Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №447/3509/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/304/26

Справа №447/3509/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судових засідань Малик О.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу,

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: ОСОБА_2 ,

про розірвання шлюбу,

за участю:

позивач: не з`явилася;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 18.07.2011 виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, актовий запис №16.

Ухвалою суду від 05.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без руху та надано позивачці строк у 7 календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

10.11.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.11.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 11.12.2025.

У судове засідання призначене на 11.12.2025 учасники справи не з`явились. 11.12.2025 від представниці позивачки ОСОБА_1 – адвокатки Фендик Т.І. на адресу суду надійшла заява, у якій вказала, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, на примирення не погоджуються.

Крім цього, 11.12.2025 від представниці позивачки ОСОБА_1 – адвокатки Фендик Т.І. на адресу суду також надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.07.2011. Відповідач причин неявки не повідомив.

Розгляд справи було відкладено на 02.02.2026.

В судове засідання призначене на 02.02.2026 учасники справи не з`явилися. 15.12.2025 від позивачки ОСОБА_1 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, у якому просила проводити розгляд справи у її відсутності, на примирення не погоджується, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Відповідач причин неявки в судове засідання не повідомив, на адресу суду повернулося поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу повістку про виклик до суду на 02.02.2026, без вручення адресату, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Розгляд справи було відкладено на 27.02.2026.

В судове засідання призначене на 27.02.2026 учасники справи не з`явилися. Відповідач причин неявки в судове засідання не повідомив, на адресу суду повернулося поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу повістку про виклик до суду на 27.02.2026, без вручення адресату, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Отже, у разі якщо судова повістка направлена судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Як вбачається із матеріалів справи, судова повістка направлялася відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, яка вказана у позовній заяві та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, судом, вжито всі передбачені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, та такий, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, в жодне із призначених судом судових засідань, відповідач не з`явився, причини неявки суду, не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання неодноразово не з`являвся та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач просить проводити розгляд справи без її участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що 18.07.2011 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області. Від спільного життя народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 05.10.2012 року складено відповідний актовий запис №160, відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Наголосила, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них із відповідачем відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Фактичні шлюбні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведуть. Зазначила що подальше спільне життя із відповідачем та збереження шлюбу неможливе та суперечитиме її інтересам. Також зазначила, що після розлучення, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживатиме разом із нею, спору із відповідачем стосовно виховання дитини, не має.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подала.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано 18.07.2011 виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, актовий запис №16, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 виданим 18.07.2011 виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

В шлюбі у сторін по справі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Позивачка вважає, що сім`я між нею та відповідачем розпалась, шлюб носить формальний характер та суперечить її інтересам, тому звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу.

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу розірвання укладеного між ними шлюбу, які врегульовано положеннями Сімейного кодексу України.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України, встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я створюється зокрема на підставі шлюбу.

Частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до положень частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Статтею 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя визначено статтею 112 Сімейного кодексу України.

Зокрема, законодавцем визначено, що при вирішенні такого спору, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, сімейне життя у сторін не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами. Сторони тривалий час спільно не проживають та спільного господарства не ведуть.

Позивачка, просить суд розірвати укладений між нею та відповідачем шлюб, оскільки через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейне життя та ведення спільного господарства, їх сім`я фактично розпалась, подружні відносини припинені, шлюб носить формальний характер. Вважає, що подальше спільне життя із відповідачем є неможливим та суперечить її інтересам.

Відповідач в судове засідання, не з`явився, відзив на позов, не подав.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, суд вважає, що сім`я розпалась остаточно і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, тому шлюб слід розірвати.

Майнового спору та спору щодо визначення місця проживання дитини сторони не мають.

Суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; згідно з абз.2 ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Судові витрати.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача, сплачений нею судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 281, 282, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстровано 18.07.2011 виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, актовий запис №16.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Повне рішення складено 27.02.2026.

Суддя Роман ДЖУС