Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №132/306/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/306/26

3/132/348/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні 5 неповнолітніх дітей (зі слів), особи з інвалідністю ІІІ групи, учасника бойових дій, військовослужбовця, головного сержанта взводу МТЗ танкової роти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 29.01.2026 надійшов протокол серії ЕПР1 № 575620 від 26.01.2026, із додатками, про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа №132/306/26, провадження №3/132/348/26), які згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 передано для розгляду судді Карнауху Н.П.

Згідно із протоколом, 26.01.2026 о 09 год. 00 хв. у м. Калинівка, дорога АД М-21 278 км, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом MAZDA, державний номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога у КП «Калинівська ЦРЛ» КМР, висновок № 24, результат позитивний – 0,27 ‰, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху – керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори № 476102, № 476148.

Після отримання матеріалів, розгляд справи призначався на 09:10 год. 17.02.2026, у вказане судове засідання з`явився ОСОБА_2 , вину вчиненому не визнав.

ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно керував транспортним засобом в день і час, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо нього, та був зупинений працівниками поліції. Їхав з дружиною на службу, яка теж є військовою. Повідомив, що алкогольні напої не вживає. У зв`язку зі станом здоров`я лікарем йому призначено відповідну дієту, якої він дотримується на постійній основі. Зокрема, регулярно вживає кисломолочний напій «Айран». Не виключає, що саме вживання зазначеного продукту могло вплинути на результат проведеного огляду із застосуванням технічного засобу алкотестера та стати причиною фіксації показника алкоголю в повітрі, що видихається. Працівники поліції спочатку йому запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що він погодився. Під час цього огляду за допомогою спецприладу результат виявився позитивним – 0,35 ‰, через пів години – 0,27 ‰.

Крім того, ОСОБА_2 заявив клопотання про витребування з КП «Калинівська ЦРЛ» КМР наступної інформації: інструкції приладу на якому перевірявся стан його сп`яніння, а також свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Розглянувши заявлене клопотання ОСОБА_2 , постановою судді від 17.02.2026 розгляд справи відкладено на 09:10 год. 27.02.2026 та ухвалено витребувати з КП «Калинівська ЦРЛ» КМР вказану вище інформацію.

Крім того, до Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 19.02.2026 надійшов протокол серії ЕПР1 № 591765 від 15.02.2026, із додатками, про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа №132/522/26, провадження №3/132/423/26), які згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 передано для розгляду судді Карнауху Н.П.

Згідно із протоколом, 15.02.2026 о 03 год. 53 хв. у с. Павлівка, вулиця Миру, 246, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом MAZDA, державний номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився у встановленому законом поряду, при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори № 475579, № 476861, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Після отримання матеріалів, розгляд справи було призначено на 09:20 год. 27.02.2026.

ОСОБА_2 , який з`явився до суду, заявив клопотання про об`єднання матеріалів цих справ в одне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

При цьому, частиною 2 ст. 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи наведені положення ст. 36 КУпАП постановою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27.02.2026 справи відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 132/306/26, провадження № 3/132/348/26) та за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 132/522/26, провадження № 3/132/423/26) об`єднано в одне провадження. Об`єднаному провадженню присвоєно єдиний унікальний номер судової справи: 132/306/26.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав раніше надані ним пояснення.

До Калинівського районного суду 25.02.2026 надійшла відповідь з КП «Калинівська ЦРЛ» КМР. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 01.07.2025 № 01.07.2025-1 щодо газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alcotest 5510», заводський номер ARLK-0045, чинне до 01.07.2026. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019, в діапазоні вимірювань від 0,0‰ до 0,4‰ похибка = ±0,04‰.

Щодо протоколу, в якому зазначено, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, він пояснив, що вини не визнає та вважає складення протоколу безпідставним.

З його слів, того дня між ним та дружиною виник конфлікт, після чого його забрав товариш, з яким вони раніше разом проходили службу, щоб завезти його до військової частини. Керування транспортним засобом здійснював саме товариш.

Під час перебування транспортного засобу на місці стоянки до них під`їхали працівники поліції. На той момент у салоні автомобіля перебував лише ОСОБА_2 , оскільки водій відійшов до автозаправної станції. Транспортний засіб не зупинявся на вимогу поліції, а вже знаходився у припаркованому стані.

Таким чином, ОСОБА_2 транспортним засобом не керував та не був водієм, а лише перебував у салоні автомобіля як пасажир. З огляду на це він відмовився від проходження огляду на місці зупинки, вважаючи, що обов`язок проходження такого огляду покладається виключно на особу, яка керує транспортним засобом, про що повідомив поліцеським.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення приходжу до таких висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575620 від 26.01.2026, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «MAZDA», державний номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога у КП «Калинівська ЦРЛ» КМР, висновок № 24, результат позитивний – 0,27 ‰, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху – керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори № 476102, № 476148

Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Згідно із пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Так згідно із пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно із пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до абзацу 3 п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23.12.2005, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575620 від 26.01.2026;

висновком КП «Калинівська ЦРЛ» КМР № 24 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції віл 26.01.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння легкого ступеню – 0,27‰;

відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників патрульної поліції та іншими матеріалами.

Крім того до матеріалів справи долучені такі документи:

довідка інспектора ГАП БПП Юлії Журавльової, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_4 , протягом року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, передбачених ст. 130 КУпАП не притягувався;

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.01.2026;

рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Наталії Даценка від 26.01.2026, відповідно до якого, що 26.01.2026 року о 09 год. 00 хв., згідно ч. 1 п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено Т3 «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час спілкування з водієм у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка яка не відповідає обстановці, звуження зіниці очей, які не реагують на світло. Водієві ОСОБА_2 , було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та у повному обсязі у лікаря-нарколога у Калинівській ЦРЛ на що останній погодився. Результат негативний. Також було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікаря- нарколога за допомогою приладу «Драгер», результат позитивний 0,27‰;

письмові пояснення ОСОБА_2 від 26.01.2026, згідно із яким ОСОБА_2 підтвердив факт керування ним автомобілем у день і час, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо нього, та його зупинку працівниками поліції;

заява на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення від 23.01.2026.

Зокрема, із долучених до матеріалів відеозаписів з нагрудних бодікамер поліцейських вбачається, що ОСОБА_2 було зупинено працівниками поліції під час керування ним 26.01.2026 автомобілем «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_5 . Факт керування ним автомобілем та його зупинки водій не заперечував. На початку спілкування з поліцейськими водій ОСОБА_2 назвався ОСОБА_3 . Однак, згодом поліцейські встановили його дійсні анкетні дані. Цими відеозаписами, зокрема, зафіксовано, що на вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_2 спочатку не погоджувався, стверджуючи, що його зупинили безпідставно, оскільки він нічого не порушував. ОСОБА_2 , заперечуючи необхідність проходження ним огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейських, ходив довкола свого автомобіля зі щіткою та зчищав залишки снігу. Згодом, після роз`яснення поліцейськими юридичних наслідків відмови від проходження такого огляду, все ж погодився пройти такий огляд в КП «Калинівська ЦРЛ» та пройшов цей огляд. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння виявився позитивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання судді, відеозапис з портативного відеореєстратора працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не залежить від суб`єктивного сприйняття окремими особами певних обставин.

Наявні докази дозволяють встановити факт вчинення ОСОБА_2 вказаного адміністративного правопорушення.

Також суддя бере до уваги, що ОСОБА_2 не надав будь-яких доказів вживання ним за призначенням лікаря продуктів харчування, що можуть впливати на показники спецприладів, якими проводиться огляд особи на стан алкогольного спяніння.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Оцінюючи викладене, суддя дійшов висновку, що факт керування 26.01.2026 о 09:09 год. ОСОБА_2 транспортним засобом марки (моделі) «MАZDА 6», державний номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП правильно кваліфіковано.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.

Відповідно до положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Беручи до уваги наведене, обставини справи та особу правопорушника, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_2 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Тому, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Поряд з наведеним, з протоколу серії ЕПР1 № 591765 від 15.02.2026 вбачається, що 15.02.2026 о 03 год. 53 хв. у с. Павлівка, вулиця Миру, 246, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки (моделі) «MAZDA», державний номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився у встановленому законом поряду, при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори № 475579, № 476861, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оскільки дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП і полягають у тому, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, то відповідно до положень статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суддя зобов`язаний, серед іншого з`ясувати, чи керувала дана особа зазначеним в протоколі транспортним засобом на момент його виявлення працівниками поліції.

Згідно із роз`ясненнями, неведеними в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також у справах про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортними засобами слід розуміти як виконання водія під час руху такого засобу. Порушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Отже, відповідно до встановленої законом процедури, ініціювання проведення огляду особи на стан сп`яніння допускається у разі зупинки транспортного засобу і встановлення фактичного його керування водієм, саме працівниками патрульної поліції, із фіксацією відповідних дій за допомогою спеціальних технічних засобів відеозапису.

Разом з тим, направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не містять належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Відповідно до вимог ст.ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху України.

Згідно із п.п. 4,5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Однак, долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейських та відеореєстратора їх службового автомобіля не зафіксовано руху автомобіля «MAZDA», державний номерний знак НОМЕР_3 , та керування ним ОСОБА_2 . Навпаки, з відеозаписів з нагрудних бодікамер поліцейських вбачається, що ОСОБА_2 під час розмови з поліцейськими заперечував факт керування ним автомобілем, звертав увагу, що поліцейські не зупиняли автомобіль, а під`їхали до нерухомого транспортного засобу, яким раніше керувала інша особа. Пропонував поліцейським показати йому відеодокази і самим пересвідчитись, що він не керував цим транспортним засобом.

Також відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейських зафіксовано, які ці поліцейські, перебуваючи в середині патрульного автомобіля, переглядають відеозапис відеореєстратора їх службового транспортного засобу, обговорюють, що саме зафіксовано ним. За результатами перегляду один з поліцейських каже: «Немає», констатуючи, що рух автомобіля не зафіксовано.

Більш того, із досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних бодікамер поліцейських вбачається, що ними не дотримано встановленої процедури огляду особи водія на стан алкогольного сп`яніння та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Так, відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського ОСОБА_4 зафіксовано, що ним було повідомлено про наявність у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою спецприладу поліцейських. На цю вимогу пройти такий огляд на місці зупинки ОСОБА_2 відмовився, стверджуючи, що не був водієм. Однак, після відмови особи від огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_2 його право та можливість пройти огляд у найближчому медичному закладі, та не запропонували пройти такий огляд.

Водночас відповідно до положень ч.ч. 2-6 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пунктів 8, 9 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, поліцейський видає направлення на огляд з метою виявлення стану сп`яніння до закладу охорони здоров`я, та забезпечує доставку цієї особи до цього закладу не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 (справа №560/751/17) зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 39 Постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.

Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У постанові від 21 січня 2020 року (справа №754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому суддя дійшоввисновку, що в ході судового розгляду справи обставини, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591765 від 15.02.2026, не підтверджені доказами та спростовуються долученими до матеріалів відеозаписами з відеореєстраторів поліцейських, а тому, діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 283-284, 287 та 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575620 від 26.01.2026, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, у дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він. обл./21081300, код ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 , за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591765 від 15.02.2026, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Н. П. Карнаух