Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №472/211/25 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 рокуселище Петрове Справа № 472/211/25

Провадження № 2/941/103/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із третьою особою - Веселинівською селищною радою Вознесенського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду та просить визначити місце проживання його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини, мотивуючи тим, що сторони перебувають у шлюбі, від сумісного життя мають мал олітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак сімейне життя не склалося, і з січня 2025 року сторони розірвали відносини, відповідач покинула сім`ю, дитина залишилася проживати разом з позивачем, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не приймає участі у вихованні сина.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява в якій він просив розглядати справу без його участі, посилаюсь на обставини викладенні в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду невідомі. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява в якій вона просила розглядати справу без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 01.06.2014 року перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 11.06.2024 року Апостолівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Одеса) (а. с.12).

Від спільного шлюбу позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають мал олітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17.07.2024 року Веселинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с.13).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з січня 2025 року розірвали відносини, відповідач покинула сім`ю, дитина залишилася проживати разом з позивачем, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не приймає участі у вихованні сина та ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання, розвитку та утримання свого сина, не проявляє турботи, не піклується про його здоров`я.

Мал олітній - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні.

Мати мал олітньої дитини - сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 на території с. Градівка Вознесенського району Миколаївської області не проживає, що підтверджується довідкою - характеристикою виданою Веселинівською селищною радою Вознесенського району Миколаївської області від 13.02.2025 року за №12 та актом обстеження умов проживання від 24.01.2025 року (а. с.14, 16).

Відповідно до рішення Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування від 30.10.2025 року №225 та висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.107-108).

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 6, 8 статті 7 СК України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

При цьому, згідно з ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями ст.9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому, поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч.8 ст.7 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного та Сімейного кодексу України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин та доказів даної справи.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками: права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, та враховуючи той факт, що позивач довів факти наведені у позові, суд дійшов висновку про необхіність задоволення позову.

Також у відповідності зі ст.141 Цивільного процесуального кодексу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Вказані правовідносини регулюються ст. ст. 6, 7, 8, 141, 142, 150, 153, 155, 157, 160, 161, 170 Сімейного кодексу України, ст.141 ЦПК України та Законом України «Про охорону дитинства».

Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із третьою особою - Веселинівською селищною радою Вознесенського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини - сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Стягнення проводити, починаючи з 17.02.2025 року і до повноліття дитини.

Допустити до негайного виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області Ю. В. Шаєнко