Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №643/5757/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/5757/25

Провадження № 2/643/583/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., представника позивача Рудченко Л.Р. , представника Відділу соціальної роботи по Салтівському району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» Леонової Т.О., представника Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально - психологічної реабілітації дітей міста Харкова» Зламан Е.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: Відділ соціальної роботи по Салтівському району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра», Комунальний заклад соціального захисту для дітей «Центр соціально - психологічної реабілітації дітей міста Харкова», про позбавлення батьківських прав, закріплення житла, стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (позивач), просить:

- позбавити ОСОБА_4 (відповідач) батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (діти);

- стягнути з відповідача на користь позивача, із зобов`язанням відкрити особистий рахунок на ім`я дітей у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення ними повноліття;

- закріпити за дітьми право на житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

На обліку служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з 05.07.2019 знаходяться діти як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах, з підстави проживання в сім`ї, в якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей. Відповідач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дітей ОСОБА_5 позбавлений батьківських прав відносно обох дітей. До позивача надійшов лист КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» ХМР щодо дітей, яких відповідно до Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку 09.01.2025 було доставлено до лікаря. Діти самовільно пішли гуляти ввечері 08.01.2025. Відповідач з чоловіком ОСОБА_6 самостійно займалися пошуком дітей, а коли не змогли їх знайти, 09.01.2025 звернулися до поліції із заявою про розшук зниклих дітей. Співробітниками поліції 09.01.2025 дітей було знайдено та складено Акти органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Дітей було доставлено до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» ХМР. Відповідача було запрошено до позивача, з нею проведено бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків, роз`яснено послідовність дій та надання необхідних документів для вирішення питання повернення дітей їй на виховання. Відповідач пояснила, що їй необхідний час для подолання складних життєвих обставин та налагодження стосунків з дітьми, не заперечувала проти перебування дітей в центрі соціальної реабілітації для дітей для проходження корекції поведінки та їх реабілітації на час подолання нею складних життєвих обставин. За клопотанням позивача дітей було влаштовано до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально - психологічної реабілітації дітей міста Харкова». Протягом трьох місяців відповідачем не вжито жодних заходів щодо повернення дітей у родину, що свідчить про небажання матері займатися вихованням та утриманням дітей. До позивача неодноразово надходили листи від поліції щодо неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків відносно дітей, а також щодо вчинення домашнього насильства з боку вітчима ОСОБА_6 відносно дітей. Відповідач притягалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. Оскільки відповідач не займається вихованням та утриманням дітей, не піклується про них, не цікавиться їх подальшою долею, притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, не створила необхідні умови для виховання та проживання дітей, позивач вважає, що є усі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 14.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 23.09.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 23.02.2026, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Стислий виклад позиції учасників справи в ході судового провадження

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2026 позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала в повному обсязі.

Представник Відділу соціальної роботи по Салтівському району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» Леонова Т.О. у судовому засіданні 23.02.2026 підтримала позовні вимоги.

Представник Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально - психологічної реабілітації дітей міста Харкова» Зламан Е.І. у судовому засіданні 23.02.2026 підтримала позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов, заяву про розгляд справи за її відсутності, суду не надала.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності відповідача.

Оскільки учасники справи не заперечували проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , відповідач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 - його батьком (а.с. 11).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , відповідач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 - його батьком (а.с. 12).

Відповідно до наказу нач. Служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей № 99 від 05.07.2019, взято на облік малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстави проживання в сім`ї, в якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини (а.с. 13).

Відповідно до наказу нач. Служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей № 100 від 05.07.2019, взято на облік малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстави проживання в сім`ї, в якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини (а.с. 14).

23.09.2020 між ОСОБА_6 та відповідачем укладено шлюб, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб (а.с. 16).

Згідно з Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 04.12.2020, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 21.01.2025 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані відповідач, діти та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17).

