Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №212/1030/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/1030/26

1-кп/212/835/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретарів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026041730000006 від 2 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН: НОМЕР_1 , уродженця м. Казань, Татарстан, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді матроса резерву запасного взводу 33 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , якого увільнено та призупинено військову службу за наказом командира ВЧ НОМЕР_2 № 52 від 21.02.2024 року, не судимого, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , а мешкає в АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участі прокурорів – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_2 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України 30-рс від 14.02.2024 року призначеного на посаду матроса резерву запасного взводу 33 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , якого згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 52 від 21.02.2024 року увільнено та відносно якого призупинено військову службу у зв`язку з самовільним залишенням військової частини та дію контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України, молодшого сержанта за призовом по мобілізації, матроса резерву запасного взводу 33 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , який самовільно залишив військову частину, в порушення вимог ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-ХІУ, ст. 1, 3, 4 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV та Військової присяги, ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, 29.12.2025 року приблизно об 17 годині, ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 , перебували поруч з садовим будинком АДРЕСА_3 , де зустріли свого знайомого ОСОБА_7 . В цей же день приблизно об 17-05 год. на грунті раптово виниклих неприязних відносин та з мотивів гострої неприязні до знайомого ОСОБА_7 у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, де ОСОБА_4 , знаходячись поруч з садовим будинком АДРЕСА_3 , діючи з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, не переслідуючи мети спричинення йому смерті, умисно завдав йому один удар рукою в ділянку голови, та один удар ногою в ділянку тулубу, спричинивши фізичний біль, в результаті чого ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю на правий бік. ОСОБА_4 , перебуваючи обличчям до спини ОСОБА_7 , який лежав на землі на правому боці, умисно завдав потерпілому не менш шести ударів в ділянку ребер з правого боку, лівою та правою ногами одягненими у взуття. Після того як потерпілий ОСОБА_7 розвернувся та ліг на спину, ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, направлені за мету на умисне заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи обличчям до нього, з лівого боку умисно завдав ОСОБА_7 не менше двох ударів ногою взутою у взуття в ділянку ребер з лівого боку. Своїми діями ОСОБА_4 завдав наступні тілесні ушкодження потерпілому. Так згідно з висновком судово-медичної експертизи за своїм характером закрита травма груді-перелом 9-12 ребер праворуч, 11-12 ребер ліворуч, розрив правої легені, правобічний гемоторакс відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. За своїм характером перелом поперечних відростків 2,3,4 поперекових хребців відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я більш ніж 21 доби. Потім ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення пішов.

Таким чином ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 121 ч. 1 КК України, оскільки спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні інкримінованому йому злочину, передбаченому ст. 121 ч. 1 КК України, визнав повністю та покаявся у скоєному, пояснивши при цьому, що він ввечері 29 грудня 2025 року разом зі своїм знайомим ОСОБА_10 , перебуваючи у садовому товаристві «Західне», йшли по вул. Квітковій та проходили поруч із подвір`ям потерпілого ОСОБА_11 , який вийшов до них та поросив налити йому випити спиртне, що він із ОСОБА_9 й зробили. Однак потім потерпілий почав чіплятися до нього та до ОСОБА_10 , висловлюючи словесні погрози та махаючи руками. Стверджував, що він із ОСОБА_9 додому до потерпілого не заходили. Він намагався заспокоїти ОСОБА_11 , однак останній перебував у стані сп`яніння, тому не реагував на зауваження. Він із ОСОБА_10 намагались піти від потерпілого, однак той їх наздогнав та продовжив словесні погрози, намагаючись вдарити ОСОБА_10 рукою. Він намагався скрутити та довести до додому потерпілого, щоб той не чіплявся до нього та до ОСОБА_10 . Однак, коли він відпустив потерпілого, то ОСОБА_11 вдарив його кулаком по обличчю зліва, після чого він у відповідь наніс удар кулаком у підборіддя потерпілого, від чого той впав на землю. Потім він ще завдав біля трьох ударів ногами по спині ОСОБА_11 , який був на землі. Згодом потерпілий піднявся, а дружина останнього допомогла йому дійти додому. Тоді він із ОСОБА_10 пішли далі. Додавав, що того вечора він був тверезий. На підставі переліченого просив суд не судити його суворо та не позбавляти свободи.

В ході проведення слідчих експериментів за участі ОСОБА_4 від 5 січня 2026 року та від 26 січня 2026 року за участі захисника, що підтверджується оглянутими судом протоколами проведення слідчих експериментів, вбачається, що обвинувачений за участі понятих під відео фіксацію, зокрема на місці події, показав як йому по голові першим завдав удар рукою ОСОБА_7 , після чого він застосував до потерпілого прийом, що придушує шию, а коли він відпустив ОСОБА_7 , то показав як він задав потерпілому удар кулаком в ліву частину обличчя потерпілого, від якого той впав на землю. Потім він на манекені показав як наносив чотири удари взутою ногою ззаду по спині ОСОБА_7 .

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні вказував, що він 29 грудня 2025 року святкував свій день народження, перебуваючи в дачному будинку, розташованому у садовому товаристві «Західне» в АДРЕСА_3 , де перебував разом із своєю цивільною дружиною ОСОБА_12 , де вживав спиртні напої. Під вечір до нього зайшли додому на його запрошення знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які проходили повз його будинок, з якими він втрьох продовжив вживати спиртні напої. В цей час його дружина, ОСОБА_12 , вже відпочивала. Потім, невдовзі, випивши трохи втрьох спиртного, він вирішив провести ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з дому, вийшовши із ними за двір. Потім він погано пам`ятає обставини події, оскільки був випивший. Згадує, що у нього із ОСОБА_4 стався словесний конфлікт, під час якого обвинувачений наніс йому щонайменше одного удару по обличчю, від якого він впав на землю, втративши рівновагу. Потім він пам`ятає, що ОСОБА_4 його почав бити взутими ногами по його спині та ребрам, нанісши щонайменше 3-и удари. Він від ударів ОСОБА_4 намагався увернутися, тому удари ногами приходились йому по правому та лівому боку тіла. Потім його дружина ОСОБА_12 припинила побиття та забрала його додому, а ОСОБА_4 та ОСОБА_9 пішли. Згодом він звернувся до лікарів, хоча й не одразу, бо намагався відлежатись. В лікарні він дізнався, що у нього було зламано 4 ребра та 5 відростків ребер. При цьому потерпілий не міг в суді повідомити, чому він не звернувся до поліції з приводу протиправних дій до нього з боку обвинуваченого одразу. Йому з боку ОСОБА_4 не було відшкодовано завдані збитки. Просив призначити покарання ОСОБА_4 на розсуд суду.

При цьому під час проведення слідчих експериментів, що вбачається з протоколів проведення слідчих експериментів від 5 січня 2026 року та від 21 січня 2026 року, за участі ОСОБА_7 та понятих з відео фіксацією потерпілий вказав на місце події, а також на статисті продемонстрував механізм нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_4 по його голові та ребрам. Так ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_4 завдав йому першого удару правою рукою в ліву частину обличчя, потім другий удар - лівою рукою в праву частину обличчя потерпілого, а потім ударив правою рукою в ділянку нижньої шелепи та губ ОСОБА_7 , від яких останній спав на землю. Потім ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_4 , стоячи позаду потерпілого, продовжив бити ОСОБА_7 взутими ногами по ребрам з обох боків спини, оскільки ОСОБА_7 катався по землі, щоб ухилитись від ударів. Так ОСОБА_4 завдав йому не менш ніж по три удари по ребрам в обидва боки. При цьому не виключав того, що він міг завдати удару ОСОБА_4 , захищаючись від обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_12 вказувала суду, що ОСОБА_7 її цивільний чоловік, з яким вони 29 грудня 2025 року святкували день його народження в садовому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по вул. Квітковій 112 в дачному будинку. При цьому вона вказувала, що ніхто не повинен був заходити до них того дня. Однак коли вже вона спала, то прокинувшись від розмов, побачила, що разом із ОСОБА_7 в будинку перебувають ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Після цього ОСОБА_7 їх одразу почав проводити з будинку. Згодом, десь через пару хвилин вона почула як на вулиці кричить її чоловік, ОСОБА_7 . Вона одяглась та вибігла за двір, де побачила, як ОСОБА_4 носками своїх взутих ніг із силою б`є по спині та грудях ОСОБА_7 , який вже лежав на землі та катався із боку в бік, ухилячись від ударів. Вона бачила щонайменше 10 ударів ногами від обвинуваченого по тілу ОСОБА_7 , а також один удар ногою по голові потерпілого. Обвинувачений нічого під час побиття ОСОБА_7 не казав потерпілому. Також поруч стояв ОСОБА_9 , який не втручався у побиття ОСОБА_7 . Вона, намагаючись припинити побиття ОСОБА_4 , лягла на потерпілого, щоб захистити його від ударів ОСОБА_4 , тому сама отримала удару від обвинуваченого по обличчю. Після цього на її прохання ОСОБА_9 забрав звідти ОСОБА_4 , а вона підвела ОСОБА_7 та завела його назад до будинку. Причина конфлікту їй не була відома та ОСОБА_7 їй потім не повідомляв, чому його став бити ОСОБА_4 . До лікаря вони із потерпілим звернулись лише через день, оскільки не було можливості викликати швидку допомогу, тому їх відвіз до лікарні голова садового товариства «Західне», ОСОБА_13 , де з`ясувалось, що у ОСОБА_7 були обвинуваченим зламані ребра.

