Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №344/11395/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/11395/25

Провадження № 22-ц/4808/369/26

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Гудяк Х.М.,

з участю представника Міністерства Оборони України та представника заявника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Антоняка Т.М., ухвалене 09 грудня 2025 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 15 грудня 2025 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з грудня 2009 року до часу його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також перебування її на утриманні чоловіка з 18.03.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2009 року почала проживати однією сім`єю з ОСОБА_2 . Так, вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. При цьому шлюб в органах Державної реєстрації актів цивільного стану не реєстрували. В квітні 2022 року ОСОБА_2 був мобілізований на військову службу через збройну агресію російської федерації та введення воєнного стану.

Згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.07.2023 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув біля с. Макарівка Волноваського району Донецької області, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.

Заявниця зазначила, що, як фактична дружина загиблого військовослужбовця, має право на отримання одноразової грошової допомоги, проте захистити своє право можливо лише шляхом встановлення юридичного факту проживання з загиблим в судовому порядку.

Вказує, що під час призову за мобілізацією, усвідомлюючи ризики та ступінь небезпеки військової служби, у відповідній анкеті ОСОБА_2 вказав, що в разі загибелі/зникнення безвісти військова частина повинна сповістити саме ОСОБА_1 . Вона відповідно отримала сповіщення про загибель, а також Державну нагороду - орден «За мужність» ІІІ ст., яким ОСОБА_2 було нагороджено посмертно. Саме у неї зберігається відзнака МО України «За поранення», якою було нагороджено ОСОБА_2 .

На підтвердження спільного проживання однією сім`єю посилаєтья на те, що саме у неї знаходяться реєстраційні документи на придбану ОСОБА_2 15.02.2011 квартиру АДРЕСА_1 . Вони спільно здійснили ремонт у вказаній квартирі та періодично там проживали. Доказом наявності спільних витрат, бюджету та придбання товарів для спільного використання є факт придбання побутової техніки, матеріалів для проведення ремонту тощо, що підтверджується копіями відповіних товарних чеків та квитанцій. Про спільне проживання однією сім`єю свідчать спільні фотографії та покази свідків. Як на підтвердження факту спільного проживання з загиблим позивачка посилалась ше й на те, що відповідно до укладених декларацій з сімейним лікарем вони були вказані довіреними особами один для одного.

Також зазначила, що ОСОБА_2 з 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, мав стабільний високий дохід та утримував цивільну дружину. Його робочий номер телефону був зареєстрований за адресою реєстрації дружини.

Позивачка вказала, що 18.03.2022 припинила трудову діяльність у зв`язку із повномасштабним військовим вторгненням росії на територію України. З цього часу вона перебувала на повному утриманні свого чоловіка, про що свідчить те, що її платіжна картка була додатковим електронним платіжним засобом до карти ОСОБА_2 .

Вважає, що є всі підстави стверджувати, що вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство протягом 14 років, оскільки разом проживали в одній квартирі, мали спільні витрати та бюджет, спільно виховували її дитину від попереднього шлюбу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка і дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, починаючи з грудня 2009 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 з 18.03.2022 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, представник Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу. Просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви відмовити повністю.

Зазначає, що надані заявницею докази не дають суду підстави для висновку, що ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_2 жили як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. Вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на акти ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» та мешканців будинку щодо спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 , не надав належної оцінки їхній правовій природі. Так, відповідно до ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями встановлювати факт спільного проживання чи ведення спільного господарства, а тому такий акт не може вважатися належним і допустимим доказом.

Вказує, що факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї та що вони проживали однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. На думку скаржника, заявниця не надала жодних банківських виписок чи інших доказів спільного бюджету, що ставить під сумнів її твердження про сімейні відносини та свідчить про їх непідтвердженість. Водночас суд безпідставно врахував товарні чеки, хоча не встановлено, хто саме і за чиї кошти здійснював відповідні витрати.

Вважає, що до доказів, які в сукупності могли б підтвердити доводи заявниці, належать: перекази грошових коштів на її рахунок; оплата комунальних послуг; підтвердження ведення спільного бюджету; придбання речей для спільного користування; здійснення ремонту чи обслуговування побутової техніки; а також показання свідків, надані у встановленому законом порядку. Натомість показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Звертає увагу, що заявниця не представила докази спільного спілкування з загиблим в месенджерах, які б могли підтвердити ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків.

Правом на подання відзиву заявниця не скористалась.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав з викладених у ній мотивів.

Представник заявниці заперечив апеляційну скаргу, пославшись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників заявниці та заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6-7, 8).

ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.07.2023 № 4561 про загибель ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 біля села Макарівка Волноваського району Донецької області отримала ОСОБА_1 (а.с. 9).

Як вбачається з Акта ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» дільниця № 1 від 17.07.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала за адресою: АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_2 з 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Відповідно до Акта мешканців житлового будинку АДРЕСА_4 , підтверджено, що ОСОБА_1 проживала за вказаною адресою разом з ОСОБА_2 з березня 2001 року до дати його смерті (а.с. 12).

Також відповідно до Акта мешканців житлового будинку АДРЕСА_5 встановлено, що ОСОБА_1 проживала за вищевказаною адресою разом з ОСОБА_3 з лютого 2013 року до дня його смерті (а.с. 14).

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 22967 від 05.03.2008 ФОП ОСОБА_2 зареєстрував свій робочий номер телефону за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 (а.с. 16).

Як вбачається з декларації № 0001-919Т-Т6А0, укладеної ОСОБА_2 з сімейним лікарем ОСОБА_4 , довіреною особою він зазначив ОСОБА_1 (а.с. 17).

Також відповідно до декларації № 0001-96X14-3900, укладеної ОСОБА_1 з сімейним лікарем ОСОБА_5 , довіреною особою зазначено ОСОБА_2 (а.с. 18).

На підтвердження факту наявності спільних витрат та ведення спільного бюджету заявницею надано докази придбання товарів для спільного користування, зокрема побутової техніки, матеріалів для проведення ремонту та інших речей, що підтверджується копіями товарних чеків та квитанцій (а.с. 21-25).

Крім того, факт проживання однією сім`єю підтверджується сімейними фотографіями, на яких зафіксовано спільний відпочинок, сімейні свята та зустрічі (а.с. 26-29).

Згідно з наказом № 21 від 18.03.2022 ОСОБА_1 припинила трудовий контракт з ОСОБА_6 (а.с. 19).

Як вбачається з інформації АТ КБ «ПриватБанк», платіжна картка ОСОБА_1 є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_2 (а.с. 20).

Відтак, за результатом досліджених доказів суд дійшов висновку, що факт спільного проживання та ведення спільного господарства підтверджено матеріалами справи, а тому зробив висновок, що надані суду докази у сукупності підтверджують факт проживання заявниці та померлого ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та дружини у період з грудня 2009 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 з 18.03.2022 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 цієї статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Особливості розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначені главою 6 розділу ІV (статті 315-319) Цивільного процесуального кодексу України.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню у судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За правилами статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що посвідчують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно із частиною 1 статті 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч. 2). Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства (ч. 4).

Предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є передусім сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, але визначає указані вище критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як визначено у статтях 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту належності особи до членів сім`ї військовослужбовця, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обо`язком суду при їх оцінці.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції дослідивши та оцінивши згідно правил статті 89 і статті 76 ЦПК України зібрані по справі докази як кожного окремо так і всіх доказів у сукупності, приходить висновку, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю з грудня 2009 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, спільне харчування, придбавали майно для спільного користування, приймали участь у витратах по утриманню спільного житла, надавали допомогу і підтримку один одному, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю і сім`ї.

Такі встановлені судом обставини у своїй сукупності підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які є належними, допустимими, достовірними доказами, які є достатніми для встановлення такого факту.

З огляду на викладене, заявлені вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та на встановлених по справі обставинах, тобто є законними і обґрунтованими у зв`язку із чим її заява підлягає до задоволення.

Посилання апелянта на те, що акти ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» та мешканців будинку не можуть вважатися належними доказами, оскільки органи місцевого самоврядування відповідно до ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділені повноваженнями встановлювати факт спільного проживання чи ведення спільного господарства, є безпідставними.

Такі акти не є рішеннями органів влади про встановлення юридичного факту, а лише письмовими доказами, що містять відомості про обставини проживання осіб, які підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України.

Сам по собі той факт, що відповідні документи складені підприємством, яке здійснює обслуговування житлового будинку, або мешканцями будинку, не свідчить про їх недопустимість як доказів, оскільки чинне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо використання таких документів як джерела доказування.

Крім того, суд першої інстанції не поклав зазначені акти в основу рішення як єдиний доказ, а оцінив їх у сукупності з іншими письмовими доказами, зокрема документами, що підтверджують взаємне визначення сторін довіреними особами у деклараціях із сімейним лікарем, використання спільних платіжних інструментів, а також доказами спільних витрат та ведення спільного побуту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність між заявницею та ОСОБА_2 фактичних сімейних відносин, а доводи апеляційної скарги з цього приводу зводяться до переоцінки доказів та не спростовують правильності встановлених судом обставин справи.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 02 березня 2026 року