Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №298/1045/25 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1045/25

Номер провадження 1-кп/298/57/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12025071130000121 від 17 червня 2025 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Чорноголова Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, в силу статті 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 у період з жовтня 2024 року по червень 2025 року в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, безпричинно систематично вчиняв відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 акти психологічного домашнього насильства, що призвели до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Так, 03.10.2024 близько 15:50 годин, 27.10.2024 близько 21:00 годин, 01.12.2024 близько 20:00 години, 20.04.2025 близько 01:30 годин та 24.04.2025 близько 18:30 годин ОСОБА_3 , знаходячись за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, своєї співмешканки ОСОБА_5 , а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлювані нецензурною лайкою на її адресу та словесних погрозах застосування фізичної сили, внаслідок чого завдані психологічні страждання потерпілій, чим порушив вимоги п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству».

За вищеописаними фактами, які мали місце 03.10.2024, 27.10.2024, 01.12.2024, 20.04.2025 та 24.04.2025 постановами Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.3 ст.173-2 КУпАП з призначенням покарання у виді штрафу та адміністративного арешту.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на систематичне вчинення домашнього насильства, ігноруючи загальноприйняті норми сімейного побуту, 16.06.2025 близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства стосовно особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, своєї співмешканки ОСОБА_5 , знаходячись на присадибній ділянці неподалік місця спільного проживання в АДРЕСА_1 , в черговий раз вчинив відносно останньої дії психологічного насильства, що проявлялись у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрозою фізичної розправи, внаслідок чого завдані психологічні страждання потерпілій.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у домашньому насильстві, тобтоумисному, систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

27 лютого 2026 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 за ініціативи потерпілої ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_6 укладена угода про примирення обвинуваченого з потерпілою.

Згідно змісту вказаної угоди, ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та сторони погодилися на призначення ОСОБА_3 покарання за ст.126-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, а також проходження ним програми для кривдників.

Також в угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди сторонами кримінального провадження, а саме: для потерпілої і обвинуваченого обмеження права на оскарження вироку, для обвинуваченого відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а для потерпілої позбавлення права вимагати в подальшому притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, з яким сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.

У судовому засіданні обвинувачений, потерпіла підтримали угоду про примирення від 27 лютого 2026 року, просили її затвердити.

Потерпіла пояснила, що вибачила обвинуваченого, останній просив у неї вибачення, змінив свою поведінку. Зауважила, що обвинувачений дотримується належної поведінки, на даний час допомагає їй по господарству, разом працюють, він допомагає їй матеріально, а також допомагає утримувати її дітей. Ствердила, що угода укладена за її ініціативою, просила затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду. Запевнила, що жодних претензій до ОСОБА_3 не має. Вказала, що незважаючи на те, що ОСОБА_3 буває вчиняє над нею психологічне насильство, вона його любить, вони то сваряться, то миряться, сварки виникають на грунті спільного розпивання ними алкогольних напоїв, залишити вона його не хоче.

Прокурор у судовому засіданні повідомив, що до початку судового засідання примірник угоди отримав, зі змістом такої ознайомлений, щодо затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим не заперечує.

Захисник обвинуваченого просила угоду про примирення затвердити.

Обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, із запропонованим видом та мірою покарання погодився, просив затвердити угоду про примирення. У судовому засіданні просив вибачення від потерпілої, висловив щирий жаль з приводу протиправних дій, запевнив, що в майбутньому не допускатиме такої поведінки. Зазначив, що за постановами суду був притягнутий до адміністративної відповідальності, зробив відповідні висновки.

Перевіривши угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим з огляду на таке.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє свої права, визначені в п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним та вид покарання.

Також судом установлено, що потерпіла повністю розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України.

На підставі пояснень обвинуваченого та потерпілої суд переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи, і вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

На переконання суду, покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст.ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який є неодруженим, непрацюючим, має місце реєстрації та постійного проживання, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, в силу ст.89 КК України є несудимим, обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття; обставини, що обтяжують покарання - відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення та призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: направлення для проходження програми для кривдників. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Враховуючи систематичність вчинення домашнього насильства по відношенню до потерпілої, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: направити для проходження програми для кривдників.

Суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм (ч.ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як ним самим, так і іншими особами, та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, а також сприятиме покращенню психічного здоров`я потерпілої.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Водночас, суд дійшов висновку про відсутність необхідності обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили, оскільки учасники судового процесу не заявляли клопотання про його обрання та не надали суду доказів, що на час розгляду справи в суді існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 27 лютого 2026 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12025071130000121 від 17 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, і призначити йому узгоджене в угоді покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі п.1-3 ч.2, п.п.3, 4 ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати до ОСОБА_3 на строк три місяці обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, та направити його для проходження програми для кривдників.

Виконання обмежувального заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді проходження програми для кривдників покласти на Дубриницьку сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.

Контроль за виконанням проходження ОСОБА_3 програми для кривдників покласти на Дубриницьку сільську раду Ужгородського району Закарпатської області та уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст.91-1 КК України, є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя ОСОБА_1