Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №639/1197/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/1197/26

Провадження № 2-о/639/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Новбаварський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В.;

за участю секретаря - Бірюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова матеріали цивільної справи № 639/1197/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики сім?ї та єдності України про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2026 року до Новобаварського районного суду міста Харкова звернулась з заявою ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Бурдоль Вадима В?ячеславовича, заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , Мінвстерство оборони України, Міністерство соціальної політики сімўї та єдності України про встановлення факту смерті громадянина України військовослужбовця, стрільця- санітара 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зазначити дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 та місце смерті - населений пункт Роботине, Пологівського району, Запорізької області.

В обґрунтування своїх вимог представник заявника посилається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді стрільця-санітара 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 .У травні 2024 року заявниці, рідній дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стало відомо про зникнення безвісти її батька, військовослужбовця в/ ч НОМЕР_1 .Згідно з матеріалами проведеного службового розслідування в/ч НОМЕР_1 по факту зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , попередньо встановлено, що вищезазначений солдат виконував бойові завдання відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 16.05.2024 №5051/79/179 військовослужбовецьвійськової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , перебуваючи в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 омбр, був приданий до НОМЕР_4 механізованого батальйону та виконував бойове завдання в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.Під час евакуації в районі орієнтиру Ліберія т.84 біля н.п. Роботине був враженим fpv-дроном. В результаті влучання fpv-дрону отримав поранення не сумісні із життям. Евакуацію тіла на теперішній час провести не можливо у зв`язку з інтенсивними ворожими артилерійськими та мінометними обстрілами місцевості. Згідно з матеріалами службового розслідування - загибель зафіксована. Зазначив, що звернення заявниці до суду із заявою про встановлення факту смерті рідного батька під час виконання ним обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом сувернітету України, є належним способом захисту її прав, оскільки від його встановлення залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявниці як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Також зазначив, що заявниця звернулася до суду, щоб встановити факт смерті її батька, який є необхідним для отримання свідоцтва про смерть та подальшого використання вказаного документу у цивільно-правових відносинах. У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть сина вона не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю останнього, заявниця не має можливості отримати відповідний лікарський документ про смерть батька, оскільки на час розгляду справи його тіло не ідентифіковано, при цьому військовою частиною НОМЕР_1 та сукупністю інших зібраних доказів підтверджено факт смерті останнього у повній мірі.

У зв?язку з вищевикладеним, представник заявника і звернувся до суду з даною заявою.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрити окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , Мінвстерство оборони України, Міністерство соціальної політики сім?ї та єдності України про встановлення факту смерті. Призначено судове засідання.

25 лютого 2026 року від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення, згідно яких повідомив, що ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305 - 309 ЦПК України). Відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь- якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Згідно частини першої статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.Заява про оголошення фізичної особи померлою підлягає задоволенню після спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи. Посилався на висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

27 лютого 2026 року від представника заінтересованої особи Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції надійшли пояснення згідно яких повідомили, що заперечень щодо встановлення факту смерті не мають.

Заявник та представника заявника в судове засідання не з?явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримали просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з?явився, заперечував щодо задоволення заяви про встановлення факту смерті, посилаючись на обставини викладені у письмових поясненнях з урахуванням практики Верховного Суду.

Представник заінтересованої особи Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з?явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просили суд розглянути справу на розсуд суду.

Представник інших заінтересованих осіб в судове засідання не з?явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез?явившихся заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батьками якого є батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_4 , що підтверджується виданим повторно Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_1 , батьками якої є батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (а.с. 44).

Отже, судом достовірно встановлено, що заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .

Згідно наказу військової частини НОМЕР_1 від 27 липня 2023 року, солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 липня 2023 року № 48-РС на посаду стрільця-санітара 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ), з 27 липня 2023 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 27 липня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов?язків за посадою з посадовим окладом (а.с.31).

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2024 року № 105, передано у оперативне підпорядкування командиру військової частини НОМЕР_2 , зокрема солдата ОСОБА_2 стрільця-санітара 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 3 піхотної роти (а.с.30).

Як зазнчає представник заявника у травні 2024 року заявниці, рідній дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стало відомо про зникнення безвісти її батька, військовослужбовця в/ ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Згідно з матеріалами проведеного службового розслідування в/ч НОМЕР_1 по факту зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , попередньо встановлено, що вищезазначений солдат виконував бойові завдання відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 16.05.2024 №5051/79/179 військовослужбовецьвійськової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , перебуваючи в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 омбр, був приданий до НОМЕР_4 механізованого батальйону та виконував бойове завдання в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.Під час евакуації в районі орієнтиру Ліберія т.84 біля н.п. Роботине був враженим fpv-дроном. В результаті влучання fpv-дрону отримав поранення не сумісні із життям. Тіло даного військовослужбовця на даний час не евакуйовано та перебуває під вогневим контролем ворога, а тому солдат ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти (а.с. 10-11).

