Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №142/53/26 — Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/53/26

Номер провадження № 3/142/43/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2026 року с-ще Піщанка

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, що надійшли від управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гонорівка Піщанського району Вінницької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , завідуючої будинком культури с. Гонорівка, депутата Студенянської сільської ради,-

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2026 року на адресу суду від управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 93 від 23 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 січня 2026 року, вказана справа передана судді Гринишиній А.А.

Відповідно до протоколу № 93 від 23 січня 2026 року про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ОСОБА_2 , будучи депутатом 8 скликання Студенянської сільської ради Вінницької області, будучи згідно пп. «б» п. 1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин лише 25.12.2025 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколах, у повному обсязі. Пояснила, що декларацію за 2024 рік подала з порушенням установленого строку після нагадування працівника сільської ради, при цьому умислу чи мети ухилитися від виконання вимог законодавства не мала. Зазначила, що вжила заходів для усунення порушення та подала відповідну декларацію. Просила звільнити її від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, оскільки отримує мінімальну заробітну плату, значну частину якої витрачає на благодійність та допомогу ЗСУ.

Прокурор Крот А.Ю. в судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Також подав суду висновок щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, в якому зазначив, зокрема, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування зобов`язані щорічно з 01 січня до 01 квітня подавати декларацію за минулий рік через офіційний вебсайт НАЗК, а після набрання чинності Законом №3384-ІХ з 12.10.2023 обов`язок подання декларацій був відновлений; при цьому ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, та обізнаним із вимогами антикорупційного законодавства як депутат місцевої ради, несвоєчасно без поважних причин подав 25.12.2025 щорічну декларацію за 2024 рік, чим утворив об`єктивну сторону формального складу правопорушення, яке вважається закінченим з моменту подання декларації поза встановленим строком, а відсутність поважних причин у розумінні роз`яснень судової практики свідчить про наявність вини у формі прямого умислу, що полягає в усвідомленні обов`язку та протиправності бездіяльності; також прокурор зазначив, що днем виявлення правопорушення є дата складання уповноваженою особою протоколу, у зв`язку з чим строк притягнення до відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, не сплинув, а враховуючи принцип невідворотності відповідальності за корупційні правопорушення та підвищену суспільну небезпеку таких діянь, просив визнати ОСОБА_1 винуватою та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з подальшим зверненням постанови до виконання в порядку, визначеному КУпАП.

Суд, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, дослідивши долучені матеріали, заслухавши прокурора приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу 1 сесії 8 скликання Студенянської сільської ради від 26.11.2020 та рішення 1 сесії 8 скликання Студенянської сільської ради № 2 від 26.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Студенянської сільської ради» ОСОБА_1 набула повноважень депутата 8 скликання Студенянської сільської ради.

Згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та зобов`язаний подавати декларації відповідно до цього Закону.

У примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто ОСОБА_1 є також суб`єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Також, згідно п. 2-7 Прикінцевих положень ЗУ «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів здійснюється з урахуванням роз`яснень уповноваженого органу.

З метою реалізації цього повноваження та на виконання п. 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» Національне агентство підготувало Роз`яснення від 13.11.2023 № 4.

Зазначені роз`яснення надані з метою забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю, мають рекомендаційний характер, не містять правових норм і відображають правозастосовну практику.

НАЗК надає роз`яснення щодо типів декларацій, порядку та строків їх подання, а також звітних періодів, які вони охоплюють. Таким чином, законом передбачено три типи декларацій суб`єкта декларування, а саме: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року; декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, що передбачає обов`язок подання декларації, тобто перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності; декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно року, що передує року подання заяви на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2024 рік - до 31.03.2025 року.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розміщеними на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 , лише 25.12.2025 о 17 год. 51 хв. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особи за 2024 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/306ee5f9-7da8-4765-b19d-122f1208913e).

Згідно інформації, наданої зі Студенянської сільської ради Вінницької області, ОСОБА_1 були доведені вимоги фінансового контролю та він повідомлявся щодо обов`язку подання декларацій.

Доказів поважності причин неподання ОСОБА_1 у визначений законом строк декларації суб`єкта декларування під час розгляду справи суду не надано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію за 2024 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення встановлена та підтверджується наявними матеріалами справи, які були всебічно, повно та об`єктивно досліджені судом під час розгляду відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, а також її поясненнями, наданими в судовому засіданні.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» при оцінці доказів застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом», при цьому така доведеність може випливати із сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростованих презумпцій факту.

Оцінивши встановлені фактичні обставини адміністративного провадження у їх сукупності, досліджені докази та пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у несвоєчасному поданні декларацій за 2024 роки доведена належними, допустимими та достатніми доказами і встановлена поза розумним сумнівом.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає її щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлено.

Крім того, європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Враховуючи наведене, а також дані про особу ОСОБА_1 , зокрема те, що вона вперше притягується до адміністративної відповідальності, повністю визнала свою вину, щиро розкаялася, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також те, що наслідки вчиненого правопорушення не становлять значної суспільної небезпеки, не завдали істотної шкоди державним чи суспільним інтересам, правам і свободам інших осіб, суд дійшов висновку про можливість визнання вчиненого діяння малозначним. При цьому враховується правова позиція, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 у справі № К/800/17615/16, відповідно до якої питання малозначності має вирішуватися судом у кожному конкретному випадку з урахуванням об`єктивної оцінки наслідків правопорушення.

За змістом ст. 22 КУпАП у разі малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, має право звільнити особу від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

При цьому зазначена норма не містить вичерпного переліку умов чи обставин, наявність яких свідчила б про малозначність правопорушення, а також не встановлює застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, за винятком випадків, прямо передбачених у примітці до ст. 22 КУпАП. Відповідно до цієї примітки положення ст. 22 КУпАП не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою ст. 121, частиною п`ятою ст. 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою ст. 123, частинами другою - п`ятою ст. 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення та обмежитися усним зауваженням.

Відповідно до ст. 284 КУпАП у разі оголошення усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобігання корупції», ст. 22, ч. 1 ст. 172-6, ст. 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за вчинення зазначеного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі ч.2 ст.284 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: