Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №178/2891/25 — Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/2891/25

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025046460000095 від 13.12.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт.Кринички Криничанського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.3 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2025 року до Криничанського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором подано на розгляд суду угоду про визнання винуватості, укладену 23.02.2026 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що згідно з Положенням про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 511), посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Відповідно до примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Таким чином, посвідчення водія є офіційним документом.

Так, у червні 2019 року у денний час доби, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на виготовлення та використання, в порушення вимог, які встановлені «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, завідомо підробленого офіційного документа – посвідчення водія, з метою його протиправного використання під час керування транспортними засобами або перевірки документів, що посвідчують особу.

Відповідно до п. 16 Положення, посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров`я України, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм, та склала теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, про що ОСОБА_3 був обізнаний.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на виготовлення завідомо підробленого документа – посвідчення водія, ОСОБА_3 , у цей же час, тобто у червні 2019 року, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, протиправно, будучи обізнаним із встановленим порядком виготовлення та отримання посвідчення водія, достовірно знаючи про відсутність у нього права керувати транспортними засобами, що посвідчується відповідним офіційним документом, з метою набуття такого документа, замовив у невстановленої досудовим розслідуванням особи підроблений офіційний документ – посвідчення водія, для чого надав такій особі відомості та документи, а саме - власний фотознімок, фотознімок власного підпису, фотокопію паспорта громадянина України та реєстраційної картки платника податків, для подальшого використання таких відомостей та документів невстановленою особою для виготовлення підробленого посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , таким чином вступивши у попередню змову із невстановленою особою з метою виготовлення підробленого офіційного документа.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , у цей же час, тобто у червні 2019 року, перебуваючи адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, селище Кринички, діючи умисно, протиправно, будучи обізнаним із встановленим порядком виготовлення та отримання посвідчення водія, достовірно знаючи про відсутність у нього права керувати транспортними засобами, що посвідчується відповідним офіційним документом, отримав у відділенні «Укрпошти» за адресою: Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, с-ще Кринички, вул. Центральна, буд. 36, від невстановленої досудовим розслідуванням особи підроблений офіційний документ, а саме - посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , до якого внесені відомості про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право керувати транспортними засобами категорії «А», «В» та «С», після чого залишив таке підроблене посвідчення водія при собі з метою подальшого його використання. Згідно з висновком експерта № СЕ-19/104-25/48678-ДД від 17.12.2025 посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, які знаходяться в офіційному обігу на території України.

Вказані умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , кваліфіковані за ч.3 ст.358 КК України, тобто у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

В подальшому, 12.12.2025 о 14:02 год. за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, с-ще Кринички, вул. Панаса Мирного, ОСОБА_3 , під час керування транспортним засобом марки «КРОССЕР», на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», був зупинений працівниками поліції ВП № 6 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Перебуваючи у вказаному вище місці 12.12.2025 о 14:02 год., ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ним посвідчення водія у встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 порядку не отримувалося та права на керування транспортним засобом останній не має, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, який останній виготовив раніше за попередньою змовою із невстановленою особою, ОСОБА_3 , використав завідомо підроблений офіційний документ - посвідченням водія із серійним номером НОМЕР_1 , до якого внесені відомості про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право керувати транспортними засобами категорії «А», «В» та «С» шляхом пред`явлення такого документа працівникам поліції на їх законну вимогу. Згідно з висновком експерта № СЕ-19/104-25/48678-ДД від 17.12.2025 посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, які знаходяться в офіційному обігу на території України.

Вказані умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа.

За сукупністю вчиненого ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, а саме - підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та ч. 4 ст. 358 КК України, а саме - використання завідомо підробленого документа.

23 лютого 2026 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , якій на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025046460000095 від 13.12.2025 року з одного боку та обвинувачений ОСОБА_3 , з іншого боку, за участю захисника адвоката ОСОБА_5 , що діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №3268 від 20.01.2017, доручення № 003-040013839 від 24.12.2025, укладена угода про визнання винуватості, згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до змісту укладеної та підписаної сторонами угоди, ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України у повному обсязі та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у обсязі пред`явленого під час судового розгляду. Угодою про визнання винуватості від 23 лютого 2026 року сторони погодили покарання ОСОБА_3 : за ч.3 ст.358 КК України на підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та від покарання за ч.3 ст.358 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та за невиконання згідно вимог ст. ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України. При цьому, сторони підтвердили, що розуміють і усвідомлюють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, в тому числі і умисного, передбачені ст.476 КПК України. ОСОБА_3 розуміє, що наслідком укладання та затвердження даної угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, підстави та порядок оскарження вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному та касаційному порядку роз`яснені та зрозумілі. ОСОБА_3 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просить затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_3 узгоджену сторонами міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, прохав суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_5 також прохав затвердити угоду про визнання винуватості, підтвердив, що угода підписана в його присутності, вимоги роз`яснені.

Відповідно до ст.469 КПК України, за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.

Згідно із п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України. Зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченим, визначена у межах санкцій ч.3 ст.358, ч. 4 ст.358 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб не встановлено. Підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Проаналізувавши надані матеріали кримінального провадження, враховуючи думки учасників процесу, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди та застосування покарання, узгодженого угодою про визнання винуватості.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.358, ч. 4 ст.358 КК України є правильною. Вказані кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України, по ступеню тяжкості відносяться до нетяжкого злочину та кримінального проступку відповідно. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Обставин, які обтяжують покарання, обвинуваченого судом не встановлено. Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання, цілком відповідає ступеню тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі понад два роки, і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.

Разом з тим, обвинувачений підлягає звільненню від призначеного покарання в зв`язку із закінченням передбаченого законом строку для притягнення його до кримінальної відповідальності. Кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.358 КК України ОСОБА_3 вчинив у червні 2019 року, тобто з дня вчинення кримінального правопорушення минуло понад 5 років, строк притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ч.3 ст.358 КК України закінчився.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання за ч.3 ст.358 КК України на підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та від покарання за ч.3 ст.358 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України та санкції зазначеної статті.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/104-25/48678-ДД від 17.12.2025 року у кримінальному провадженні № 12025046460000095 у розмірі 3119,90 грн.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 369, 370, 373, 374, 394, 469, 472, 474-476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 лютого 2025 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, що внесене в ЄРДР за № 12025046460000095 від 13.12.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Звільнити ОСОБА_3 на підставі ч.5 ст.74, п. 3 ч.1 ст.49 КК України від покарання за ч.3 ст.358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 3119,90 грн за проведення судової технічної експертизи документів.

Речові докази по кримінальному провадженню: посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , СD-R диск з відеозаписом з відеореєстратора автомобіля ПОГ Кам`янського РУП, DVD-R диск з відеозаписом з нагрудної камери ПОГ Кам`янського РУП, DVD-R диск з відеозаписом з нагрудної камери начальника СП ВП №6 Кам`янського РУП, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Скасувати арешт речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 у справі №178/2694/25.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинувачем може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1