Представник заявника зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до суду, щоб встановити факт смерті її батька, який є необхідним для отримання свідоцтва про смерть та подальшого використання вказаного документу у цивільно-правових відносинах. У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть сина вона не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю останнього, заявниця не має можливості отримати відповідний лікарський документ про смерть батька, оскільки на час розгляду справи його тіло не ідентифіковано, при цьому військовою частиною НОМЕР_1 та сукупністю інших зібраних доказів підтверджено факт смерті останнього у повній мірі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року за №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року за №67/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року за №2102-IX, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, термін якого продовжено.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України - провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч .ч 3-4 ст. 49 ЦК України - державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас п. 1 р. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року за №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 року за №719/4940, деталізує положення ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (ст. ст. 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абз. 1 ч. 1 ст. 317 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі за №607/1612/23 (провадження за №61-6323св23) вказано, що: «загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені ст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон за №2345-ІХ від 01.07.2022 року) ст. 317 ЦПК України викладено в новій редакції.

Так, ст. 317 ЦПК України (в редакції Закону за №2345-ІХ від 01.07.2022 ) передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

У постановах від 26.04. 2023 у справі за № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі за №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Вказані висновки застосовані Верховним Судом у постановах від 13.03. 2024 року у справі за №204/7924/23 (провадження за №61-16728св23), від 06.06. 2024 у справі за №188/56/24 (провадження за №61-6215св24).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України - фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України - фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч. 4 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ст. 305 ЦПК України - заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України - у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це зтвердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. ст. 43, 46 ЦК України, ст. ст. 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі за №506/358/22 (провадження за №61-7094св23) та від 13.03.2024 року у справі за №204/724/23 (провадження за №61-16728св23), у справі 334/9435/24 від 29.10.2025.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі за №638/2304/17 (провадження за №61-2417сво19)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 , свідчить про те, що заявниця фактично просить суд встановити факт смерті її батька громадянина України військовослужбовця, стрільця- санітара 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зазначити дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 та місце смерті - населений пункт Роботине, Пологівського району, Запорізької області, з метою виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім?ї загиблого військовослужбовця.

Як на фактичні підстави звернення до суду заявниця посилалась на те, що не має можливості отримати відповідний лікарський документ про смерть батька, оскільки на час розгляду справи його тіло не ідентифіковано, при цьому військовою частиною НОМЕР_1 та сукупністю інших зібраних доказів підтверджено факт смерті ОСОБА_2 у повній мірі. Всі надані суду письмові докази не містять жодних суперечностей і надають можливість зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Роботине, Пологівського району, Запорізької області від ураження fpv-дроном.

Як на правові підстави звернення до суду із заявою представник заявника посилається на пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті та ч. 1 ст. 317 ЦПК України.

Натомість на підтвердження вимог заяви надано суду лише пояснення стрільця 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 ;рапорт ТВО командира 3 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_7 ;доповідь по факту зникнення безвісти командира в/ч НОМЕР_1 від 18.06.2024 №1691; акт підсумків службового розслідування від 15.06.2024; витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зникнення безвісти під час бойових дій ОСОБА_2 ; фото/відеоматеріали з засобів масової інформації; нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_8 ; нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_9 (а.с. 39-41,46-48).

Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_10 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

До такої ж позиції дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.02.2024 у справі за №506/358/22, провадження за №61-7094св23 в аналогічній справі за заявою про встановлення факту смерті чоловіка - військовослужбовця, що загинув, виконуючи бойове завдання, який скасував рішення суду першої інстанції від 31.08.2022 року та постанову апеляційного суду від 18.04.2023 та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні заяви було відмовлено.

Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 334/9435/24.

Відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» від 02.06.2016 року - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши належність та допустимість доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, оскільки останньою не надано належних та допустимих доказів на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а лише надані докази, які підтверджують, що ОСОБА_2 безвісно зник.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , Мінвстерство оборони України, Міністерство соціальної політики сім?ї та єдності України про встановлення факту смерті слід відмовити.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть її батька ОСОБА_2 , заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 263-265, 273, 293, 294, 315-317 ЦПК України, ст. 46 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , Мінвстерство оборони України, Міністерство соціальної політики сім?ї та єдності України про встановлення факту смерті - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ: 23320813, місцезнаходження: м. Харків, пров. Л. Гурченко, буд. 3Е;

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітряних сил, 6;

Заінтересована особа: Міністерство соціальної політики сім?ї та єдності України, ЄДРПОУ 37567866, місцезнаходження:м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10;

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: с.Старичі.

Повний текст рішення складено: 02.03.2026.

Суддя В.В. Труханович