Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №211/4900/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ЄУН 211/4900/25

Номер провадження 2/211/285/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді Гонтар А.Л.,

з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

представник позивача акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі АТ «Таскомбанк») звернувся 06 травня 2025 року в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 1685902270 від 19.07.2022 року, що виникла через неналежне виконання відповідачем зобов`язань , а саме, 63463 грн. заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена); 2737,49 грн. заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена); 24668,34 грн. заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена). В обґрунтування вимог зазначено, що згідно з умовами зазначеного кредитного договору, позичальник зобов`язувався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених у паспорті кредиту, де викладено усі інші умови кредитного договору, що разом з Умовами отримання фінансових кредитів АТ «Таскомбанк» складають єдиний кредитний договір. Кредит відповідач отримала шляхом безготівкового переказу у спосіб, зазначений в кредитному договорі, отже кредитодавець свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі. У зв`язку з порушенням умов кредитного договору відповідачем, позивач просить вимоги задовольнити.

На підставі ухвали від 15 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.

Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача АТ «Таскомбанк» просить проводити розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надала суду заперечення проти задоволення позовних вимог. Так, вона зазначає про те, що 17.02.2022 АТ «Таскомбанк» та вона уклали кредитний договір № 1685902270. Але будь-яких коштів за зазначеним договором вона не отримувала. В період з лютого 2023 року по лютий 2024 року вона сплачує 22300 грн. Будь-яких доказів на отримання нею коштів, відповідач не надав.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, висновує таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Як встановив суд та не оспорюється учасниками процесу, 19 липня 2022 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1685902270, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати кредит у сумі 36752,39 грн. на строк 18 місяців, проценти при наданні кредиту – 10% від суми кредиту; загальні проценти -10,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти 3,50% від суми кредиту, на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, установлених у паспорті кредиту, який є невід`ємною частиною договору та підписаний позичальником.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлені договором. Крім того, відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною другої зазначеної статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений строк.

Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 1685902270 від 19.07.2022 року станом на 06.05.2025 наявна заборгованість у сумі 63426,81 грн., що підтверджує розрахунок та виписка по рахунку, з яких:

- 36057,98 грн. заборгованість за тілом кредиту (у т.ч. прострочена);

- 2737, 49 грн. заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочені);

- 24668,34 грн. заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочені).

Суд, не може погодитися із доводами відповідача, що позивач не надав суду докази на підтвердження, того, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти.

Відповідно до платіжної інструкції банку від 19.07.2022 року № 982934239 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 переказано 36752,39 грн. – видача кредиту згідно з умовами договору № 1685902270 від 19.07.2022 року ОСОБА_1 .

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав, тому наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що цивільне судочинство згідно з частинами першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд висновує про наявність підстав для задоволення вимог.

Згідно з частиною першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач заявив вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 422,40 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Керуючись статями 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30), заборгованість за кредитним договором № 1685902270 від 19.07.2022 року , що виникла станом на 06.05.2025, у сумі 63463 (шістдесят три тисячі чотириста шістдесят три) гривні 81 коп.; витрат по сплаті судового збору суму в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення 27 лютого 2026 року.

Суддя: А.Л.Гонтар