Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №203/1020/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/1020/26

Провадження №1-кп/0203/1500/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року місто Дніпро

Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР №62025170030007124 від 05.05.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новоолександрівка, м. Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді навідника 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, у військовому званні солдат, розлученого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 2837208158,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, проходячи її на посаді навідника 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, діючи всупереч інтересам служби, став на шлях вчинення правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а саме проходячи військову службу під час дії воєнного стану, з метою ухилитись від військової служби, 04.11.2024 року, не пізніше 06 години 45 хвилин, самовільно залишив місце постійної дислокації частини, розташоване в АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 17.12.2025, до моменту його виявлення співробітниками поліції за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю. Суду пояснив, що в серпні 2024 року його з вулиці привезли до військкомату, він відмовлявся проходити комісію та підписувати документи, але його сфотографували, оформили військовий квиток та направили на службу. 29.08.2024 прибув в частину А5006, проходив навчання, отримав фах, 03.09.2024 прийняв присягу. Коли через деякий час прийшла інформація, що вони мають рухатися на Покровськ, він в першій половині дня, нікому нічого не казав, вийшов до села Черкаське, на маршрутці поїхав до Запоріжжя. Рік працював, його зупиняли на вулиці, передивлялись документи, але нічого не робили, а в грудні 2025 року знов після перевірки затримали.

Обвинувачений неодноразово зауважив, що розуміє конституційний обов`язок захисту держави, можливість звільнення від кримінальної відповідальності для проходження служби, але наразі відмовився від проходження служби. Працював тренером в дитячо-юнацькій школі, дитячому будинку, майстер спорту з боксу, в нього болять ноги, запалення через подагру, хоча до лікарні він не звертався.

Обвинувачений не оспорює фактичних обставин кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому, в подальшому подібного не допустить, шкодує про вчинене.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю підтверджує обставини кримінального правопорушення, не заперечує їх, учасники не оспорюють кваліфікацію дій обвинуваченого та доказів кримінального провадження, не мають наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухав прокурора, обвинуваченого, захисника за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Дослідив зазначені вище докази та оцінив їх у сукупності, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, є військовослужбовцем, за місцем несення військової служби характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, має двох повнолітніх дітей.

Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Щире каяття обвинуваченого ґрунтується на критичній оцінці протиправної поведінки, визнанні вини та готовності понести кримінальну відповідальність.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Суд зазначає, що ст. ст. 69,75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виключають можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи викладені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а також конкретні обставини кримінального провадження, суд вважає, що ОСОБА_5 можливо призначити мінімальний строк покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, що захищаються, держави - яка виборює незалежність, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_5 затриманий 17.12.2025 о 14.05 год. на підставі ст. 208 КПК України (а.с.55-59). Ухвалою слідчого судді від 18.12.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки обвинуваченому обирається покарання у виді позбавлення волі, підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає і вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 371, 373, 374, 395, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 17.12.2025 року до набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 залишити без змін до набрання вироку законної сили.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1