При цьому під час проведення слідчого експерименту, що вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 2 січня 2026 року, за участі ОСОБА_12 та понятих з відео фіксацією такий свідок показала як ОСОБА_7 лежав на спині на землі обличчям до гори та як йому наносив удари носком взутої правої ноги ОСОБА_4 у ліву частину тіла ОСОБА_7 по ребрах зі спини, нанісши біля 5-7 ударів. Також ОСОБА_12 продемонструвала, як ОСОБА_4 наніс один удар носком взутої ноги в ліву частину обличчя ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_13 вказував у суді, що він є головою садового товариства «Західне», якому 30 грудня 2025 року зателефонували та повідомили, що поруч із будинком АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_7 , була кров на дорозі поруч із подвір`ям та лежали тапочки. Коли він того ж дня зайшов до потерпілого, який мешкає із ОСОБА_12 , то дізнався, що ОСОБА_4 побив ОСОБА_7 ногами, тому потерпілий лежав на ліжку та не міг самостійно встати. Так потерпілий вказував, що до нього напередодні зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , з якими він випивав спиртні напої. Згодом виник у ОСОБА_7 із ОСОБА_4 конфлікт, в результаті чого обвинувачений побив потерпілого ногами. При цьому причину конфлікту ОСОБА_7 не повідомляв свідку. Тому він запропонував ОСОБА_7 свою допомогу, оскільки туди викликати швидку складно. Однак того дня потерпілий відмовився від допомоги, оскільки бажав відлежатись самостійно. Натомість, оскільки стан здоров`я ОСОБА_7 не покращувався, то 31 грудня 2025 року він на власному транспорті відвіз потерпілого у лікарню, а також повідомив про нанесені потерпілому тілесні ушкодження в поліцію.

Свідок ОСОБА_9 вказував суду, що він зі своїм знайомим ОСОБА_4 29 грудня 2025 року разом йшли до іншого знайомого. Однак, проходячи у садовому товаристві «Західне» по вул. Квітковій поруч із подвір`ям потерпілого ОСОБА_7 , останній, перебуваючи у стані сильного спяніння, вийшов до них та попросив його пригостити спиртним, яке було у ОСОБА_4 . Там на місці обвинувачений налив потерпілому горілки, однак ОСОБА_7 став вимагати йому дати ще, внаслідок чого сталась сварка між потерпілим та обвинуваченим, під час якої ОСОБА_7 став виражатися нецензурною лайкою, погрожувати обвинуваченому. Стверджував, що вони не заходили додому до потерпілого. Пам`ятає, що потерпілий ударив рукою в голову ОСОБА_4 , на що обвинувачений обхватив шию потерпілого, щоб того заспокоїти. Однак ОСОБА_7 не заспокоювався та коли вже свідок із ОСОБА_4 разом почали відходили від подвір`я потерпілого, то ОСОБА_4 , розвернувшись до ОСОБА_7 , завдав потерпілому удар в обличчя рукою та ногою по ребрам, від чого ОСОБА_7 впав на землю. Потім ОСОБА_4 ще завдав біля 5-8 ударів взутими ногами по спині ОСОБА_7 , який лежав вже на землі. Згодом вийшла дружина потерпілого, яка допомогла піднятись ОСОБА_7 . Тоді він із ОСОБА_4 пішли геть. Додав, що того вечора він не бив ОСОБА_7 .

В ході проведення слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_9 від 2 січня 2026 року та від 21 січня 2026 року, що підтверджується оглянутими судом протоколами проведення слідчих експериментів, вбачається, що такий свідок за участі понятих під відео фіксацію, зокрема на місці події, показав як обвинуваченому першим завдав удар в обличчя кулаком ОСОБА_7 , після чого показав, як ОСОБА_4 у відповідь вдарив лівою рукою в голову ОСОБА_7 та лівою ногою по тілу потерпілого, від чого той впав на землю. Також ОСОБА_9 показав, як ОСОБА_4 завдав біля 5-6 ударів ззаду по спині лежачому потерпілому взутою ногою.

