Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №686/33943/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/33943/25

Провадження № 2/686/1005/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

встановив:

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, в обґрунтування якого вказав, що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2025 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 753061,77 грн. компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя та 8136,22 грн. судового збору. Вказаним рішенням презюмується недобросовісність дій ОСОБА_3 , спрямованих на безпідставне набуття частки ОСОБА_1 у майнових правах на майно подружжя та подальше їх відчуження на користь матері. З моменту набрання законної сили рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2025, а саме з 23.09.2025 правовідносини між позивачем та відповідачем трансформувались у зобов`язальні, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, у тому ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_3 інфляційних втрат та три відсотки річних, виходячи з суми боргу 753061,77 грн., з моменту укладення договору щодо позбавлення позивача майнових прав на його частку у спільному майні подружжя до моменту повного погашення вказаних коштів, які стягнуті за рішенням суду, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки 173 122,99 грн. за безпідставне одержання та користування коштами позивача та 10 367,48 грн. за порушення зобов`язання з виконання рішення суду.

19.01.2026 представник відповідачки подав відзив на позов, де вказала, що 03.04.2023 ОСОБА_3 у присутності свідка – ОСОБА_5 , отримала грошову позику від ОСОБА_6 , а саме: кошти в сумі 1 280 000 грн. для купівлі майнових прав на об`єкт будівництва (сплата пайових внесків в обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Новобудова»).

06.04.2023 між ОСОБА_3 та обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Новобудова» було укладено договір пайової участі у будівництві №27 та сплачено 1261410 грн. за вказаним договором.

Вказаний договір пайової участі був укладений під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у шлюбі.

Оскільки, після завершення будівництва будинку та здачі будинку у експлуатацію ОСОБА_1 відмовився надати згоду на реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (щодо якої сплачувалися пайові внески в обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Новобудова» за договором пайової участі в будівництві №27 від 06.04.2023 року) на сина – ОСОБА_7 , тому ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю можливості повертати кошти у розмірах та термінах визначених розпискою від 03.04.2023, було прийнято рішення про укладення договору уступки майнових прав, оскільки фактично вказана квартира була придбана за кошти ОСОБА_6 .

Тому, 26.02.2024 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено Договір уступки майнових прав від 26.02.2024 до Договору пайової участі в будівництві №27 від 06.04.2023 та було здійснено заміну члена кооперативу пайовика з ОСОБА_3 на пайовика ОСОБА_6 , яка 13.03.2024 отримала від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Новобудова» довідку про сплату членом кооперативу пайового внеску у повному обсязі №35 та довідку про членство в кооперативі №35/1.

08.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, де з врахуванням уточнених позовних вимог просив здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 .

Тобто, на момент звернення ОСОБА_1 з позовом про поділ спільного майна подружжя, останній не вважав кошти, які були внесені для купівлі майнових прав на об`єкт будівництва квартири за договором пайової участі №27 від 06.04.2023 такими, що отримані ОСОБА_3 безпідставно.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2025 по справі №686/18977/24 у порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 753061,77 грн. компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя.

Тобто, пайові внески на придбання квартири АДРЕСА_2 були визнані спільним майном подружжя.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України ОСОБА_1 скористався правом на поділ спільного майна подружжя.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Грошові кошти, які були використані ОСОБА_3 для придбання майнових прав за договором пайової участі №27 від 06.04.2023 є спільним майном подружжя та не можуть вважатися безпідставно набутими.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №79339590 від 13.01.2026 ОСОБА_3 сплачено 753061,77 грн. на користь ОСОБА_1 .

Тому, вважає, що стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 173 122,99 грн. за безпідставне одержання та користування коштами ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/18977/24 від 20.05.2025, яке набрало законної сили 23.09.2025 не містить вимоги про терміни його виконання. Також, звертає увагу суду, що ОСОБА_3 перебуває у декретній відпустці та не мала можливості одразу внести таку значну суму коштів для виконання рішення суду. ОСОБА_3 не ухилялася від виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/18977/24 від 20.05.2025 та протягом 3 місяців з дня набрання законної сили рішенням суду, виконала його у повному обсязі, незважаючи на перебування у декретній відпустці по догляду за своїм малолітнім сином, просить в позові відмовити.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачки, відповідачка в судовому засідання позов не визнали, просять в позові відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2025 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 753061,77 грн. компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя та 8136,22 грн. судового збору.

Вказаним рішенням суду встановлено, що 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі набули майнові права на квартиру, а саме між обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Новобудова» та ОСОБА_3 було укладено договір пайової участі в будівництві №27, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов`язалась взяти пайову участь в будівництві об`єкта з метою отримання у власність квартири АДРЕСА_2 , зокрема договору пайової участі.

27 листопада 2023 року між обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Новобудова» та ОСОБА_3 було укладено додаток №1 до договору пайової участі в будівництві №27 від 06.04.2023. За умовами вказаної додаткової угоди, сторони остаточно узгодили загальну площу квартири 66,9 кв.м. та вартість пайового внеску у розмірі 1 272 171,00 грн.

26.02.2024 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір уступки майнових прав до договору пайової участі у будівництві №27 від 06.04.2023. За умовами вищевказаного договору було здійснено заміну члена кооперативу пайовика з ОСОБА_3 на пайовика ОСОБА_6 .

Вказані обставини не підлягають доказуванню на підставі ч. 5 ст. 82 ЦПК України.

Щодо доводів позивача про безпідставність набуття відповідачкою коштів, внесених на придбання майнових прав на спільне майно подружжя.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом про поділ майна подружжя, вказував, що в період шлюбу набуто майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу, у зв`язку з чим просив стягнути грошову компенсацію вартості його частки у спільному майні.

У відповідності до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відтак ОСОБА_1 отримав компенсацію частки спільного майна подружжя, що виключає безпідставність набуття цих коштів, а отже відсутні підстави для нарахування три відсотки річних та інфляційних втрат, а тому вимоги щодо стягнення 173 122,99 грн., в т.ч. 137585,38 грн. інфляційних втрат, 35537,61 грн. три відсотки річних задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення 10 367,48 грн.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. від 13.10.2025 ВП № 79339590 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.10.2025 справа № 686/18977/24 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 753061,77 грн. компенсації вартості частки у спільному майні подружжя та 9136,22 грн. судового збору.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. від 13.01.2026 ВП № 79339590, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.10.2025 справа № 686/18977/24 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 753061,77 грн. компенсації вартості частки у спільному майні подружжя та 8136,22 грн. судового збору закінчене у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення суду.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Згідно наданого позивачем розрахунку, з яким суд погоджується, за період з 24.09.2025 по 20.11.2025 нараховані на суму боргу 753061, 77 грн. інфляційні втрати в розмірі 6777,55 грн. та три відсотки річних в розмірі 3589,93 грн., а всього, 10367,48 грн. які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в 103 грн. 67 коп. (1834,90х10367,48:183490,47).

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 81, 258, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 625, 1212 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 367 грн. 48 коп. за порушення зобов`язання з виконання рішення суду та 103 грн. 67 коп. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Дата складення повного тексту рішення: 02.03.2026.

Суддя: