Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №179/1804/25 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1804/25

1-кп/179/57/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042470000057 від 17.04.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючого начальником Комунального підприємства «Комунальник» Магдалинівської селищної ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

17квітня 2025 року близько 10 години 40 хвилин на перехресті автомобільних доріг Т-0409 зі сполученням «Дніпро-Магдалинівка-Котовка» з автомобільною дорогою С-040708 «Вишневе до а/д Т0409», водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «Opel Astra H» з р/н НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони с-ща Магдалинівка в напрямку м. Дніпро, під час руху на Т-образному перехресті рівнозначних доріг не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, допустив кримінально протиправну недбалість та не виконавши покладені на нього обов`язки, як на водія, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху при відсутності зовнішніх факторів, які б змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, не надав переваги у русі мотоциклу «Дніпро-11» р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався праворуч за напрямком руху автомобіля по автодорозі С-040708 та здійснював виїзд на автодорогу Т-0409, в результаті чого допустив зіткнення з вказаним мотоциклом.

Своїми діями ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 1,3, 1.5, 2.3б, 16.12 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.»;

п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

16.12 «на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух»;

Порушення водієм ОСОБА_4 п. 16.12 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди – зіткненням з іншим транспортним засобом мотоциклом «Дніпро-11» з р/н НОМЕР_2 .

Невиконання водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого водію ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритого багатоуламкового перелому діафізів обох кісток / великогомілкової та малогомілкової / лівої гомілки зі зміщенням уламків, з масивними травматичними розривами та раздавленнями м`яких тканин лівої гомілки, з пошкодженням судин середньої третини лівої гомілки, великих численних інфікованих забито-рваних ран лівої гомілки з дефектом м`яких тканин, які ускладнилися розвитком гострої післягеморагічної анемії тяжкого ступеню, гангреною дистальної третини лівої гомілки та стопи, інтоксикацією, що призвело до ампутації лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки, у своїй сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, та ознакою розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності не мене ніж на одну третину / не менш 33% (Згідно п. 2.1.3, 2.1.6. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995).

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобтопорушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

20.10.2025 між прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025042470000057, за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, в обсязі обвинувачення. Також вказаною угодою сторони погодили покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

В угоді також передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому та обмеження права на оскарження вироку.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно ч. 4 п. 1 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, в обсязі обвинувачення, надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду, пояснивши, що він був присутнім при укладанні угоди, угода була укладена добровільно та ОСОБА_4 роз`ясненні наслідки укладання та затвердження даної угоди.

Потерпілий ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_4 не має, також надав письмову заяву, якій надав згоду прокурору на укладання угоди про визнання винуватості.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана інтересам потерпілого ОСОБА_6 , яким надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Прокурору та захиснику також зрозумілі наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Потерпілим ОСОБА_6 надана письмова заява, згідно якої він у порядку ч. 4 ст. 469 КПК України надав згоду прокурору у кримінальному провадженні № 12025042470000057 на укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_4 , вважає за можливим призначення покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, угода укладена на добровільних засадах, обвинувачений змозі виконати взяті на себе зобов`язання та присутні фактичні підстави для визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 286 ч. 2 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладена у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 468, ч.ч. 2, 4, 5 ст. 469, ст. 472, ч.ч. 4,6 ст. 474 КПК України, невідповідність угоди вимогам ч. 7 ст. 474 КПК України у суді не встановлена, зокрема:

- дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження;

- умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

- угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні;

- узгоджена сторонами міра покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, при цьому врахований характер та ступінь тяжкості вчиненого, особа винного, його ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї поведінки, усвідомлення скоєного та готовність понести покарання, його вік, відсутність судимостей, обставинами, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та на думку суду є необхідною і достатньою для досягнення мети виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, працює, одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, в медичних установах на обліку не перебуває, має ІІІ групу інвалідності, позитивно характеризується з місця роботи.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає те, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність.

Обставинами, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

Узгоджені вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин, угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , належить затвердити.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити останньому узгоджену сторонами в угоді міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд переконався, що наявні всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 , узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Таким чином, можливість визначення судом у випадку затвердження угоди тривалості іспитового строку в передбачених статтею 75 КК межах на строк від одного до трьох років з одного боку та відмова обвинуваченого від права на апеляційне оскарження, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК, з іншого боку, становили передбачувані наслідки укладення угоди, з якими обвинувачений добровільно погодився.

При цьому суд враховує і викладену у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі № 161/8590/19 правову позицію, за якою визначення судом першої інстанції тривалості іспитового строку в межах, визначених ст. 75 КК, само по собі не може свідчити про призначення покарання більш суворого ніж узгоджено сторонами угоди.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, за доцільне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди, шляхом звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком. Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки у відповідності до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо тривалості іспитового строку, суд, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, та особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, сімейний стан, позитивну характеристику, його ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї поведінки, вважає необхідним встановити ОСОБА_4 іспитовий строк мінімальним терміном з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Відповідно до ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування з метою встановлення обставин кримінального правопорушення призначалась та проводилась судова інженерно – технічна експертиза № СЕ-19/104-25/17541-ІТ від 12.05.2025 вартістю 4 457 гривень, судова інженерно – технічна експертиза № СЕ-19/104-25/17539-ІТ від 12.05.2025 вартістю 4 457 гривень, судова автотехнічна експертиза № СЕ-19/104-25/17552-ІТ від 21.05.2025 вартістю 7 131,20 гривень, судова експертиза дослідження обставин та механізму дорожньо – транспортних пригод № СЕ-19/104-25/28922-ІТ від 22.07.2025 вартістю 3 565,60 гривень, судова експертиза дослідження обставин та механізму дорожньо – транспортних пригод № СЕ-19/104-25/31039-ІТ від 12.08.2025 вартістю 1 782,80 гривень.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України слід стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи, залученою стороною обвинувачення експертом спеціалізованих державних установ, у загальному розмірі 21 393,60 гривень на користь держави.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025042470000057 від 17.04.2025 накладено арешт на транспортний засіб - легковий автомобіль, марки «Opel Astra H», реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 20.12.2007, належить ОСОБА_4 ; транспортний засіб - мотоцикл Дніпро-11, реєстраційний державний номер НОМЕР_5 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 02.07.1985 належить ОСОБА_7 .

Враховуючи, що суд ухвалює судове рішення, яким закінчується судовий розгляд, при цьому вказане вище майно не підлягає спеціальній конфіскації, судом не призначено покарання у виді конфіскації майна, він вважає необхідним скасувати арешт на транспортний засіб - легковий автомобіль, марки «Opel Astra H», реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 20.12.2007, належить ОСОБА_4 ; транспортний засіб - мотоцикл Дніпро-11, реєстраційний державний номер НОМЕР_5 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 02.07.1985 належить ОСОБА_7 , накладений ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2025.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Речові докази: змиви потожирової речовини з руківя керма мотоцикла Дніпро 10, змиви з важеля перемикання швидкостей автомобіля «Opel Astra H», які містяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12025042470000057, транспортний засіб - легковий автомобіль, марки «Opel Astra H», реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 20.12.2007, належить ОСОБА_4 та переданий йому на відповідальне зберігання, - вважати повернутим ОСОБА_4 ; транспортний засіб - мотоцикл Дніпро-11, реєстраційний державний номер НОМЕР_5 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 02.07.1985 належить ОСОБА_7 та переданий йому на зберігання, - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7 .

Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20.10.2025, укладену між прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, якщо протягом зазначеного строку - 1 (одного) року він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судової інженерно – технічної експертизи № СЕ-19/104-25/17541-ІТ від 12.05.2025 у розмірі 4 457 гривень, судової інженерно – технічної експертизи № СЕ-19/104-25/17539-ІТ від 12.05.2025 у розмірі 4 457 гривень, судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-25/17552-ІТ від 21.05.2025 у розмірі 7 131,20 гривень, судової експертизи дослідження обставин та механізму дорожньо – транспортних пригод № СЕ-19/104-25/28922-ІТ від 22.07.2025 у розмірі 3 565,60 гривень, судової експертизи дослідження обставин та механізму дорожньо – транспортних пригод № СЕ-19/104-25/31039-ІТ від 12.08.2025 у розмірі 1 782,80 гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2025, на транспортний засіб - легковий автомобіль, марки «Opel Astra H», реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 20.12.2007, належить ОСОБА_4 ; транспортний засіб - мотоцикл Дніпро-11, реєстраційний державний номер НОМЕР_5 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 02.07.1985 належить ОСОБА_7 , скасувати.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази: змиви потожирової речовини з руківя керма мотоцикла Дніпро 10, змиви з важеля перемикання швидкостей автомобіля «Opel Astra H», які містяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12025042470000057; транспортний засіб - легковий автомобіль, марки «Opel Astra H», реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 20.12.2007, належить ОСОБА_4 та переданий йому на відповідальне зберігання, - вважати повернутим ОСОБА_4 ; транспортний засіб - мотоцикл Дніпро-11, реєстраційний державний номер НОМЕР_5 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 02.07.1985 належить ОСОБА_7 та переданий йому на зберігання, - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя: ОСОБА_1