Крім того допитана в якості свідка ОСОБА_14 вказувала, що є матір`ю ОСОБА_4 , якого може охарактеризувати виключно позитивно, який воював за Україну та під час виконання бойового завдання отримав тілесні ушкодження й контузію, внаслідок чого тривалий час лікувався від травм, отриманих на війні. Додавала, що до затримання ОСОБА_4 мешкав із нею разом по АДРЕСА_2 . Вона вказувала, що потерпілий ОСОБА_7 постійно випиває та провокує конфлікти в садовому товаристві «Західне». Просила суд не позбавляти свободи сина.

Також відповідно до огляду місця події від 1 січня 2026 року було оглянуто ділянку місцевості в дачному кооперативі «Західний» в м. Кривий Ріг, а саме проїзну частину дороги поміж будинками АДРЕСА_3 та 131 по вулиці Квітковій в такому кооперативі.

З довідки КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР від 02.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_7 знаходився на лікуванні у такому закладі в торакальному відділенні з 1 січня 2026 року.

На підставі висновку експерта № 30 від 9 січня 2026 року вбачається, що у ОСОБА_7 було виявлено закриту травму груді - переломи 9-12 ребер праворуч, 11-12 ребер ліворуч, розрив правої легені, правобічний гемоторакс; переломи поперечних відростків 2,3,4 поперекових хребців, що свідчить про їх утворення від дії тупого твердого предмету за механізмом удар (удар - стиснення). При цьому закрита травма груді - переломи 9-12 ребер праворуч, 11-12 ребер ліворуч, розрив правої легені, правобічний гемоторакс відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а за своїм характером переломи поперечних відростків 2,3,4 поперекових хребців відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я більш ніж 21 доби. Точну кількість прикладень травмуючої сили визначити не можливо, достовірно можна встановити про багаторазові прикладення предметів травми в область задньої поверхні тулуба. Характер виявлених ушкоджень свідчить про багаторазову ударну дію тупого твердого предмета (предметів) в область тулубу потерпілого. Локалізація та характер виявлених ушкоджень не характерні для виникнення внаслідок падання на площину. Ступінь загоєння виявлених ушкоджень свідчить про те, що термін їх виникнення може відповідати часу зазначеному в постанові (29 грудня 2025 року).

За висновком експерта № 31 від 9 січня 2026 року вбачається, що виявлені у потерпілого ОСОБА_7 тілесні ушкодження в області тулубу могли утворитися при механізмі, на який вказував сам ОСОБА_7 під час проведення із ним слідчого експерименту, про що свідчить локалізація та характер виявлених у потерпілого ушкоджень.

За висновком експерта № 34 від 9 січня 2026 року вбачається, що виявлені у потерпілого ОСОБА_7 тілесні ушкодження в області тулубу могли утворитися при механізмі, на який вказував свідок ОСОБА_12 під час проведення із нею слідчого експерименту, про що свідчить локалізація та характер виявлених у потерпілого ушкоджень.

Також за висновком експерта № 32 від 9 січня 2026 року вбачається, що виявлені у потерпілого ОСОБА_7 тілесні ушкодження в області тулубу могли утворитися при механізмі, на який вказував свідок ОСОБА_9 під час проведення із ним слідчого експерименту, про що свідчить локалізація та характер виявлених у потерпілого ушкоджень.

Крім того за висновком експерта № 33 від 9 січня 2026 року вбачається, що виявлені у потерпілого ОСОБА_7 тілесні ушкодження в області тулубу могли утворитися при механізмі, на який вказував обвинувачений ОСОБА_4 під час проведення із ним слідчого експерименту, про що свідчить локалізація та характер виявлених у потерпілого ушкоджень.

Враховуючи наведені докази по справі, суд вказує, що за встановленими обставинами події злочину, скоєння якого повністю визнає ОСОБА_4 , експертний висновок підтвердив, що завдані обвинуваченим ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитися саме при механізмі, на який вказував сам обвинувачений під час проведення із ним слідчого експерименту та який в судовому засіданні підтвердив надані ним свідчення в цій частині.

Крім того експертний висновок підтвердив, що механізм завданих ОСОБА_7 тілесних ушкоджень обвинуваченим, на який вказував свідок ОСОБА_9 під час проведення із ним слідчого експерименту, підтверджує, що тілесні ушкодження в області тулубу могли утворитися при такому механізмі, та який співпадає із механізмом завданих ОСОБА_4 . ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, повідомлений самим обвинуваченим.

При цьому судовий експерт не міг визначити точну кількість прикладень травмуючої сили до тіла ОСОБА_7 , лише вказавши, що достовірно можна встановити про багаторазові прикладення предметів травми в область задньої поверхні тулуба потерпілого.

