свідчить про його свідоме нехтування правилами встановленими в суспільстві, відсутність бажання стати на шлях виправлення, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість, а тому суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, ч.4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України та принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі,при цьому відсутні підстави для застосування при призначенні покарання ст. ст. 69, 75 КК України.

Також враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше засуджений, а саме 11.09.2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси за ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 71, ст. 72 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, та не відбувши покарання, вчинив нові злочини, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати до покарання, призначеного за новим вироком суду, невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 5, 50, 65, 70, 71, КК України, ст.ст. 100, 368-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років,

- за ч.4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 2 (два) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 2 (два) місяці.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково - у вигляді 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком, а саме вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.09.2025 року.

Остаточно до відбуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити покарання у виді 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування остаточно призначеного покарання ОСОБА_3 , рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 , термін його попереднього ув`язнення, з 22 листопада 2025 року включно по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , у виді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.11.2025 року (справа №521/19419/25, №1-кс/521/3990/25), на підставі клопотання слідчого погодженого з прокурором, в ході досудового розслідування, а саме скасувати арешт накладений на: зв`язку з трьох ключів та магнітного ключа, гаманець чорного кольору зі світлими швами та зображенням «якоря» з написом «REMAR».

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.11.2025 року (справа №521/19419/25, №1-кс/521/3989/25), на підставі клопотання слідчого погодженого з прокурором, в ході досудового розслідування, а саме скасувати арешт накладений на: ноутбук «Toshiba» SATELLITE PRO C850 - 10X, SERIAL NO 3C14268R.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28.11.2025 року (справа №521/20349/25, №1-кс/521/4246/25), на підставі клопотання слідчого погодженого з прокурором, в ході досудового розслідування, а саме скасувати арешт накладений на: мобільний телефон «Samsung» золотистого кольору, чохлі жовтого кольору, IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з номером мобільного телефону НОМЕР_10 ; банківську картку № НОМЕР_11 ; зв`язку ключів; кофту світло-сірого кольору з капюшоном.

Речові докази, а саме:

- зв`язку з трьох ключів та магнітного ключа; гаманець чорного кольору зі світлими швами та зображенням «якоря» з написом «REMAR»; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серія і номер НОМЕР_12 ; ноутбук «Toshiba» SATELLITE PRO C850 - 10X, SERIAL NO 3C14268R, чорного кольору - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_6 ;

- CD-R диск 0.7 GB з відео файлами з камер відео спостереження - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «Samsung» золотистого кольору, в чохлі жовтого кольору, IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з номером мобільного телефону НОМЕР_10 ; банківську картку № НОМЕР_11 ; зв`язку ключів - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_7 ;

- кофту світло-сірого кольору з капюшоном з біркою з написом «Crash» на металевій застібці, яка зберігається в камері речових доказів ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - повернути ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1