Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №343/103/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/103/26

Провадження №: 2/343/304/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/103/26, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить щомісячно стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що вона з відповідачем ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 , не зважаючи на те, що є працездатною особою, працює за кордоном та отримує стабільний дохід, на утриманні більше нікого не має, не надає коштів на утримання сина, хоча зобов`язаний це робити до досягнення дитиною повноліття. Вказуючи на рівність обов`язків щодо дитини, просить стягувати із відповідача аліменти у визначеному нею розмірі.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась. 05.02.2026 через канцелярію суду подала заяву (а.с. 25), в якій просить розгляд справи проводити без її участі, зазначивши про підтримання позовних вимог та про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату і час проведення такого був повідомленим належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про вручення особисто (а.с. 26).

ІІ. Заяви та клопоатння сторін, процесуальні дії у справі:

02 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивачка ОСОБА_1 05.02.2026 через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, підтримання позовних вимог та про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивачки суду не надав, хоча повідомлявся про розгляд даної справи у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , хоча і був повідомленим про місце, дату і час розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав, позивачка не заперечила проти заочного розгляду справи, а тому ухвалою суду від 02.03.2026 постановлено провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади (а.с. 7) та довідки про реєстрацію місця проживання (а.с. 9), позивачка ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 , зареєстровані за однією адресою.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов`язку щодо утримання малолітнього сина.

ІV. Оцінка суду:

вивчивши зміст позовних вимог, дослідивши наявні у справі докази і встановивши фактичні обставини справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За правилами, передбаченими ст. 180-184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Отже, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, незалежно від того, одружені вони, чи їх шлюб розірвано.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

В ч. 1 ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Оцінюючи положення ст. 180 СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення права дитини на рівень життя, необхідний для її гармонійного розвитку, є спільним обов`язком батьків, тобто матері та батька.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В той же час, поняття «мінімум» визначає крайню межу, а ч. 2 ст. 182 СК України зобов`язує встановити розмір аліментів необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

В даному контексті суд пов`язує поняття гармонійного розвитку із процесом виховання дитини, як всебічно та гармонійно розвиненої особистості - члена суспільства у демократичній державі, якою проголошена Україна. Такий процес можливий лише при повній взаємодії всіх ланок суспільства: сім`ї, навчально-виховних закладів, громадських формувань, спеціальних інституцій держави. І лише комплексний підхід може принести очікувані результати. Він передбачає забезпечення єдності вимог у системі всебічного гармонійного виховання, а також єдності й узгодженості форм, засобів і методів впливу на особистість та включає завдання морального, розумового й фізичного виховання.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2020 у справі № 523/2927/18.

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 повинен брати участь в забезпеченні сина всім необхідним, однак не робить цього, тому вона просить стягувати з нього аліменти, які забезпечать регулярне щомісячне утримання дитини, визначивши їх у твердій грошовій сумі.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України та доходить переконання, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід щомісячно стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 грн.

Стягнення аліментів слід розпочати від дня пред`явлення позову, як це визначено ч. 1 ст. 191 СК України, і проводити в такому розмірі до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

V. Розподіл судових витрат:

беручи до уваги те, що позов про стягнення аліментів підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави суд стягує судовий збір у розмірі 1 331,20 грн., від попередньої сплати якого позивачка звільнена.

На підставі викладеного, ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. 133, 137, 139, 141, 430 ЦПК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів задовольнити.

Проводити стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону.

Стягнення аліментів розпочати із 20 січня 2026 року і проводити до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано - Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: І.М.Андрусів