Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №334/3941/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 334/3941/25

Провадження 2/206/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.

при секретарі Тимченко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,

ВСТАНОВИВ:

Директор Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Позовні вимоги мотивовані тим, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради перебувала особова справа по призначенню допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

На підставі заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідачу видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.12.2022 року №2303-5002439494.

Після отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, 22 грудня 2022 року відповідач подала до управління заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

На підставі заяви відповідача від 22.12.2022 та наданих документів їй було призначено державну допомогу з 01.12.2022 у розмірі 6000,00 грн. щомісяця (3000,00 грн. ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю, та 3000,00 грн на дитину ОСОБА_3 ).

23 січня 2023 року відповідач самостійно зняла себе і дитину з обліку як ВПО, проте не подала заяву на припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Управління не мало технічної можливості відстежувати у режимі реального часу всіх громадян, які знімаються з обліку у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо перемішених осіб та не подають заяву про припинення виплати допомоги на проживання ВПО.

У липні 2023 року спеціалістами управління було встановлено, що ОСОБА_1 23 січня 2023 року була знята з обліку за заявою у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам продовжувала отримувати по червень 2023 року включно. Виплата допомоги була зупинена, та на підставі пункту 11 Порядку 332 проведений розрахунок неправомірно отриманих сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, загальний розмір якої становить 30 000,00 грн. Таким чином, до повернення підлягає 14090,54 грн (5міс*6000 – 15909,46 повернуто банком).

Заочним рішенням суду від 27.10.2025 року позовні вимоги задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача суму надміру виплаченої допомоги та суму судового збору у розмірі 14090,54 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2025 року заяву відповідача про скасування заочного рішення суду було задоволено. Заочне рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 27.10.2025 року за позовом Департаменту соціального захисту ухвалене по цивільній справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи скасовано.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради перебувала особова справа по призначенню допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент затвердженого додатком 1 до вказаного рішення (опубліковано у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради в мережі Інтернет) Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - Департамент, Позивач) є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі - управління) (пункт 47).

Відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2017 №509 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок оформлення і видачі довідки ВПО), довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 2 Порядку № 509 оформлення і видачі довідки ВПО, передбачено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

З метою обліку внутрішньо переміщених осіб орган соціального захисту населення на підставі отриманої електронної справи включає інформацію про таких осіб до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Абзацом 18 пункту 2 Порядку № 509 оформлення і видачі довідки ВПО (в редакції, чинній на момент виникнення обставин) визначено, що на отримання довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» ( далі - територія адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії).

На підставі заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідачу видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.12.2022 року №2303-5002439494.

Після отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, 22 грудня 2022 року відповідач подала до управління заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

На підставі заяви відповідача від 22.12.2022 та наданих документів їй було призначено державну допомогу з 01.12.2022 у розмірі 6000,00 грн. щомісяця (3000,00 грн. ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю, та 3000,00 грн на дитину ОСОБА_3 ).

23 січня 2023 року відповідач самостійно зняла себе і дитину з обліку як ВПО, проте не подала заяву на припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Управління не мало технічної можливості відстежувати у режимі реального часу всіх громадян, які знімаються з обліку у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо перемішених осіб та не подають заяву про припинення виплати допомоги на проживання ВПО.

У липні 2023 року спеціалістами управління було встановлено, що ОСОБА_1 23 січня 2023 року була знята з обліку за заявою у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам продовжувала отримувати по червень 2023 року включно. Виплата допомоги була зупинена, та на підставі пункту 11 Порядку 332 проведений розрахунок неправомірно отриманих сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, загальний розмір якої становить 30 000,00 грн. Таким чином, до повернення підлягає 14090,54 грн (5міс*6000 – 15909,46 повернуто банком).

