Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №953/1646/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/1646/26

н/п 1-кп/953/611/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222010000005 від 07.01.2026, за обвинуваченням,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянин України, українця, з середньою освітою, неодруженого, не має на утриманні дітей та осіб похилого віку, офіційно не працевлаштований, військовослужбовцем та інвалідом не є, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий в порядку ст.89 КК України.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 приблизно о 19.30 год., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував біля магазину «АТБ», який розташований за адресою: м.Харків вул. Нескорених, б. 6 де зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей момент у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення належного ОСОБА_5 майна.

Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та неодноразово продовженого Указом Президента України, розуміючи, що його введено на всій території України, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає підійшов близько до ОСОБА_5 , та витягнув з правої кишені куртки, в яку був одягнутий ОСОБА_5 , належний потерпілому мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6 Gb RAM/ 64 Gb ROM IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_3 бронзового кольору (Gradient Bronze), вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 21.01.2026 № 622 складає 3780,00 грн.

Після чого ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 3780,00 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне заволодіння чужим майном (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого діяння та підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Беручи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають змісту обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд у тому, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне заволодіння чужим майном (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він неодружений, офіційно не працевлаштований, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення, та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується положеннями ст. 50, 65 КК України та призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Підстав для застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину. Суд також враховує дані про особу обвинуваченого: сімейний стан – неодружений; на утриманні малолітніх дітей та непрацездатних осіб не має; офіційно не працевлаштований; не є інвалідом; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; щиро розкаявся у вчиненому - обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого; поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм діям. Суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 50 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням положень передбачених ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного виду покарання.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.01.2026 по справі № 953/366/26(провадження № 1-кс/953/360/26).

Речовий доказ, мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6 Gb RAM/ 64 Gb ROM IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_3 бронзового кольору ( ОСОБА_6 ), який зберігається в камері схову речових доказів Харківського районного управління поліції № 1 в м. Харкові, повернути потерпілому ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 622 від 21.01.2026 в розмірі 3 392,64 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1