Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №344/23640/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/23640/25

Провадження № 2/344/2684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

02 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 згідно дати вхідної кореспонденції представник позивача звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 240722-003 від 22.07.2024 в розмірі 61896,25 грн., з яких: 29234,42 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 32661,83 грн. – прострочена заборгованість за процентами, судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що 22.07.2024 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 240722-003, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 39560,44 грн., на умовах строковості зворотності, платності, на банківський рахунок позичальника перераховано 36000 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка становить 9% та в грошовому еквіваленті – 3560,44 грн. Умовами Кредитного договору передбачено: позичальник має зробити 9 щомісячних платежі; позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 22 числа відповідного місяця включно.

Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 240722-003 від 22.07.2024 року станом на 13.11.2025, становить 61896,25 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 7000грн. (а.с. 1-16).

30.12.2025 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 78).

05.01.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 81-82).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив у разі неявки у судове засідання відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст.223,280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 25.02.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч.4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №240722-003, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором U17254 (22.07.2024 11:58:00). Номер карти зазначений позичальником НОМЕР_1 (а.с. 28-32).

Відповідно до умов кредитного договору №240722-003 від 22.07.2024, сума кредиту 39560,44 грн. (п. 3.1.), сума на карту 36000 грн. (п. 3.2.), строк на який надається кредит 274 дні (п. 3.9.), комісія за видачу кредиту – 9% від суми кредиту (п. 3.4.). Процентна ставка за перший місяць – 91,25% річних, за всі наступні місяці – 361,35% (п. 3.10.), денна процентна ставка 0,56% (п. 3.6.), денна процентна ставка (при дотриманні акційних умов) 0,19% (п. 3.7.). Орієнтована реальна річна процентна ставка 1581,63% (п. 3.12.), орієнтована загальна вартість кредиту 100042,74 грн. (п. 3.13.), сума щомісячного платежу при дотриманні акційних умов 6228,98 грн. (п. 3.8.).

Згідно з Графіком платежів за договором №240722-003 від 22.07.2024, кількість днів у розрахунковому періоді 274, сума кредиту за договором 39,560,44 грн., проценти за користування кредитом 55921,86 грн., комісія за надання кредиту 3560,44 грн., реальна річна процентна ставка 1581,63%, загальна вартість кредиту 100042,74 грн. (а.с. 32 зворот-33).

Також відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 34 зворот-35).

Згідно з платіжної інструкції №940 від 22.07.2024, платник ТОВ «Кредитсервіс», сума 36000 грн., отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: номер картки НОМЕР_1 перерахування коштів згідно договором №240722-003 від 22.07.2024, з вирахуванням комісії за оформлення 3560,44 грн. (а.с. 50).

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором №240722-003 від 22.07.2024, заборгованість станом на 13.11.2025 (включно) становить 61896,25 грн., з яких: 29234,42 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 32661,83 грн. – прострочена заборгованість за процентами; здійснено платежів на загальну суму 24900 грн. (29.07.2024 – 6000 грн., 19.08.2024 – 6500 грн., 03.10.2024 – 2400 грн., 12.11.2024 – 10000 грн.) (а.с. 44).

Згідно з розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором №240722-003 від 22.07.2024 ОСОБА_1 , за період з 22.07.2024 по 13.11.2025, заборгованість становить 61896,25 грн., з яких: 29234,42 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 32661,83 грн. – прострочена заборгованість за процентами, відсотки за користування кредитом нараховані з 22.07.2024 по 22.04.2025, всього сплачено 24900 грн. (а.с. 31).

На адресу відповідача було надіслано досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості від 20.11.2025 в сумі 61896,25 грн. Доказів виконання даної вимоги суду не надано (а.с. 49).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст.526,530,610ЦК України та ч.1 ст.612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору з відповідачем, а розрахунок заборгованості свідчить про користування відповідачем кредитними коштами та враховуючи, що відповідачем у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не наданого жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум, натомість в матеріалах справи містяться докази здійснення часткового погашення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Кредитсервіс» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 240722-003 від 22.07.2024 в розмірі 61896,25 грн., з яких: 29234,42 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 32661,83 грн. – прострочена заборгованість за процентами.

Щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на правову допомогу в рамках договору про надання правової (правничої) допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: довіреність від 01.02.2025 (а.с. 17); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 18); Договір про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 ( а.с. 52-54); Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 від 04.01.2024 (а.с. 57); акт приймання-передачі справ за надання правової допомоги від 13.11.2025, згідно з яким форма правової допомоги: представництво прав та захист законних інтересів клієнта в суді, найменування фізичної особи: ОСОБА_1 (а.с. 58); акт №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 від 12.12.2025, згідно якого загальна сума витрат 7000 грн. : підготовка та направлення/подача однієї позовної заяви або апеляційної скарги або касаційної скарги (а.с. 59).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової (правничої) допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в звіті про надання правової допомоги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8 %, що становить 2422,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 240722-003 від 22.07.2024 в розмірі 61 896 ( шістдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість) гривень 25 копійок, з яких: 29 234 ( двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 42 копійки – заборгованість за сумою кредиту, 32 661 ( тридцять дві тисячі шістсот шістдесят одна) гривня 83 копійок – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір у розмірі 2 422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 3 000 ( три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», ЄДРПОУ 41125531, юридична адреса: вул. Євгена Коновальця, 36-Д, приміщення 65-з, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 02.03.2026.

Суддя

Івано-Франківського суду Кіндратишин Л.Р.