Відповідно до п.1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ № 332 від 20.03.2022 р. (далі «Порядок № 332»), допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з п. 3 Порядку № 332 (в редакції на час звернення за допомогою) допомога надається щомісячно з місяця звернення включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

- для осіб з інвалідністю та дітей 3 000 гривень;

- для інших осіб 2 000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Пунктом 5 Порядку № 332 регламентовано, що внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Згідно з п. 29 (на час отримання допомоги відповідачкою п. 11) Порядку № 332 у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Представник позивача посилається на ті обставини, що відповідач знялася з обліку 23.01.2023 за її власною заявою та послався на те, що не мав технічної можливості відстежувати у режимі реального часу всіх громадян, які знімаються з обліку у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та не подають заяву про припинення виплати допомоги на проживання ВПО; послався на наявність різних баз (систем), в яких ведеться облік внутрішньо переміщених осіб та (окремо) призначення та виплата допомоги таким особам.

Згідно з п. 5 Порядку № 332 в редакції, що діяла станом на час призначення допомоги відповідачці та станом на час зняття її з обліку за власною заявою, контроль за дотриманням вимог законодавства під час надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Нацсоцслужби шляхом проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається відповідний акт за формою, встановленою Нацсоцслужбою.

Згідно з п. 10 Порядку № 332 в редакції, що діяла станом на час призначення допомоги відповідачці та станом на час зняття її з обліку за власною заявою, Державне підприємство Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики на підставі списків, отриманих від органів соціального захисту населення або централізованого нарахування допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідно до абзацу другого пункту 9 цього Порядку, щомісяця до 2, 12 і 22 числа формує Реєстри внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги на проживання; реєстр внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги на проживання, подається Мінсоцполітики з накладеною кваліфікованою електронною печаткою за допомогою програмно-технічних засобів Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України для подальшої передачі АТ Ощадбанк; інформаційний обмін між Пенсійним фондом України, державним підприємством Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики та Мінсоцполітики здійснюється внутрішніми захищеними каналами зв`язку.

Так, суд критично ставиться до посилань представника позивача на ті обставини, що відповідач не подала заяву про припинення виплати допомоги, оскільки зазначений Порядок№ 332 в редакції, що діяла станом на час призначення допомоги відповідачці та станом на час зняття її з обліку за власною заявою, не містив положень про обов`язок подання внутрішньо переміщеними особами окремої заяви про припинення виплати допомоги.

В Рішенні самого позивача про призначення їй допомоги, як встановив суд, було зазначено про призначення допомоги з 01.12.2022 по 31.06.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №322 від 20 березня 2022 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.

Пунктом 6 Порядку визначено, що для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.

У заяві зазначається: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) заявника; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; адреса місця, куди перемістилася особа, та контактний номер телефону; номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги є Підтримка або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги; наявність статусу особи з інвалідністю; відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою. Інформація про неповнолітню дитину включається до заяви одного з батьків. Заява вважається поданою в разі заповнення особою всіх полів форми.

Згідно з пунктом 8 Порядку перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія.

У разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення (п. 11 Порядку).

Частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання «законів». Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

В питаннях оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес АД проти Болгарії»). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Зазначений правовий висновок було визначено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18.

У вказаній постанові Верховний Суд також звернув увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»)

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).

Так, відповідач подала заяву про зняття її з обліку як ВПО та не мала обов`язку ще окремо подавати заяву про припинення виплати, а тому з боку відповідачки як набувача допомоги у цьому випадку, відсутня наявність недобросовісності. Нарахування їй допомоги здійснювалося не внаслідок рахункової помилки позивача, а, за оцінкою суду, через недостатню його ретельність та відсутність перевірки належних обставин та підстав. Первісне призначення відповідачці допомоги відбулося на період до 31.06.2023. Таким чином зазначені обставини є рішеннями та діями самого державного органу, наслідки яких не повинні покладатися на відповідачку.

Таким чином, суд приходить до висновку для наявності підстав для застосовування вимог ст. 1215 ЦК України, які в свою чергу не дозволяють здійснювати стягнення безпідставно набутої допомоги по якої виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, що є підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог за позовною заявою Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Малихіна