Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №216/5980/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5980/25

Провадження № 1-кп/216/401/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в закритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 кримінальне провадження № 12025041230000998 від 21 квітня 2025 року за обвинуваченням

неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який є учнем 9-Б класу Криворізької гімназії № 75 Криворізької міської ради, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представник потерпілого ОСОБА_7 ,

неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 ,

законна представниця неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисниця ОСОБА_9 ,

представниця служби у справах дітей ОСОБА_10 ,

представниця ювенальної поліції ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2025 року о 21:27 год. неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, прибув до будівлі синагоги «Бейс Штерн Шульман», розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вулиця Гірничих Інженерів, буд. № 46, яка належить Іудейській релігійній громаді «Хабад Любавич», де діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю законного володільця майна та сторонніх осіб, використовуючи заздалегідь заготовлені дві скляні пляшки із запальною сумішшю, горловини яких були закриті рукавицями з тканини, підпаливши їх за допомогою запальнички, кинув обидві пляшки у вхідні двері будівлі, що призвело до загорання цих дверей та їх подальшого пошкодження, чим потерпілому - Іудейській релігійній громаді «Хабад Любавич» було завдано майнової шкоди в розмірі 55 547 грн 96 коп., після чого неповнолітній ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік.

Допитаний у судовому засіданні за участю психолога неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю й дав суду такі показання. 20 квітня 2025 року після 21.00 год. він підпалив синагогу з метою підняття авторитету серед друзів. Він кинув дві скляні пляшки із запальною сумішшю, підпаливши тканину, яка виглядала з пляшок. Зробив він їх самостійно, у пляшках був бензин, пінопласт і розчинник. Інформацію про готування такої суміші він дізнався з інтернету. Бензин він узяв у батька в селі, пінопласт знайшов, розчинник придбав у будівельному магазині, а запальничку - в магазині «Аврора». Приготував суміш за декілька днів до події в покинутій будівлі, розташованій у гаражному кооперативі в Довгинцівському районі. Всі речі були в двох пакетах і рюкзаку. Він мешкає в Довгинцівському районі міста, а до Центрально-Міського району дістався пішки. Він проходив раніше повз будівлю синагоги, оскільки тренується в спортивному залі в цьому районі. У день підпалу біля синагоги було мало людей у вечірній час. З дому до синагоги він вирушив близько 19.30 год., дорогою змінив зовнішній вигляд, перевдягнувшись в інші штани, кофту, кепку та вдягнувши балаклаву. Перевдягався в гаражному кооперативі на вулиці Балхаській, де залишив свої речі та рюкзак, попрямувавши пішки до синагоги лише з двома пляшками із запальною сумішшю. Підійшовши до дверей вказаної будівлі, він підпалив тканину та обидві пляшки жбурнув у скляні двері, після чого одразу втік у зворотньому напрямку. Дорогою він знову перевдягнувся, забрав свої речі та попрямував додому. Вчинити підпал було його самостійним рішенням, йому ніхто не допомагав і батьки не були обізнані про його плани. Наразі він усвідомив свій негативний вчинок і його наслідки, дуже шкодує про свою поведінку та кається.

Водночас неповнолітній обвинувачений зазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.

Давши такі детальні показання, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному, добровільно відшкодував потерпілому завдану майнову шкоду в повному обсязі, готовий нести відповідальність за свій негативний вчинок та вважає справедливим покарання, яке йому просила призначити прокурор.

Допитаний у судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_12 показав, що підпал будівлі синагоги стався в день свята «Песах», за півгодини після закінчення святкування, тому в середині будівлі під час підпалу перебували лише охоронець та прибиральниця, які й повідомили про це помічника раввина та почали самостійно гасити вогонь. Внаслідок вчинення злочину були пошкоджені двері, вікно та фасад будівлі синаноги. Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 дійсно добровільно відшкодував потерпілому завдану ним шкоду в повному розмірі, тому претензій до нього потерпілий не має. Водночас представник потерпілого зауважив, що неповнолітній обвинувачений перед громадою та раввином не вибачився.

Ураховуючи вказану вище позицію неповнолітнього обвинуваченого та беззаперечну згоду всіх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом представника потерпілого та неповнолітнього обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, що характеризують особу останнього, підтверджують відшкодування завданої злочином шкоди та стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з`ясовано, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє, добровільно та в повній мірі усвідомлює зміст фактичних обставин кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому суд взяв до уваги, що неповнолітній обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу судового розгляду справи безумовно визнавав усі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчиненого ним діяння, його показання є чіткими, мають логічний характер, об`єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності й істинності позицій неповнолітнього обвинуваченого та інших учасників судового провадження, судом було змістовно роз`яснено останнім правові наслідки скороченого судового розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема можливість у такому випадку оскаржити вирок суду лише в частині виду та розміру призначеного покарання, а також стосовно правової кваліфікації дій.

З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються представником потерпілого та неповнолітнім обвинуваченим і беззастережно визнаються останнім, суд дійшов висновку, що винуватість неповнолітнього ОСОБА_4 за висунутим обвинуваченнямдоведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.

За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 194 КК України за ознаками умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК України, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Так, неповнолітнім ОСОБА_4 вчинено діяння, яке згідно з визначеною ст. 12 КК України класифікацією кримінальних правопорушень є тяжким злочином.

При цьому відповідно до матеріалів кримінального провадження та досудової доповіді неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий,вчинив кримінальне правопорушення у віці 14 років, наразі навчається в 9-Б класі Криворізької гімназії № 75 Криворізької міської ради, проживає в неповній родині разом з матір`ю та молодшою сестрою із задовільними побутовими умовами, батьки розлучені, з батьком підтримує добрі стосунки, забезпечений усіма необхідними базовими речами для життя та навчання, за місцем навчання та місцем мешкання характеризується позитивно, має навчальні досягнення середнього рівня, навчається не в повну міру своїх сил, фізично розвинутий добре, наразі самостійно займається в тренажерному залі, раніше успішно займався спортивним карате та посідав призові місця на різних чемпіонатах з цього виду спорту, на обліку в секторі ювенальної превенції не перебуває, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, на «Д» обліку не перебуває, уперше притягується до кримінальної відповідальності, конструктивно реагує на критику своїх вчинків, має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та потребує мінімального рівня нагляду, за результатами вивчення характеризуючої неповнолітнього обвинуваченого інформації за місцем навчання, умов його життєдіяльності та відносин у суспільстві орган пробації вважає за можливе виправлення останнього без ізоляції від суспільства.

Також суд враховує добровільне відшкодування потерпілому завданої злочином шкоди в повному обсязі та відсутність в останнього претензій до неповнолітнього обвинуваченого, що підтверджується показаннями представника потерпілого та відповідною квитанцією, копія якої міститься в матеріалах судового провадження.

Разом з тим суд бере до уваги добровільно висловлене неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 бажання взяти участь у Програмі відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними, обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення, та підписання ним згоди на участь у такій Програмі, що свідчить про його готовність виправитись.

Крім того, суд зважає на належне виконання неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та його добросовісну поведінку під час судового розгляду після припинення дії такого запобіжного заходу, що також підтверджується поясненнями представниці ювенальної поліції ОСОБА_11 .

Обставинами, які пом`якшують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_4 суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб, обстановку й мотиви скоєння злочину, його наслідки, ставлення неповнолітнього обвинуваченого до вчиненого, перед і пост кримінальну поведінку, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, стан здоров`я та наведені особливості особи неповнолітнього, вчинення ним злочину у віці 14 років, перше притягнення до кримінальної відповідальності, не перебування на обліках, позитивні характеристики за місцем проживання та місцем навчання, наявність трьох пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, добровільне відшкодування завданої майнової шкоди в повному розмірі та відсутність в потерпілого будь-яких претензій до нього, а також висновок органу пробації за досудовою доповіддю.

Водночас суд зважає на одностайну позицію всіх учасників судового провадження, у тому числі й представника потерпілого, про підтримку пропозиції прокурора щодо призначення неповнолітньому ОСОБА_4 іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 194 КК України, а саме у виді пробаційного нагляду, із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для призначення неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд бере до уваги таке.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Нормою ч. 3 ст. 65 КК України передбачено, що підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються, зокрема ст. 69 КК України.

За приписами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України призначення більш м`якого виду покарання, не передбаченого в санкції відповідної статті, може мати місце в разі встановлення судом наявності таких кількох (мінімум двох) пом`якшуючих обставин, які обов`язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально - караного діяння.

У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом із урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання (виду та розміру) в межах санкції відповідної статті (частини статті) особливої частини КК України буде явно недоцільним і несправедливим(висновки щодо застосування ст. 69 КК України, викладені в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2025 року в справі № 756/16131/23, від 10 грудня 2025 року в справі № 465/7567/23, від 11 грудня 2025 року в справі № 671/2373/24).

Аналізуючи конкретні обставини цього кримінального провадження судом установлено наявність трьох трьох пом`якшуючих обставин (щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім), відсутність обтяжуючих обставин, добровільне усунення негативних наслідків злочину та відсутність претензій потерпілого, а також вивчено особу неповнолітнього винного, який учинив тяжкий злочин у віці 14 років, беззастережно визнав свою винуватість, дав правдиві показання, щиро розкаявся, засуджує та критично оцінює свій негативний вчинок, виправив ситуацію шляхом відшкодування завданих збитків і продемонстрував дійсну готовність понести заслужене покарання. При цьому неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 є учнем 9 класу гімназії, позитивно характеризується, на обліках не перебуває, займається спортом, уперше притягується до кримінальної відповідальності, за висновком органу пробації має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та потребує мінімального рівня нагляду.