Як вбачається з характеристики, виданої директором КЗ «Харківський ліцей № 31 ХМР» на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній навчається у КЗ «Харківський ліцей № 31 ХМР», мати рідко цікавиться навчанням дитини, зв`язок з класним керівником підтримує, відсутній контроль з боку матері за відвідуванням та успішністю дитини в ліцеї, виконанням домашнього завдання. Є зворотна реакція, але мати не завжди реагує на зауваження і рекомендації класного керівника (а.с. 18).

Як вбачається з характеристики, виданої директором КЗ «Харківський ліцей № 31 ХМР» на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній навчається у КЗ «Харківський ліцей № 31 ХМР», мати не цікавиться навчанням дитини, зв`язок з класним керівником носить періодичний характер, не завжди є зворотна реакція, мати не реагує на зауваження і рекомендації класного керівника (а.с. 19).

Згідно листа КНП «Міська дитяча поліклініка № 13» ХМР № 314 від 30.09.2023, 29.09.2023 на амбулаторному прийомі перебував ОСОБА_2 , 2011 року народження, у супроводі матері. Мати скаржилася на те, що хлопчик у дзеркалі «бачить рибок», дитина періодично застигає у певній позі та забувається, буває агресивним до інших дітей. При огляді звертали уваги на численні синці на тулубі у різних стадіях розвитку, садна на попереку та за лівим вухом. Виникнення синців мати та дитина пояснювали катанням на самокаті. Батько дитини, зі слів, перебуває у іншій області України та не може дати дозвіл на огляд сина (а.с. 20).

Згідно листа КНП «Міська дитяча поліклініка № 13» ХМР №72/0/588-24 від 27.03.2024, наразі відсутні відомості чи перебувають діти під наглядом, оскільки історії розвитку дітей у закладі відсутні. На телефоні дзвінки мати не відповідає. Скарги на сім`ю відсутні, мати виконувала необхідні рекомендації лікарів і не порушувала права дітей на охорону здоров`я (а.с. 21).

Відповідно до листа КЗСЗ для дітей «Центр соціально - психологічної реабілітації дітей міста Харкова» № 64 від 21.03.2025, діти зараховані до даного закладу з 22.01.2025 по теперішній час. Діти мають низький рівень мотивації до навчання, пізнавальні мотиви вичерпуються інтересом до результату; не сформовані вміння ставити цілі, долати труднощі; навчальна діяльність не сформована; відсутнє вміння виконувати дію за розгорнутою інструкцією дорослого; відсутня орієнтація на пошук різних способів дії. Емоційно незріла мати не має щирих почуттів до дітей та ухиляється від емоційної близькості. Вона не схильна до саморефлексії, тому не визнає провину або просить вибачення у дітей не щиро. Мати емоційно ненадійна, і коли вона стикається з власними труднощами, емоційні потреби дітей ігнорує. Про це свідчить і той факт, що на суді щодо насильства в сім`ї вітчимом над дітьми, мати захищала свого чоловіка та маніпулювала дітьми. За час перебування дітей в закладі, мати приходила до дітей 1 раз зі своїм чоловіком, якого діти бояться, тому черговий з режиму не впустив її до дітей. Після судового засідання щодо насильства в сім`ї вітчимом над дітьми, мати жодного разу не з`являлась у закладі, спілкується з дітьми суто у телефонному режимі (а.с. 22).

З листів нач. Відділу соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» Департаменту соціальної політики ВК ХМР Харківської області від 19.09.2024 та 03.02.2025 вбачається, що фахівцями відділу був здійснений вихід в родину за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживає 4 особи: відповідач (на даний час не працює), її чоловік ОСОБА_6 (працює неофіційно) та неповнолітні діти. Зі слів відповідача стало відомо, що син не бажав вчити уроки, тому виник конфлікт, вона додала, що у відношенні дитини насильства не було. Крім того, фахівці відділу 06.01.2025, 15.01.2025 та 22.01.2025 здійснювали вихід в родину за вищевказаною адресою, проте двері ніхто не відчиняв. 29.01.2025 відповідач з`явилась до відділу та повідомила, що її діти самостійно залишили місце проживання та були доставлені органами поліції до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» ХМР за актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. На даний час діти знаходяться у КЗСЗ «Центр соціально - психологічної реабілітації дітей міста Харкова» (а.с. 23-24).

Відповідно до листа нач. ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, відносно ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження через зауваження з приводу того, що він б`є свої дітей (а.с. 25).

Відповідно до листа нач. ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 06.12.2024, 02.12.2024 о 23-37 год. за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено малолітнього ОСОБА_2 , 2011 року народження. Останнього було доставлено до місця мешкання та передано матері. Відносно матері складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 26).

З листів нач. Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту по Салтівському району ВК ХМР Харківської області № 147 від 12.08.2024, № 4 від 06.01.2025, № 21 від 10.02.2025 встановлено наступні факти вчинення домашнього насильства відносно дітей: 28.07.2024 відносно ОСОБА_2 , 2011 року народження, з боку ОСОБА_6 ; 17.12.2024 відносно ОСОБА_2 , 2011 року народження, з боку ОСОБА_6 ; 08.01.2025 відносно ОСОБА_2 , 2011 року народження, з боку ОСОБА_6 ; 08.01.2025 відносно ОСОБА_3 , 2014 року народження, з боку ОСОБА_6 (а.с. 27-29).

З листа КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 14.02.2025 вбачається, що відповідач знаходилась на обстеженні у стаціонарному наркологічному відділенні № 3 КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» з 10.02.2025 по 14.02.2025. На час обстеження наркологічної патології не виявлено (а.с. 30).

Відповідно до листа КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» від 17.02.2025, відповідач за медичною допомогою до КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» впродовж останніх п`яти років не зверталась (а.с. 31).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.10.2023 позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно дітей (а.с. 36).

Відповідно до висновку № 210 від 12.05.2025, підготовленого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради, вказаний Департамент, який дії від імені органу опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей (а.с. 46-49).

ОСОБА_2 , 2011 року народження, в судовому засіданні пояснив, що він не хоче, щоб відповідач була його матір`ю. Показав, що коли не було вітчима, то все було добре, а коли з`явився вітчим ОСОБА_6 , то матір почала зловживати алкогольними напоями, а вітчим застосовував фізичне насильство відносно нього та молодшого брата, і це відбувалось систематично. Матір спочатку їх захищала, однак згодом станала на бік вітчима і також почала його бити. Після цього вони з братом втекли з дому. Вітчим бив їх палкою, залізною трубою, душив їх. Матір це бачила, однак не заступалась за них. Їх з братом забрала з вулиці поліція та відвезла до центру. Неповнолітній ОСОБА_2 , 2011 року народження також зазначив, що не хоче більше бачити матір у своєму житті та повертатись до неї. Їм з братом краще жити в центрі, де вони зараз перебувають, а не з відповідачем.

ОСОБА_3 , 2014 року народження, в судовому засіданні також просив позбавити матір батьківських прав відносно нього та його брата. Підтвердив, що їх з братом бив періодично вітчим. Вони просили матір залишити вітчима та жити втрьох, проте вона не захотіла. Через те, що вітчим їх бив, вони з братом втекли з дому. Зараз вони з братом живуть в центрі і повертатись до матері не хочуть. Зазначив, що і раніше мати не займалась їх вихованням, говорила, що вони повинні бути самостійними. Мати з вітчимом часто зловживали спиртними напоями. Коли матір була в нетверезому стані, то не годувала їх і спала, у зв`язку з чим вони були вимушені самостійно вирішувати питання свого харчування.

