Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №463/1698/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/1698/26

Провадження №1-кп/463/382/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 січня 2025 року за №62025140120000076 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Летня Дрогобицького району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, розлученого, військовослужбовця НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у військовому званні «солдат», не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби по мобілізації у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, всупереч вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, 9 вересня 2024 року до 18:00 години, без поважних причин не з`явився вчасно на службу до розташування НОМЕР_1 прикордонного загону за адресою: АДРЕСА_2 та понад три доби, в період з 9 вересня 2024 року по 20 лютого 2025 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки в умовах воєнного стану.

Крім того, обвинувачений під час проходження військової служби по мобілізації у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, всупереч вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану 24 червня 2025 року до 18:00 години, без поважних причин не з`явився вчасно на службу до пункту тимчасової дислокації підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону у АДРЕСА_3 та понад три доби, в період з 24 червня 2025 року по 29 грудня 2025 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю і пояснив, що обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності та він з ними погоджується. Пояснив, що 6 вересня 2024 року був мобілізований та скерований у медичний заклад, який самовільно залишив 8 вересня 2024 року та потім не з`явився у визначений строк у НОМЕР_1 прикордонний загін. Щодо другого епізоду, то пояснив, що пішов у відпустку, з якої на службу у визначений строк не повернувся, проте 29 грудня 2025 року добровільно прийшов у НОМЕР_1 прикордонний загін. Вказав, що щиро розкаються, вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнавав і визнає та готовий надалі нести військову службу, надав письмову згоду військової частини на подальше проходження в ній військової служби.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались, а вважаються встановленими судом.

Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, його дії за ч.5 ст.407, кваліфіковано вірно.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинах ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений є особою молодого віку, раніше не судимий, на обліку в лікаря-психіатра та лікарі-нарколога не перебуває та обставини, які пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурора, який просив призначати покарання у виді позбавлення волі, враховуючи положення ч. 1 ст. 75 КК України щодо неможливості призначення покарання з можливістю звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення злочинів передбачених ст. 407 КК України вчинених в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, тому йому слід призначити покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкції статті.

Вказане покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Враховуючи призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, а тому обраний йому запобіжний захід тримання під вартою до вступу вироку в законну сили слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу застосування запобіжного заходу тримання під вартою 9 січня 2026 року , зарахувавши в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1