Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №464/7633/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7633/25

пр.№ 2/464/827/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі судді Шашуріної Г.О.,

з участю секретаря судового засідання Федак Б.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 464/7633/25 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

у с т а н о в и в:

Адвокат Коротинська А.П., від імені та в інтересах позивача, звернулася до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить:

стягнути з відповідача на користь позивача попередню оплату в розмірі 88 000,00 грн згідно з договором підряду № 13/06-01 від 13 червня 2025 року;

стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 41 360,00 грн згідно з договором підряду № 13/06-01 від 13 червня 2025 року;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2025 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 10 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судом не приймається заява позивача про уточнення позовних вимог від 02.02.2026 року, оскільки така подана після початку першого судового засідання в справі, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Учасники справи у судове засідання призначене на 12:00 год 26 лютого 2026 року не з`явилися.

При цьому, відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого. Відзив на позовну заяву не подав.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбачені ст.223 ЦПК України. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4 ст.223 ЦПК України).

За умовами ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наявності всіх наведених вище умов суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір підряду № 13/06-01 від 13.06.2025 року.

Відповідно до п.4.1 Договору вартість виконаних робіт складає 89 000 гривень.

Згідно з платіжною інструкцією Р24А4507829030D6017 від 07.07.2025 року ОСОБА_1 було сплачено 15000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією Р24Л4550215155D1247 від 26.06.2025 року ОСОБА_1 було сплачено 10000, 00 грн та відповідно до Акту передачі готівкових коштів (авансу) від 13.06.2025 року ОСОБА_1 передано грошові кошти в сумі 63000, 00 грн.

Таким чином, підтверджується виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання перед ФОП ОСОБА_2 відповідно до вимог Договору, а саме п.4.1. Договору та відповідно сплачено в загальному по Договору суму в розмірі 88000, 00 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору підрядник зобов`язується виконати роботу протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання даного Договору.

Враховуючи те, що Договір був підписаний 13.06.2025 року, останнім днем для виконання зобов`язання згідно Договору вважається 28.07.2025 року.

Згідно з п. 8.3. Договору у разі порушення підрядником строку виконання робіт, передбаченого пунктом 6.1. цього Договору, підрядник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,5% вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше 50% загальної суми Договору.

Відповідно до 4.1 Договору вартість по виконанню робіт складає 89 000 грн (вісімдесят дев`ять тисяч гривень).

Відповідно до положень частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Приписами частини першої статті 854 Цивільного кодексу України унормовано, що, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За положеннями частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Тобто, за загальним правилом підрядник має право вимагати оплати своїх робіт після прийняття предмета договору замовником, проте сторонам також надається можливість погодити інший порядок розрахунків, передбачивши його в договорі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі № 910/1069/17, розглядаючи спір щодо стягнення з замовника генеральним підрядником вартості виконаних робіт, надав оцінку моменту виникнення обов`язку з оплати вартості виконаних робіт в контексті узгоджених сторонами положень договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, становлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що сума пені становить 41 360,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних переживаннях.

Судом встановлено, що внаслідок ситуації, що склалася, ОСОБА_1 понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вона могла б реалізувати, не витрачаючи часу на звернення до продавця, сервісних центрів, щоб добитися належного захисту своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно п. 2,5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон), споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема, належну якість продукції та обслуговування і відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Як вбачається з правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № K/9901/10765/18, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок душевних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Необхідно зазначити, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту статей 12, 81 ЦПК України.

Позивач обґрунтовує моральну шкоду тяжкістю та тривалістю моральних страждань, переживаннями, підвищеною нервовістю, спричинених пошкодженням належного транспортного засобу, що потягнуло зміну його життя та необхідності вживати додаткові заходи для відновлення порушених прав.

З огляду на наведене та враховуючи наявність підстав для відшкодування моральної шкоди і засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що така підлягає стягненню у сумі 5 000 гривень.

У порядку ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1 343,60 грн судового збору.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд в задоволенні таких вимог відмовляє, оскільки суду не надано документів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 88 000,00 (вісімдесят вісім тисяч) грн попередньої оплати згідно Договору підряду № 13/06-01 від 13.06.2025 року, 41 360,00 (сорок одна тисяча триста шістдесят) грн пені та 5000 (п`ять тисяч) грн моральної шкоди, а всього 134 360 (сто тридцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави 1 343,60 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 02 березня 2026 року.

Суддя Галина ШАШУРІНА