Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №686/18913/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18913/25

Провадження № 22-ц/820/627/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №686/18913/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року, в складі судді Колієва С.А., за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб у розмірі 4750,19 гривень та в рахунок погашення заборгованості за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб – 726,27 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є суб`єктом господарювання, яке надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води монопольно в межах власних мереж м. Хмельницького. Відповідачка є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Належна відповідачці квартира знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, який приєднаний до системи централізованого опалення (теплопостачання). При цьому, квартира відповідачки відключена від системи централізованого опалення. ОСОБА_1 не здійснювала плату за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб та відповідної абонентської плати на опалення житлового будинку АДРЕСА_2 , і як наслідок, утворилася заборгованість з оплати таких послуг за період з 01 грудня 2021 року по 30 червня 2025 року, зокрема, 4750,19 гривень – заборгованість за послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб та 726,27 гривень – заборгованість за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку у сумі 4750,19 гривень, заборгованість за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб у розмірі 726,27 гривень, а також судовий збір у сумі 3028,00 гривень.

Рішення суду мотивоване тим, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. При цьому, відключення квартири відповідачки від централізованого опалення не звільняє від сплати заборгованості за загальнобудинкові потреби, оскільки власники квартир, обладнаних індивідуальними системами опалення, зобов`язані брати участь у витратах на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень пропорційно площі квартири. Відповідачка, як співвласник квартири АДРЕСА_1 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, а також оплачувати відповідну абонентську плату за такі послуги.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційних скарг

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що її квартира від`єднана від централізованого опалення з 2015 року. Протягом 10-ти років позивач не вживав жодних заходів для усунення недоліків по наданню послуг з теплопостачання. Відповідно, підстави для стягнення заборгованості відсутні, оскільки відповідачка не отримує послуг з теплопостачання. 23 квітня 2015 року відповідачка за власні кошти влаштувала індивідуальне автономне опалення у квартирі. При цьому, вона неодноразово зверталась до МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» для вирішення питання щодо опалення в її квартирі. В її квартирі неодноразово проводились заміри температури повітря, перерахунки по оплаті, їй повертали кошти, які вона в повному обсязі сплачувала за неякісно надані послуги з теплопостачання. Після влаштування автономного опалення вона не користується жодними послугами позивача, в її квартирі відсутні жодні прилади (труби), які б використовували теплову енергію, яка надається позивачем, чи які б транзитом переносили таку теплову енергію.

Крім того, судом при вирішенні спору не було взято до уваги, що відповідачка є особою з інвалідністю ІІ групи та було безпідставно стягнуто з неї судовий збір в розмірі 3028 грн.

Процесуальні дії апеляційного суду

Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що 08 жовтня 2021 року МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» розмістило на власному сайті типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Отже, з 09 листопада 2021 року з відповідачкою, яка є співвласником квартири АДРЕСА_1 укладено індивідуальний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії. Апелянткою не було надано належним чином оформлений Технічний паспорт на будинок на спростування доводів про наявність в житловому будинку за адресою по АДРЕСА_2 лише сходових клітин в якості місць загального користування. Відповідно до п.2 Розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону №315 від 22 листопада 2018 року місця загального користування – це загальнодоступні приміщення будинку (коридори, сходові клітки тощо), окрім допоміжних приміщень. Припущення про їх відсутність у багатоквартирному будинку є безпідставним. Наявність приладів опалення в місцях загального користування та допоміжних приміщеннях не впливає на розподіл теплової енергії спожитої будинком, оскільки такий розподіл проводиться розрахунково відповідно до поверховості будинку і пропорційно площі квартири, що перебуває у власності апелянтки та показників приладу комерційного обліку. Тому, судом на підставі наявних доказів та відповідно до чинного законодавства було вірно встановлено надання позивачем послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб за адресою АДРЕСА_2 , в частині яка припадає на квартиру АДРЕСА_3 . Будинок по АДРЕСА_4 , 159/1 обладнаний вузлом комерційного обліку (типу Sharky), що є спільною власністю співвласників. Відповідно, всі співвласники зобов`язані брати участь у витратах на утримання спільного майна.

Згідно з Правилами надання послуг з постачання теплової енергії відключення від мереж централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Акт від 15.12.2025 та аналогічний акт від 27.11.2025 не можуть бути належними і допустимими доказами, оскільки складені з істотними порушеннями.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини справи

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 – 1/2 частка та ОСОБА_2 – 1/2 частка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , померла. Після її смерті спадкова справа не заводилася.

Належна відповідачці квартира за адресою: АДРЕСА_5 відключена від центрального опалення та постачання гарячої води, що було визнано сторонами у справі.

В період 2021-2025 років постачання теплової енергії житловим будинкам, в тому числі, будинку за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювалось на підставі розпорядження Хмельницького міського голови від 11 жовтня 2021 року №279-р, згідно яким опалювальний сезон 2021-2022 роки у м. Хмельницькому розпочато з 12 жовтня 2021 року та закінчено 20 квітня 2022 року; опалювальний сезон 2022-2023 в м. Хмельницькому розпочато розпорядженням Хмельницького міського голови від 03 листопада 2022 року №290-р з 03 листопада 2022 року та закінчено 13 квітня 2023 року, опалювальний сезон 2023-2024 в м. Хмельницькому розпочато 17 жовтня 2024 року та закінчено 01 квітня 2024 року; опалювальний сезон 2024-2025 розпочато з 16 жовтня 2024 року і закінчено 14 квітня 2025 року.

Відповідно до помісячного розрахунку для квартири АДРЕСА_1 загальна площа будинку становить 1765,80 кв.м., площа квартир з централізованим опаленням – 1100,30 кв.м, площа квартир з автономним опаленням – 665,50 кв.м., опалювальна площа квартири АДРЕСА_3 складає 42,00 кв.м.

У помісячному розрахунку позивачем також надано інформацію щодо складових сум нарахувань за послугу з постачання теплової енергії з грудня 2021 року по квітень 2025 року по квартирі АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_1 ) та інформацію щодо розподілу тепла (Гкал) між квартирами вказаного будинку та місцями загального користування, що в грошовому еквіваленті становить у загальному 4750,19 гривень.

Згідно з довідкою №231 від 01 липня 2025 року МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» заборгованість за о/р НОМЕР_1 , який відкритий за адресою: АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_1 за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по 30 червня 2025 року становить 726,27 гривень.

З акту прийняття теплового вузла обліку від 14 липня 2015 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 був встановлений та взятий на облік прилад обліку теплолічильник Sharky, №51392727.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з п.п. 1, 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, що діяли до 01 травня 2022 року, (далі – Правила), послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до ч.ч. 2, 6 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).

Відповідно до пункту 33 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (далі – Правила №830), плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

Згідно з пунктом 38 Правил №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Щодо посилання відповідачки на відсутність теплової енергії, а саме радіатора (батареї) у місцях загального користування таких як сходова клітка.

Відсутність приладів опалення в під`їзді (батареї) багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку, а тому дане твердження спростовує доводи відповідача.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20 листопада 2019 року у справі №357/4664/15-ц.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відтак, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315 (далі – Методика №315), якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).

У частині 2 Методики №315 зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення – витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі – МЗК) – загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Відповідно до розділу ІІІ Методики №315 передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п`ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.

Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно з пунктом 8 розділу IV Методики №315 розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення,може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

На підставі вищевикладеного, відповідачка, як співвласник квартири АДРЕСА_1 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, а також оплачувати відповідну абонентську плату за такі послуги.

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку АДРЕСА_2 , що припадає на квартиру АДРЕСА_3 у вказаному будинку за період з 01 грудня 2021 року по 30 червня 2025 року становить 4750,19 гривень, а за абонентське обслуговування 726,27 гривень. Вказаний розрахунок відповідає розрахунку, який визначений відповідною Методикою, фактично наданим послугам та встановленим тарифам і доказів на його спростування відповідачем не представлено.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії для загальнобудинкових потреб у розмірі 4750,19 грн, а також заборгованість за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії для загальнобудинкових потреб у сумі 726,27 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судового збору у розмірі 3028 грн, сплаченого МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» при зверненні до суду з позовною заявою.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а відтак відповідно до пункту 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору.

З наведених мотивів, колегія суддів вважає, що сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» 3028 грн судового збору слід скасувати. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідачки судового збору з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги по суті позовних вимог залишено без задоволення, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року скасувати в частині стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Компенсувати Міському комунальному підприємству «Хмельницьктеплокомуненерго» (вул. Чорнобрового, 5, м. Хмельницький, 29009, код ЄДРПОУ: 03356571) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.

Судді Т.В. Спірідонова

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко