Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №127/4361/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4361/26

Провадження № 1-кп/127/120/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12025020010001551 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , уродженця села Червона Слобода, Черкаського району Черкаської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи обізнаним в тому, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-Х від 24.02.202 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введено воєнний стан, дія якого на даний час триває, вчинив умисний, корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_4 , маючи вільний доступ до квартири під АДРЕСА_2 , де він інколи проживав за попередньою усною домовленістю, спільно із користувачем житла - ОСОБА_5 , достовірно знаючи про відсутність останнього за місцем проживання, у невстановлені дату та час, але не пізніше 12:30 години 15.12.2025, увійшов до вказаного житла, де в одній з кімнат, на нижній полиці шафи виявив грошові кошти у сумі 3000 доларів США (офіційний курс НБУ станом на 15.12.2025 - 42 грн 19 коп. за 1 долар США, загалом 126570 гривень) та 130000 гривень. В цей час, у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаних грошових кошів, належних ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом та метою власного незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, скориставшись вигідними для себе обставинами, пов?язаними із відсутністю перешкод, підійшовши до шафи та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, безперешкодно взяв вказані грошові кошти у сумі 3000 доларів США (офіційний курс НБУ станом на 15.12.2025 – 42 грн 19 коп. за 1 долар США, загалом 126570 гривень) та 130000 гривень та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, зачинивши за собою вхідні двері до квартири, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 256 570 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим йому злочином, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій. Також повідомив, що шкодує про вчинене, завдану шкоду потерпілому відшкодував.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, попередньо надав суду письмову заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутність. В заяві також зазначив, що обвинувачений йому повністю відшкодував завдану матеріалльну та моральну шкоду, тому жодних претензій до нього він не має. Просив обвинуваченого суворо не карати.

Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз`яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25 від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03 від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене в умовах воєнного стану.

Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 185 КК України відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином); особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (вчинені в умовах воєнного стану); особу обвинуваченого (раніше несудимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо).

При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди.

Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

За вищевикладених обставин, суд, проаналізувавши поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин, молодий вік обвинуваченого, який раніше несудимий, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Початок іспитового строку обвинуваченому необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2025 по справі №127/39969/25 відносно ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком дії до 19.02.2026 включно.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2026 по справі № 127/4570/26 застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту змінено на нічний домашній арешт строком дії до 13.04.2026. Відтак, суд вважає залишити даний запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз № СЕ-19/102-25/27914-БД від 16.01.2026 в сумі 5725,78 грн та № СЕ-19/102-25/27917-Д від 24.12.2025 в сумі 1782,80 грн, на загальну суму 7508,58 грн, оскільки їхнє проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 185, 357 КК України, ст. ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби - залишити без змін, до набрання законної сили вироком суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 7508 (сім тисяч п`ятсот вісім) грн 58 коп.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/39309/25 від 17.12.2025 та по справі № 127/39538/25 від 19.12.2025 – скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12025020010001551, а саме:

-змиви із ручки шафи стінки, які поміщені до паперового пакету; вилучені із шафи запахові сліди з об?єкту носія поліетиленового пакету, поміщені до спецпакету НПУ № CRI 1249068; коробку білого кольору, запаковану до картонної коробки з надписом «Tefal» та опечатану біркою НПУ Головне слідче управління; сліди папілярного узору вилучені з коробки з надписом IPhone, а також відібрані сліди дактокарта у ОСОБА_5 , які відповідно до квитанції №5066 від 25.12.2025 передано до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області – знищити;

-автомобіль марки "BMW" 320І, зеленого кольору, кузов НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 та ключ від запалення на автомобіль марки "BMW" 320І, поміщений до спецпакету НПУ № NPU 5979472, які поміщені на зберігання до спецмайданчику ГУНП у Вінницькій області, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серійний номер НОМЕР_4 на автомобіль марки "BMW" 320І, поміщене до спецпакету НПУ № NPU 5979473, який відповідно до квитанції №5066 від 25.12.2025 передано до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області – повернути володільцю;

-сейф-пакет №8890159 з об?єктами до висновку експертизи від 16.01.2025 №CE-19/102-25/27914-БД у КП №12025020010001551, в якому знаходяться поліетиленовий пакет, три фланелеві серветки та первинна упаковка; пакет експертної служби МВС №6189071 з об?єктами до висновку експертизи від 16.01.2025 №CE-19/102-25/27914-БД У КП №12025020010001551, в якому знаходиться банка-сховище №2/246-25 із двома фланелевими серветками; пакет експертної служби МВС №5874911 з об?єктами до висновку експертизи від 16.01.2025 №СЕ-19/102-25/27914-БД у КП №12025020010001551, в якому знаходиться коробка білого кольору та первинне упакування, які відповідно до квитанції №79 від 05.02.2026 передані до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - знищити;

-сейф-пакет з об`єктами до висновку експертизи від 24.12.2025 №СЕ-19/102-25/27917-Д у КП №12025020010001551, в якому знаходяться аркуш паперу зі слідами папілярних узорів, дактилоскопічні карти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 №8891259, який відповідно до квитанції №5065 від 25.12.2025 переданий до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - знищити;

-DVD-R - диск з інформацією, яка була надана 27.12.2025 головою ОСББ ЖК "Пироговський" з камер завнішнього спостереження з будинку АДРЕСА_3 за 15.12.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-DVD-R - диск з інформацією, яка була надана 27.12.2025 власником квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_6 з камер зовнішнього спостереження, розташованої в домофоні квартири АДРЕСА_5 за 15.12.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя: