Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №462/9653/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9653/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 березня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого – судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

АТ «Райффайзен Банк» 04.12.2025 року звернулося в Залізничний районний суд м.Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 149848,22 грн. заборгованості за Кредитним договором №014-RO-82-203965879 від 28.04.2023 року та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що АТ «Райффайзен Банк» розмістив на власному офіційному сайті в мережі Інтернет «www.raiffeisen.ua» (стара адреса www.aval.ua) Публічну пропозицію про надання громадянам банківських послуг на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк». 28.04.2023 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання Заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-203965879 (далі – Кредитний договір». Відповідно до умов Кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 116675,17 грн. на 72 місяці під 41,90 % річних. 24.02.2025 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору з метою зменшення фінансового навантаження, відповідно до якої строк кредиту збільшено на 6 місяців, а саме до 24.02.2025 року. Також, 25.04.2025 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору з метою зменшення фінансового навантаження, відповідно до якої строк кредиту збільшено на 6 місяців, а саме до 28.04.2030 року. Позивач свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов?язання за Кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого станом на 14.10.2025 року утворилась заборгованість за Кредитним договором у розмірі 149848,22 грн., з якихь129720,25 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 20127,97 грн. – заборгованість за процентами. У зв?язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 09.12.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 15.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до банку та підписав угоду №CMDPI-2501188, відповідно до умов якої відповідач прийняв/акцептував публічну пропозицію банку про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», що оприлюднені на сайті банку www.raiffeisen.ua, та висловив повну та безумовну згоду з її умовами (а.с.28-29).

В подальшому, 28.04.2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, шляхом підписання Заяви-Договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-203965879 (а.с.10 зворот – 13).

Відповідно до п.2.3, 3.2, 3.3 Заяви-Договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-203965879 від 28.04.2023 року АТ «Райффайзен Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 116675,17 грн., строком на 72 місяці зі сплатою 41,90 % річних.

28.04.2023 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту (а.с.8-10).

Додатковою угодою №1 до Кредитного договору від 28.04.2023 року сторони домовилися встановити дату остаточного погашення кредиту 24.02.2025 року. Станом на 24.02.2025 року фактична заборгованість за Кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 110020,14 грн.; фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами та прострочених процентів, у зв?язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику (а.с.18-20).

Додатковою угодою №014-RO-82-203965879/81-1/35402 від 25.04.2025 року до Кредитного договору сторони домовилися збільшити строк кредиту на 6 місяців – 28.04.2030 року. Станом на дату застосування змін фактична заборгованість позичальника за Кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 117349,38 грн. На підстав цієї Додаткової угоди з дати застосування змін фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв?язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Позичальник зобов?язується здійснити погашення заборгованості в майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором (а.с.22-27).

Таким чином, АТ «Райффайзен Банк» повністю виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, а клієнт скористався наданим кредитом, що підтверджуються наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 з 28.04.2023 року по 16.09.2025 року (а.с.31-34).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі №916/1247/23.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі №234/7719/20.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронних документів, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор (номер пароля) 038558, для підписання Кредитного договору №014-RO-82-203965879 від 28.04.2023 року (а.с.13 зворот).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010, відповідно до якої ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №014-RO-82-203965879 від 28.04.2023 року складає 149848,22 грн., з яких: 129720,25 грн. – заборгованість за кредитом, та 20127,97 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 16.05.2023 року по 14.10.2025 року (а.с.6-7).

14.10.2025 року ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов?язань, в яких банк зазначив, що у разі невиконання даної вимоги, АТ «Райффайзен Банк» змушений буде вжити заходів з примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором у судовому порядку, однак відповідачем не було вчинено жодних дій для погашення заборгованості (а.с.35, 37).

Виходячи з наведеного та враховуючи, що ОСОБА_1 в добровільному порядку взяті на себе зобов?язання за кредитним договором не виконує, суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за Кредитним договором №014-RO-82-203965879 від 28.04.2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3028 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору (а.с.5).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»149848,22 грн. заборгованості за Кредитним договором №014-RO-82-203965879 від 28.04.2023 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» 3028 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: м.Київ, вул.Генерала Алмазова, буд.4А;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 02.03.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний