Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №308/13480/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 21 січня 2026 р.

Справа: №308/13480/25

Суддя: Придачук О. А.

Справа № 308/13480/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого – судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання – Бомбушкаря В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який мотивує тим, що 09.08.2003 року він уклав шлюб з відповідачкою. У шлюбі у них народилися: син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них з дружиною відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вказує, що вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачкою спільного господарства не ведуть. Позивач уважає, що їхній з відповідачкою шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, а тому він наполягає на розірвання шлюбу та просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою.

03.11.2025 року відповідачем подано клопотання про надання сторонам строку на примирення, у якому відповідач зазначає, що з позивачем вони перебувають у шлюбі вже тривалий час – понад 20 років, вона має бажання зберегти шлюб і надалі, а тому просить надати строк на примирення у шість місяців.

Представник позивача – адвокат Химинець М.І., а також позивач подали до суду заперечення та додаткові пояснення у справі згідно з якими позивач заперечує проти надання строку на примирення подружжя, зазначаючи, що вони з відповідачкою не проживають разом з 2022 року, не ведуть спільного господарства та не підтримують жодного спілкування, з моменту припинення спільного проживання, тобто, з 2022 року сторони жодного разу не бачилися та не зустрічалися. У лютому 2025 року відповідач сама зверталася з позовом про розірвання шлюбу, у якому просила строк на примирення не надавати. У даному позові підтвердила, що вони з позивачем давно не живуть разом, спільний побут не ведуть. Указаний позов був залишений без руху у зв`язку з несплатою судового збору, а в подальшому залишений без розгляду у зв`язку з поданням нею відповідної заяви до суду. Дані обставини вказують на намагання штучно затягнути процес для досягнення власних цілей або можливо маніпуляцій. У зв"язку з вищенаведеним позиивач уважає, що примирення між ним та відповідачкою є недоцільним і неможливим, оскільки спільне життя призвело до глибокої моральної та емоційної дистанції, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі представника позивача, у якій зазначив, що позивач у повному обсязі підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов з наведених у такому підстав.

Відповідач та її представник – адвокат Бондарєва О.С. у судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідачки, у якій зазначила, що ОСОБА_2 не заперечує проти розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1 , оскільки дії та поведінка позивача показали, що подальше збереження сім`ї є неможливим і не буде відповідати інтересам позивачки та неповнолітньої дитини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено по справі, 09.08.2003 року сторони уклали шлюб, що стверджується долученим до справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , що повторно видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України.

У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданих 18.08.2004 року та 27.07.2010 року виконкомом Руськомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області відповідно.

Як встановлено згідно пояснень позивача у позовній заяві, через різні погляди на життя, відсутність спільних інтересів сторони втратили взаємні почуття любові та поваги один до одного. З 2022 року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, взагалі не спілкуються один з одним. Позивач бажає розірвати шлюб і не має наміру йти на примирення з відповідачкою, зазначаючи, що збереження шлюбу та подальше спільне життя є неможливим, та суперечитиме його інтересам, про що свідчить зміст позовної заяви.

Відповідачка не заперечила проти розірвання шлюбу, зазначивши, що дії та поведінка позивача показали, що подальше збереження сім"ї є неможливим і не буде відповідати інтересам позивачки та неповнолітньої дитини сторін.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого, передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи зі змісту ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи наведене, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 24 СК України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, суд уважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім`я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.

Керуючись ст. ст. 24, 56, 105, 112 СК України, ст. ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 09 серпня 2003 року у виконавчому комітеті Руськомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис № 10, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , мешканця АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua