Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №610/431/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

№ 610/431/26 № 3/610/265/2026

м. Балаклія25 лютого 2026 року

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Березна Менського району Чернігівської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в:

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 913691 від 27.01.2026 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:

« 27.01.2026 о 13.50 год за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Морозівка, вул. Центральна, буд. 47, водій ОСОБА_1 керував ТЗ AUDI A4 д.н. НОМЕР_2 , проявив неуважність, а саме, виїжджаючи на головну дорогу з прилеглої до неї території, не надав перевагу в русі ТЗ BMW Х5 д.н. НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі та яким керував водій ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулося зіткнення між даними ТЗ. Внаслідок ДТП травмованих немає, ТЗ отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3 "б", п. 10.2 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП».

В суді ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, посилаючись на те, що 27.01.2026 їхав по дорозі до м. Балаклія та в с. Морозівка в задню частину його автомобіля в`їхав автомобіль BMW, до водія якого претензій не має.

В суді ОСОБА_2 посилався на наявність саме його вини у вчиненні ДТП, зазначивши, що він в`їхав в задню частину автомобіля AUDI.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження обвинувачення до суду надані протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього:

-копія схеми місця ДТП, якою зафіксована слідова картина на місці ДТП та перелік видимих пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП;

-фотоматеріали з місця ДТП;

-копія рапорту поліцейського Целуйко О.Ю. від 27.01.2026;

-копії письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-копії актів огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , результат огляду – проба негативна 0 проміле;

-копія протоколу від 27.01.2026, складеного щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП за те, що він, керуючи автомобілем марки "BMW Х5" номерний знак НОМЕР_3 , в порушення п. 2.3 "б", п. 12.1 ПДР, проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом – автомобілем марки "AUDI A4" номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ;

-копія постанови поліцейського від 27.01.2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у виді штрафу за ч. 1 ст. 126 КУпАП (керував автомобілем без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів);

-копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , де власником автомобіля марки "AUDI A4" номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 ;

-копіями посвідчення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

-відеозаписами з портативних (нагрудних) відеореєстраторів поліцейських.

Свідки відсутні.

ОСОБА_1 інкриміновано порушення ПДР, а саме п. 2.3 "б": «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,

п. 10.2: «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає».

Тобто, ОСОБА_1 інкриміновано ненадання переваги в русі, під час виїзду на головну дорогу, іншому автомобілю, який рухався по ній, внаслідок чого відбулося їх зіткнення.

При цьому, ОСОБА_1 в суді стверджував, що під час виїзду на головну дорогу з прилеглої до неї території впевнився в безпечності цього маневру та завчасно здійснив такий виїзд на головну дорогу, однак, проїхавши 30-40 метрів по дорозі в сторону м. Балаклія, відчув удав в задню частину свого автомобіля.

Відповідно до схеми місця ДТП, складеної 27.01.2026, автомобіль AUDI A4 номерний знак НОМЕР_2 має механічні пошкодження задньої частини, а автомобіль BMW Х5 номерний знак НОМЕР_3 має механічні пошкодження передньої частини.

З наданих фотоматеріалів та відеозаписів вбачається, що автомобіль BMW Х5 контактував своєю передньою правою частиною автомобіля з задньою частиною автомобіля AUDI A4.

Тобто, локалізація пошкоджень на автомобілях свідчить про те, що ОСОБА_1 завчасно виїхав з прилеглої території на головну дорогу та рухався по ній, після чого автомобіль BMW Х5, який їхав позаду нього, в`їхав в задню частину його автомобіля, що не суперечить позиції захисту.

Тим більш водій автомобіля BMW Х5 в суді визнав, що саме він винуватий у ДТП.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно із ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя Стригуненко В.М.