Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №128/253/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/253/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що «рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13.03.2017 розірвано шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20.11.2019 (справа №128/2326/19) відповідач сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Після досягнення повноліття ОСОБА_3 вступив до Вінницького національного технічного університету на денну форму навчання. На сьогоднішній день він являється студентом третього курсу факультету будівництва, цивільної та екологічної інженерії Вінницького національного технічного університету – спеціальність 144 Теплоенергетика, освітня програма «Теплоенергетика». Термін навчання з 01.09.2023 до 30.06.2027. Син, навчаючись на денній формі навчання, не має можливості працювати, а тому потребує матеріальної допомоги, зокрема, для оплати витрат, пов`язаних із навчанням (придбання підручників, канцтоварів), а також пов`язаних із харчуванням, лікуванням та відпочинком. Відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання спільного сина, не цікавиться його життям та не спілкується із ним. Фактично його утримання здійснює вона одноособово. Просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 29.01.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судовий розгляд.

У судове засідання 02.03.2026 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Руденко М.А. попередньо подала до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без участі позивача та її представника, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання, заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.

Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки – http://vnr.vn.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 02.03.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом установлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.07.2005 (а.с. 7 зі звороту).

Згідно з довідкою №02-309 від 24.12.2025, виданою деканом Вінницького національного технічного університету, ОСОБА_3 є студентом денної державної форми навчання третього курсу факультету будівництва, цивільної та екологічної інженерії Вінницького національного технічного університету; студент ОСОБА_3 навчається за спеціальністю 144 Теплоенергетика, освітня програма «Теплоенергетика» та вперше здобуває ступінь бакалавра; термін навчання з 01.09.2023 до 30.06.2027 (а.с. 4 зі звороту).

З копії довідки про доходи ОСОБА_3 убачається, що ОСОБА_3 за період з липня 2025 року до грудня 2025 року нарахована стипендія у загальному розмірі 15 300,00 грн (а.с. 5).

Відповідно до копії відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

У статті 198 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина які продовжують навчатися після досягнення повнолітня (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів, у даному випадку, на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 є факт навчання та потреба у матеріальній допомозі.

Судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення повноліття навчається на денній формі навчання у Вінницькому національному технічному університеті, у зв`язку з чим потребує певної матеріальної допомоги.

У статті 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів останнього, забезпечення одержання ним коштів, необхідних для його життєдіяльності, оскільки на період навчання він потребує певної матеріальної допомоги з боку батьків.

Обов`язок утримувати сина є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

У постанові від 16.02.2022 (справа № 381/2423/20) Верховний Суд дійшов висновків, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який працездатного віку. Будь-які докази, що за станом здоров`я відповідач не має можливості надавати аліменти на дитину, яка продовжує навчання, відсутні. Відомостей про наявність у відповідача інших утриманців останнім не надано.

Оскільки достовірно установлено, що сину сторін у даній справі ОСОБА_3 виповнилось 18 років, він продовжує навчання на денній формі та не може самостійно себе утримувати, суд вважає, що заявлений позов слід задовольнити і визначити розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина, у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно і до закінчення сином навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, доказів на спростування встановлених судом обставин не надав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів у Вінницькому районному суді Вінницької області зареєстровано 26.01.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 182, 198-200 СК України, статтями 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 259, 263-265, 267, 268, 280-282, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) частки заробітку (доходу), починаючи стягнення з 26.01.2026 і до закінчення сином навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць – допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення – 02.03.2026.

СУДДЯ