Позиція суду

Щодо позбавлення батьківських прав

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до роз`яснень, наданих в Постанові Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 243/13192/19 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Як убачається з висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 303/3102/19, з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання - 25 січня 1996 року, дата набрання чинності для України - 01 квітня 2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

З досліджених доказів судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу не виявляє інтересу до дітей та їх життя, не спілкується з дітьми, не піклується про їх розвиток та навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Під час, коли діти проживали разом з відповідачем, до них неодноразово застосовувалось насильство з боку вітчима. Відповідач, будучи обізнаною про таке насильство, дітей не захищала. Відповідач регулярно зловживає алкогольними напоями, внаслідок чого не годує дітей та залишає їх без піклування. Як пояснили діти, відповідач також застосовувала до них насильство.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку і розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості, суд вважає доведеним, що відповідач свідомо нехтувала своїми обов`язками щодо виховання своїх дітей та ухилялася від вказаних обов`язків, у зв`язку з чим наявні передбачені законодавством України підстави для позбавлення її батьківських прав та задоволення позову.

Щодо стягнення аліментів

Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Положеннями ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України, одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову.

Судом з досліджених доказів встановлено, що відповідач є матір`ю дітей.

Виходячи з положень чинного законодавства України, розмір аліментів, визначений в ч. 5 ст. 183 СК, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК, зокрема аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей, вважається безспірним і таким, що презюмується як необхідний та достатній для забезпечення рівня життя дитини, необхідного для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Зазначений висновок суду ґрунтується на тому, що аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей можуть бути стягнуті на підставі судового наказу, який не підлягає скасуванню. Зменшення розміру аліментів, стягнутих згідно судового наказу, можливе виключно за відповідним позовом платника аліментів. Наведені положення законодавства свідчать, що стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей передбачає відсутність спору про право, а для стягнення аліментів в меншому розмірі платник аліментів повинен довести наявність особливих обставин, які можуть бути підставою для задоволення позову про зменшення аліментів.

Ураховуючи наведене, завдання якнайкращого забезпечення інтересів дітей та їх права на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача.

Одночасно суд роз`яснює сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.

Щодо закріплення житла

Згідно з ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім 'ї.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім`ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають право проживати в дитячих будинках сімейного типу до повернення їм зазначеного житла або надання житла місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. До працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 247 СК України, дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону.

Судом встановлено, що до влаштування дітей до центру вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою діти зареєстровані за місцем проживання.

Ураховуючи вищенаведені норми законодавства, суд задовольняє позовні вимоги в частині закріплення за дітьми права на житло за вказаною вище адресою.

Щодо судових витрат

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів.

Ураховуючи наведене, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд позовних вимог про стягнення аліментів, керуючись при цьому таким.

Виходячи з положень п. 3, п. 6 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, вказана вимога має майновий характер.

Станом на час вирішення справи суд позбавлений можливості визначити ціну позову, оскільки розмір аліментів залежить від майбутніх доходів відповідача, які на даний час суду невідомі.

Мінімальний розмір судового збору за пред`явлення позовних вимог майнового характеру складає 1211,20 грн.

Ураховуючи наведене, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір в мінімальному розмірі, передбаченому для позовних вимог майнового характеру (стягнення аліментів), а саме в розмірі 1211,20 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір за вимоги немайнового характеру (позбавлення батьківських прав) в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позов Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: Відділ соціальної роботи по Салтівському району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра», Комунальний заклад соціального захисту для дітей «Центр соціально - психологічної реабілітації дітей міста Харкова», про позбавлення батьківських прав, закріплення житла, стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно її синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, із зобов`язанням відкрити особистий рахунок на ім`я дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 15.04.2025 і до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Закріпити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55)

Відповідач - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 )

Третя особа - Відділ соціальної роботи по Салтівському району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» (код ЄДРПОУ 26419618, м. Харків, вул. Р. Плоходька, буд. 3)

Третя особа - Комунальний заклад соціального захисту для дітей «Центр соціально - психологічної реабілітації дітей міста Харкова» (код ЄДРПОУ 38159995, м. Харків, вул. Власенка, буд. 14)

Суддя Д.А. Крівцов