Отже, кількість завдання обвинуваченим ударів ззаду по спині потерпілому взутою ногою, враховуючи висновки експерта, не впливає на правильність кваліфікації його дій, а також доводи останнього щодо нанесення ним ОСОБА_7 саме 4-х ударів не були спростовані в судовому засіданні, оскільки факт завдання потерпілому більше ніж повідомив ОСОБА_4 ударів, як вказували під час проведення із ними слідчих експериментів: ОСОБА_9 близько 5-6 ударів, ОСОБА_7 – 6 ударів, ОСОБА_12 біля 5-7 ударів, не підтверджується достеменно проведеними по справі експертними висновками.

Крім того те, що заходили додому до потерпілого того дня ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , як вказує ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , чи не заходили, - як вказує обвинувачений та ОСОБА_9 , правового значення для кваліфікації дій ОСОБА_4 також не має.

Так само суд приймає до уваги посилання обвинуваченого в частині того, що саме ОСОБА_7 першим наніс йому удар в обличчя під час конфлікту, що між ними виник, оскільки свідчення ОСОБА_4 в цій частині підтверджуються показами свідка ОСОБА_9 , наданих останнім під час проведення із ним слідчого експерименту.

В той же час свідок ОСОБА_12 не була очевидцем початку конфлікту, що відбувся між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , а потерпілий погано пам`ятає події того вечора, бо був у стані алкогольного спяніння, тому вони не змогли в суді заперечити версію сторони захисту щодо того, що саме ОСОБА_7 завдав першим удар кулаком в обличчя обвинуваченого, спровокувавши конфлікт.

Таким чином судом встановлено, що обвинувачений намагався уникнути конфлікту, коли ОСОБА_7 прослідував за ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , однак потерпілий першим завдав удар по обличчю обвинуваченого.

На підставі сукупності зібраних по справі та перевірених судом доказів було підтверджено віктимну поведінку ОСОБА_7 , який спровокував конфлікт із ОСОБА_4 , внаслідок якого ОСОБА_7 через дії останнього були спричинені тілесні ушкодження обвинуваченим.

Отже, у судовому засіданні було поза розумним сумнівом доведено винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 К України, тобто у спричиненні ним умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК відноситься до тяжкого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 є його каяття у скоєному.

Суд враховує, що обвинувачений не одружений, не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Таким чином при призначенні ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 121 ч. 1 КК, в суду наявні підстави для застосування до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка, за місцем несення служби характеризується посередньо, однак військову службу якого було призупинено на підставі наказу № 52 від 21 лютого 2024 року через те, що 21 лютого 2024 року ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину, що підтверджується актом службового розслідування за даним фактом.

В той же час матеріали справи не містять відомостей про наявність відкритого за даним фактом кримінального провадження відносно обвинуваченого, що в судовому засіданні підтвердив прокурор.

Крім того суд враховує, що ОСОБА_4 отримав 30 листопада 2023 року травму та захворювання, пов`язані із проходженням ним військової служби (наслідки вибухової травми), що підтверджується довідкою про висновок військово-лікарської комісії від 29 січня 2024 року, довідкою про висновок гарнізонної ВЛК від 07.12.2023 року, довідкою про обставини травми обвинуваченого від 30.11.2023 року та випискою з медичної карти військового ВЧ № НОМЕР_3 , ОСОБА_4 від 30.01.2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_4 був визнаний обмежено придатним до несення військової служби.

Також суд зважає на віктимну поведінку потерпілого, який спровокував конфлікт із ОСОБА_4 та першим наніс удар кулаком по обличчю обвинуваченого.

Враховуючи наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що при призначенні покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, виходячи з положень ст. 75 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшує покарання винного, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, данні особи обвинуваченого, який є військовослужбовцем, та встановлені обставини події злочину, думку потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання обвинуваченому, не маючи до нього майнових претензій, у свою чергу дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування призначеного йому покарання в умовах ізоляції від суспільства, зважаючи на можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього низки обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд встановив, що 5 січня 2026 року відповідно до протоколу затримання на підставі ухвали слідчого судді від 5 січня 2026 року про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 був затриманий.

Згідно із ст. 179 КПК особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 КПК.

Таким чином, враховуючи, що суд дійшов переконання про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування призначеного йому покарання в умовах ізоляції від суспільства, то обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до набуття вироком законної сили слід змінити на особисте зобов`язання з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків згідно із ч. 5 ст. 194 КПК.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно із ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки щодо періодичної явки для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання та не виїзду за межі України без погодження з органом пробації.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набуття вироком суду законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_4 до набуття вироком суду законної сили наступні обов`язки: прибувати за першим викликом до суду, не відлучатись із м. Кривий Ріг без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1