Водночас суд бере до уваги безальтернативність та суворість виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 194 КК України, а саме лише у виді позбавлення волі, та його розмір - від трьох до десяти років.

Наведені вище пом`якшуючі обставини, на переконання суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи неповнолітнього винного, дають суду достатні підстави для призначення останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме призначення іншого, більш м`якого виду покарання - пробаційного нагляду із застосуванням відповідних соціально-виховних заходів, яке в даному конкретному випадку буде здатне забезпечити досягнення мети покарання, виправлення та перевиховання неповнолітнього обвинуваченого. Водночас суд вважає, що за встановлених обставин призначення останньому реального покарання у виді позбавлення волі навіть у мінімальному розмірі буде явно недоцільним і несправедливим, зважаючи на його вік та перше притягнення до кримінальної відповідальності.Разом з тим призначення неповнолітньому обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідає принципу індивідуалізації покарання.

З огляду на викладене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити основне покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду в максимальному розмірі, визначеному ст. 101 КК України.

За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу неповнолітнього винного ОСОБА_4 , а також необхідним і достатнім для його перевиховання та попередження скоєння ним нових злочинів.

При призначенні вказаного покарання ОСОБА_4 суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Арешт, накладений на належне неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_4 майно, підлягає скасуванню на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі ст. 119 КПК України, ураховуючи майновий стан неповнолітнього ОСОБА_4 , який виховується в неповній родині, є здобувачем загальної середньої освіти та навчається в 9 класі гімназії, у зв`язку з чим не працює й власного заробітку не має, суд вважає за необхідне звільнити останнього від оплати процесуальних витрат на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні, компенсувавши їх за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обраний неповнолітньому ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку дії ухвали про продовження тримання під домашнім арештом, підстав для застосування до неповнолітнього запобіжного заходу судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Неповнолітнього ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому із застосуванням ч. 1 ст. 69, ст. 101 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 2, пп. 2, 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на неповнолітнього ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) пройти навчальний онлайн-курс на платформі EdEra «Veri Verified 2.0» та отримати сертифікат про проходження цього курсу;

5) виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт,накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року на належне ОСОБА_4 майно, а саме на:

- чоловічу кепку чорного кольору без логотипу;

- чоловічу кепку світло-коричневого кольору із нашивкою на передній частині у вигляді 2 літер «N» та «Y»;

- чоловічу кофту чорного кольору з капюшоном з написом на передній частині кофти PUMA, розміром 2 ХL;

- чоловічу кофту чорного кольору з написом на передній частині кофти «ALPHA INDUSTRIES», розміром М;

- чоловічі кросівки для бігу темно-сірого кольору марки «PUMA» з білою підошвою 45 розміру та запальничку червоно-сірого кольору із візерунком градієнт;

- мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13» із сім-картою НОМЕР_1 ;

- ноутбук марки «ASUS» моделі «X515JA-BQ3328» із серійним номером R8N0CX03Z611339.

Речові докази, а саме:

- чоловічу кепку чорного кольору без логотипу, чоловічу кепку світло-коричневого кольору із нашивкою на передній частині у вигляді 2 літер «N» та «Y», чоловічу кофту чорного кольору з капюшоном з написом «PUMA» на передній частині кофти, чоловічу кофту чорного кольору з написом «ALPHA INDUSTRIES» на передній частині кофти, чоловічі кросівки для бігу марки «PUMA» темно-сірого кольору з білою підошвою, мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13» із сім-картою НОМЕР_1 , ноутбук марки «ASUS» моделі «X515JA-BQ3328» із серійним номером R8N0CX03Z611339, які передані на зберігання до камери схову Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області згідно із квитанціями №№ 631/25, 673/25 (т. 5, а.к.п. 93; т. 7, а.к.п. 103), - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- пластикову пляшку з-під напою «Pepsi» об`ємом 1,5 л, рукавичку робочу бавовняну білого кольору, запальничку червоно-сірого кольору із візерунком градієнт та фрагменти пінопласту (т. 5, а.к.п. 93; т. 7, а.к.п. 99), - знищити;

- решту речових доказів і документів – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Звільнити неповнолітнього ОСОБА_4 від оплати процесуальних витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні № 12025041230000998 від 21 квітня 2025 року в розмірі 47 607 грн 02 коп., компенсувавши відповідні витрати за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1