Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №389/4338/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

25.02.2026

ЄУН 389/4338/25

Провадження №1-кп/389/172/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

спінатійобвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000385 від 07.05.2025 року стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Знам`янка Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, який проходить службу на посаді навідника 3 парашутно-десантного взводу 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 раніше судимого,

-30.01.2024 Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, звільненого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, в період дії воєнного стану в Україні, встановленого відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання. Приблизно 20 березня 2025 року перебував на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебуваючи на території домоволодіння у ОСОБА_4 раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (кражіжку), вчинене в умовах воєнного стану, а саме на крадіжку належного ОСОБА_5 майна з приміщення гаражу, розташованого на території вищевказаного домоволодіння.

Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, скориставшись тим, що його злочинні дії не помічено сторонніми особами ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу зайшов до приміщення гаража, звідки таємно викрав належні ОСОБА_5 стартер від автомобіля ВАЗ 2106 вартістю 575 грн., електродвигун потужністю 3 кВт вартістю 3124,75 грн.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю надав суду показання, в яких не заперечував проти фактичних обставин справи та які підтверджують фабулу обвинувачення. У вчиненому щиро розкаюється, просив суд суворо не карати.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду. Цивільний позов не подано.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положення ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор, потерпілий, обвинувачений, правильно розуміючи зміст даних обставин і в них немає сумнівів у добровільності їх позицій.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту першого частини першої статті 65КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у статті 65КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, які характеризують його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином; дані, які характеризують обвинуваченого: раніше судимий, вчинив новий корисливий злочин через 20 днів після відбуття покарання за попереднім вироком, під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога на цей час не перебуває, є військовослужбовцем, утриманців не маючого, не одруженого, характеризується посередньо.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд, відповідно до положень ст. 66 КК України, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно дост.67 КК Україниє рецедив злочинів.

Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують та відсутність обставини які обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 наразі можливе без ізоляції його від суспільства.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта (судова товарознавча експертиза №1801 від 22.07.2025) складають 424 (чотирста двадцять чотири) гривні. 08 коп. та підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Запобіжний захід не обрано. Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України, на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави понесені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 424 (чотирста двадцять чотири) гривні. 08 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні:- стартер від автомобіля ВАЗ 2106, електородвигун салатового кольору, без маркування, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 залишити останньому, як йому належниі.

Вирок може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Знам"янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК Українине може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1