Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №152/1625/25 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1625/25

2/152/156/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 березня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Роздорожної А.Г.

за участі секретаря судового засідання Сербіної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження по суті цивільну справу

за позовом адвоката Піскового Ярослава Володимировича

в інтересах ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

вимоги позивача: про розірвання шлюбу

учасники справи в судове засідання не з`явилися;

після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Представник позивачки звернувся до суду з цим позовом та вказав, що сторони по справі перебувають у шлюбі з 29 серпня 2023 року, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між сторонами шлюбні відносини фактично припинені, спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на сімейне життя, відсутність взаєморозуміння, сварки, а тому подальше збереження шлюбу, на думку позивачки, є неможливим. Спору про поділ майна на день ухвалення рішення немає. Позивач просив розірвати шлюб між сторонами та залишити місце проживання малолітньої дитини за позивачкою (а.с.2-5).

2. Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

3. 23 грудня 2025 року від представника позивача - адвоката Піскового Я.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу свідоцтва про шлюб (а.с.20-21).

4. 24 грудня 2025 року, 13 січня, 3 лютого та 26 лютого 2026 року від представника позивача - адвоката Піскового Я.В. надійшла заява, у якій він просив розгляд справи проводити без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення по справі (а.с.25, 31, 35, 39).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою від 5 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Вказаною ухвалою відповідачеві запропоновано надати в строк до 26 грудня 2025 року відзив на позовну, а також зобов`язано представника позивачки надати суду оригінал свідоцтва про шлюб, що був укладений між сторонами (а.с.18).

6. Копія ухвали суду була надіслана відповідачеві за адресою, що вказана в позові. За наданою суду інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру від 4 грудня 2025 року, відповідач зареєстрований за адресою, що вказана в позові (а.с.17). Поштову кореспонденцію, що направлялася судом відповідачеві, останній отримав 26 грудня 2025 року (а.с.30).

7. Ухвалою суду від 26 грудня 2025 року підготовче провадження по справі відкладено та постановлено викликати відповідача в підготовче судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.28).

8. Ухвалою суду від 16 січня 2026 року підготовче провадження закрито та постановлено здійснити виклик відповідача в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.33).

9. Ухвалою суду від 6 лютого 2026 року розгляд справи відкладено та постановлено повторно викликати відповідача в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.37).

10. Відповідно до оголошень про виклик відповідача на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідача двічі належним чином повідомлено про розгляд даної справи у суді (а.с.34, 38).

11. Таким чином, відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подавав. Відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України 2 березня 2026 року судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.

12. Відповідно до копії свідоцтва про народження, сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

13. Згідно копії паспорта позивачки, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області (а.с.11-12).

14. Відповідно до свідоцтва про шлюб, сторони уклали шлюб 29 серпня 2023 року та зареєстрували його у Департаменті адміністративних послуг Вінницької міської ради, актовий запис №166 (а.с.22).

15. Підставою даного позову є фактичні обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які він посилається в підтвердження своїх вимог: небажання відповідача в добровільному порядку розірвати шлюб, наявність спільної малолітньої дитини. Предметом позову є вимога позивачки до відповідача про припинення певних правовідносин (розірвання шлюбу).

16. Перешкод для пред`явлення позову про розірвання шлюбу судом не встановлено.

V. Оцінка Суду.

17. Згідно зі статтею 51 Конституції України, частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

18. Стаття 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) забезпечує рівноправність членів подружжя як під час перебування у шлюбі, так і …в разі його розірвання.

19. Відповідно до статей 105, 110, 112 СК України шлюб розривається судом за позовом одного із подружжя, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

20. Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, спільне подружнє життя у сторін не склалося, шлюбні стосунки між ними припинені і поновлювати їх вони не мають наміру.

21. За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, наявність малолітньої дитини, суд вбачає підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам дитини, що має істотне значення.

22. Згідно з частинами другою, восьмою та дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

23. Відповідно до статті 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

24. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).

25. Згідно із статтею 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

26. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

27. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

28. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

29. Відповідно до частини другої та четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

30. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

31. Відповідно до частин першої та другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

32. Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

33. Судом встановлено, що на момент розгляду справи в суді між сторонами відсутній спір щодо місця проживання дитини, сторони не зверталися до суду із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Окрім цього, відзиву на позов відповідач у встановлений судом строк не подав та своєї позиції не висловив.

34. Суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу та залишення дитини проживати з матір`ю, встановивши, що дитина до розірвання шлюбу після припинення фактичних шлюбних відносин батьків проживала разом з матір`ю, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З цих підстав, Керуючись

статтями 12, 13, 77, 78, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 280, 281, 282 ЦПК України, на підставі статей 105, 110, 112 СК України, Суд, -

у х в а л и в :

1. Позов адвоката Піскового Ярослава Володимировича, що поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

2. Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29 серпня 2023 року у Департаменті адміністративних послуг Вінницької міської ради, актовий запис №166.

3. Залишити малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 2 березня 2026 року.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, паспорт № НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрована мешканка АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Пісковий Ярослав Володимирович, що знаходиться по АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000322 від 12 квітня 2019 року, видане Радою адвокатів кіровоградської області на підстав рішення №27/7 від 12 квітня 2019 року, діє на підставі ордера серії ВА №1124144 від 19 листопада 2025 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_3 , ід.№ НОМЕР_4 , зареєстрований по АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА