Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №717/238/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/238/26

Номер провадження2-а/717/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 року селище Кельменцці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

за участю секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 4021 від 13 листопада 2025 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

- закрити адміністративну справу за відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

09 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

19 лютого 2026 року ухвалою суду провадження у справі було відкрито, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від відповідача копії всіх матеріалів справи для належного ознайомлення з обставинами, що мають юридичне значення для прийняття рішення.

24 лютого 2026 року відповідач подав письмовий відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на законність постанови та на те, що її прийнято у межах повноважень, наданих законом. До матеріалів справи були долучені копії документів, на підставі яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Розглянувши справу, дослідивши всі матеріали справи та оцінивши доводи позивача та відповідача, а також перевіривши ці доводи матеріалами справи, суд встановив таке.

Як вбачається із змісту спірної постанови, на ім`я позивача була сформована повістка про виклик з вимогою прибути 6 липня 2025 року о 14 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до змісту протоколу № 4021 про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2025 року, 16 липня 2025 року встановлено, що громадянину ОСОБА_1 було надіслано повістку засобами поштового зв`язку про виклик з вимогоб прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З проставленої оператором Укрпошти відмітки про відсутність позивача за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п. 41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, особливий період, затв. Постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте на вказаний у повістці час та дату не з`явився та про поважність причин неявки не повідомляв. Своїми протиправними винним діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також судом встановлено, що згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення № 4021 від 13 листопада 2025 року, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає:

-підготовку громадян до військової служби;

-взяття громадян на військовий облік;

-прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби;

-виконання військового обов`язку в запасі;

-проходження служби у військовому резерві;

-дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

-уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного),міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

-проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, -за рішенням керівників відповідни підрозділів або військово-лікарсько їкомісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

-проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язоку запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно п. п. 2 п. 1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

У відповідності до вимог абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

Крім того відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач був належним чином повідомлений про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зокрема:

1.у матеріалах справи відсутні докази вручення ОСОБА_1 письмової повістки під особистий підпис.

2.відсутні належні докази надсилання поштового відправлення із підтвердженням його вручення або відмови від отримання, а також відсутні документи з відповідними відмітками оператора поштового зв`язку, які б свідчили про належне повідомлення позивача.

3.відсутні докази надсилання та отримання повідомлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста або іншим способом, прямо передбаченим чинним законодавством.

Суд встановив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність його явки 06.07.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У матеріалах справи відсутні документи з підтвердженням вручення повістки, відсутні копії поштових повідомлень із відмітками про вручення або відмову від отримання, а також відсутні інші докази, передбачені пунктом 41 Постанови КМУ №560, які б беззаперечно підтверджували факт доведення виклику до відома позивача.

Суд, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, приходить до переконання про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , під час якого обставини справи були досліджені неповно, адже як встановлено в судовому засіданні, останній не був належним чином сповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.

Сам по собі факт формування повістки в інформаційній системі та її передання для надсилання поштовим зв`язком не є доказом належного повідомлення особи. Обов`язковою передумовою притягнення до адміністративної відповідальності за неявку є встановлення факту належного виклику та обізнаності особи про дату, час і місце явки.

Суд зазначає, що для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідно встановити:

1.наявність конкретного обов`язку у визначений строк;

2.факт належного повідомлення особи про необхідність виконання такого обов`язку;

3.невиконання цього обов`язку;

4.вину особи (умисел або необережність).

У даній справі відповідачем не доведено другого та четвертого елементів складу правопорушення — належного повідомлення та вини позивача.

Посилання відповідача на особливий період та загальний обов`язок військовозобов`язаних з`являтися за викликом не звільняє його від обов`язку довести, що саме ОСОБА_1 був належним чином і своєчасно повідомлений про виклик на 06.07.2025 року.

Презумпція знання закону не означає презумпції вини. Наявність загального обов`язку з`являтися до ТЦК та СП не дорівнює доведеності того, що особа свідомо або з необережності не виконала конкретний індивідуально визначений припис.

Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається належного обґрунтування висновку про вину ОСОБА_1 . У ній не наведено конкретних доказів вручення повістки, не зазначено, яким саме доказом підтверджується факт повідомлення позивача, не відображено оцінку можливих причин неявки.

Відповідач також не довів, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були дотримані вимоги статті 280 КУпАП, зокрема щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та встановлення форми вини особи.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відсутність доказів належного вручення повістки є вирішальною обставиною у справі, оскільки за таких умов не може бути встановлено ні події правопорушення, ні вини позивача.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята без належного встановлення фактичних обставин та без доведення складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України та постановляє, що витрати на судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 4021 від 13 листопада 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП — у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого при зверненні із адміністративним позовом, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних коштів ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано апеляційним судом, набирає законної сили після: повернення апеляційної скарги; відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження; прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 березня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи відсутній).

Суддя Кудиба З. І.