Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №198/19/26 — Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/19/26

провадження № 2/0198/142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в с-щі Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 адвокат Ільченко І.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належного спадкодавцю житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (раніше 93).

Окрім позивачки іншим спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є їх спільний син ОСОБА_2 , якому померлий заповів земельну ділянку та який прийняв спадщину за заповітом.

У встановленому законом порядку ОСОБА_1 прийняла спадщину, а згодом звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, однак постановою приватного нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 05.12.2025 їй відмовлено у вчиненні зазначеної нотаріальної дії в зв`язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують право власності ОСОБА_3 на зазначений вище житловий будинок.

Виходячи з викладеного, позивачка позбавлена можливості оформити своє право на спадщину в нотаріальному порядку, тому змушена звернутись до суду та просить визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (раніше 93), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою від 21.01.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження та витребувано від приватного нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області копію спадкової справи.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, але адвокат в позові просила розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій просив провести судове засідання за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, беручи до уваги визнання позову відповідачем на стадії підготовчого провадження, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, загальною площею 48,1 кв. м, житловою площею 20,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (раніше 93).

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами ст.ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З копії спадкової справи № 16/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , виходить, що останній за життя склав заповіт щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку заповів їхньому з позивачкою сину, ОСОБА_2 , однак житловий будинок заповітом не охоплений.

Оскільки померлий розпорядився у заповіті лише частиною свого майна, щодо решти спадкування здійснюється в порядку черговості за законом та розподіляється між спадкоємцями першої черги.

Згідно з ч. 1 ст. 1296, ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За нормами, закріпленими в ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У встановленому законом порядку спадкоємиця першої черги ОСОБА_1 прийняла спадщину, адже постійно проживала фактично та була зареєстрована разом з чоловіком на момент смерті останнього, а згодом звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, однак постановою приватного нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 05.12.2025 їй відмовлено у вчиненні зазначеної нотаріальної дії в зв`язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують право власності ОСОБА_3 на зазначений вище житловий будинок.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).

З огляду на те, що свідоцтво про право власності на житловий будинок втрачено, постанова приватного нотаріуса Григор`євої О.Л. від 05.12.2025 про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок є такою, що відповідає вимогам нормативних актів.

Відповідно до п. 23 Постанови Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Верховний Суд у Постанові від 15.10.2019 у справі № 916/780/18 зазначив, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину. Підставою видачі Свідоцтва про право власності є Рішення Ради, тобто видача Свідоцтва є дією з оформлення права власності на підставі Рішення.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/849/17, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Отже, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Так, житловий будинок загальною площею 48,1 кв. м, житловою площею 20,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (раніше 93), належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Павлоградським районним виконавчим комітетом 24.02.1989 (підстава - рішення Павлоградської районної Ради народних депутатів від 26.10.1988 № 333). Право власності померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано в КП «Павлоградське МБТІ» та записано в реєстрову книгу за № 1-168, що підтверджується відповідною довідкою, виданою 16.10.2025.

Як виходить із довідки № 102, виданої Новов`язівським старостинським округом 24.12.2025, на теперішній час спірному будинку присвоєно номер 102.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Відповідно до відомостей з погосподарських книг за 1986-1990 роки головою домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (раніше 93), був ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою № 102, виданою Новов`язівським старостинським округом 24.12.2025.

ВССУ у листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказав, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі.

Узагальнюючи викладене, суд доходить висновку, що втрата оригіналу свідоцтва не впливає на право власності ОСОБА_3 , оскільки факт володіння будинком офіційно підтверджений архівними записами МБТІ та відомостями з погосподарських книг за 1986-1990 роки. Згідно з чинним законодавством ці записи є належним доказом того, що держава визнавала його законним власником майна на момент створення домогосподарства.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника майна пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, з огляду на те, що позивачка є спадкоємицею за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, інший спадкоємець за законом першої черги, відповідач ОСОБА_2 , згідно з даними Спадкової справи №16/2023 та як встановлено під час судового розгляду не претендує на житловий будинок та не заперечує, щоб його мати повністю отримала право на житлову нерухомість, а відсутність правовстановлюючого документу на будинок позбавляє спадкоємицю можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує клопотання ОСОБА_1 про залишення за нею витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 1220, 1217, 1218, 1233, 1235, 1255, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (раніше 93).

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

- ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 02 березня 2026 року.

Суддя І. О. Гайдар