Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №190/67/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/67/26

Провадження №2/190/263/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 лютого 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, вказуючи, що з квітня 2024 року по листопад 2025 року з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах. Мають спільну неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Останні місяці відповідач надавав мінімальну фінансову допомогу на їх утримання, яка є не достатньою для їх існування. Крім того, наразі вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має ще на утриманні неповнолітню дитину від попереднього шлюбу, а отже тимчасово не має достатнього заробітку. Відповідач є здоровим та працездатним, не має на утриманні інших непрацездатних осіб та неповнолітніх дітей, а отже має можливість сплачувати аліменти.

У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4000,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини, а також аліменти на своє утримання в розмірі 1000,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до досягнення дитиною трирічного віку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву з проханням справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки до суду не повідомив/а.с.21/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповіні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження /а.с.5/.

Позивач має неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 6/.

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 07.04.2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 07.04.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.05.2025 року /а.с. 8/.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_5 №52 від 29.12.2025 року ОСОБА_1 з 12.10.2024 року працює на посаді касира торговельного залу. З 09.06.2025 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку /а.с. 10/.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Таким чином, оскільки обов`язок по утриманню дітей є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, а відповідач не виконує свій обов`язок по утриманню доньки, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, є законними та обгрунтованим, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення на своє утримання аліментів в розмірі 1000,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подавання позову і до досягнення дитиною трирічного віку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Положеннями ст. 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на таке утримання є незалежним від того, чи працює дружина, незалежним від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

У відповідності до статті 80 СК України, у разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 84 СК України та роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка, батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Таке право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з викладеного, встановивши, що відповідач є працездатним, дитина сторін, яка не досягла трирічного віку, проживає з позивачем, яка здійснює за нею догляд, у зв`язку з чим не працює, а відтак потребує матеріальної допомоги від відповідача, право на отримання якої передбачено законом; виходячи з засад розумності та справедливості, а також дотримання балансу інтересів сторін, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4000,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 06 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 у розмірі 1000,00 грн. щомісячно з подальшою індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 06 січня 2026 року і до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в дохід держави 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса