Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №609/122/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/122/26

3/609/60/2026

02 березня 2026 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з СПД № 2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП України в Тернопільській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності:

- за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

- за ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

11 лютого 2026 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №745632 від 30.01.2026, з якого вбачається, що «30 січня 2026 року близько 19:00 год ОСОБА_1 за спільним місцем проживання вчинив відносно своєї падчерки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю.»

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 11 лютого 2026 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №745631 від 30.01.2026, з якого вбачається, що 30 січня 2026 року гр. ОСОБА_1 близько 19:00 год вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю.»

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП, а також те, що вказані справи є однорідними (по них притягується до відповідальності одна і та ж особа), тому слід об`єднати їх в одне провадження для спільного розгляду.

В судове засідання особа, стосовно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 двічі не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки не повідомив. В протоколах про адміністративне правопорушення є підписи ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений з протоколами. Згідно із довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber» слідує, що повідомлення про розгляд справи на 12 лютого 2026 року та 02 березня 2026 року доставлено адресату на номер телефону НОМЕР_2 .

Зважаючи на сповіщення ОСОБА_1 про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справ, був обізнаний про складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та розгляд його судом, не подав письмових заперечень проти протоколів, пояснень та доказів, до суду не з`явився, його поведінка свідчить про небажання брати участь у розгляді справи.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що дійсно між нею та ОСОБА_1 30 січня 2026 року виник сімейний скандал, через те, що він прийшов додому напідпитку, хоча обіцяв більше не вживати алкоголь, але вони згодом помирились і порозумілись, а тому вона просить не притягувати ОСОБА_1 до адмінвідповідальності, про що потерпіла подала також письмову заяву.

Перевіривши матеріали справ, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 та ч. 2 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч. 2 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

З письмової заяви потерпілої ОСОБА_3 та з пояснень наданих потерпілою в судовому засіданні слідує, що між нею та ОСОБА_1 дійсно виник словесний конфлікт, проте вони помирились та порозумілись. Тобто, потерпіла в судовому засіданні ні заявляє про спричинення шкоди її психічному здоров`ю та психічному здоров`ю її малолітньої доньки.

Крім того, з письмових пояснень, наданих малолітньою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 30 січня 2026 року повернувся додому в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_3 в присутності малолітньої ОСОБА_2 , побив ноутбук.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Із письмової заяви, адресованої суду потерпіла ОСОБА_3 просила не притягувати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки вони помирились.

Отже, відсутність умисного мотиву з боку ОСОБА_1 на вчинення дій, зазначених у диспозиції ст.173-2 КУпАП, вказує на відсутність суб`єктивної сторони і не дає достатніх підстав для кваліфікації дій за цією нормою закону.

Факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Відтак, суд вважає, що між учасниками даної події, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт, який не призвів до насильства та внаслідок чого не спричинено шкоди психічному здоров`ю ні ОСОБА_3 , ні малолітній ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають між членами сім`ї, співмешканців, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство, що має місце у даному випадку.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Слід звернути увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером був лише зіткненням їх протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами, але без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

З огляду на викладене, обставини домашнього насильства, описані у протоколах, не підтверджені жодними доказами, так як потерпіла підтвердила, що вони з колишнім чоловіком примирились, а відтак у потерпілої особи відсутні підстави побоювання за своє життя та життя своєю дитини. ОСОБА_3 просить не притягувати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що не притаманне волевиявленню постраждалої від домашнього насильства особи.

Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підтверджується поза розумним сумнівом наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст.173-2 КУпАП.

У відповідності до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч. 2 ст.173-2 КУпАП, а тому вважає, що провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 36, 173-2, 245, 247, 251, 252, 253, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А :

Справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 №609/122/26 (провадження №3/609/60/2026) та №609/123/26 (провадження №3/609/61/2026) об`єднати в одне провадження та присвоїти справі №609/122/26 (провадження №3/609/60/2026).

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Катерняк