Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №510/1563/25 — Болградський районний суд Одеської області

26.02.2026

Справа № 510/1563/25

Провадження № 2-а/497/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2025 року представник позивача Златі Н.С., яка здійснює свої повноваження на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги (а.с.16), звернулася до Ренійського районного суду Одеської області через систему "Електронний суд" з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким:

- поновити строк на оскарження постанов серії 5АВ №10600774 та №10600891 від 24.05.2025 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову серії 5АВ №10600774 від 24.05.2025 року винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Пашко Аліною Сергіївною про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову серії 5АВ №10600891 від 24.05.2025 року винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Шаблінським Василем Івановичем про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що позивача безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП на підставі постанов серії 5АВ №10600774 від 24.05.2025 року та серії 5АВ №10600891 від 24.05.2025 року, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зі змісту першої постанови видно, що в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 188-1220, зафіксовано керування особи транспортним засобом Nissan Pаthfinder, державний номер НОМЕР_1 24.05.2025 року о 12:18 години за адресою М15 Одеса-Рені, здійснив перевищення встановлених обмежень швидкості руху на 41 км/год, що є порушенням ПДР. У другій постанові також зазначено про керування позивачем транспортного засобу у той самий день о 12:42 години, перевищення швидкості руху на 25 км/год. Обидві постанови складені за ч.1 ст. 122 КУпАП. Зазначений транспорт дійсно належить позивачу, однак, 24.05.2025 року за кермом ОСОБА_1 не перебував, оскільки транспортний засіб переданий іншій особі - ОСОБА_2 в 2023 році. Позивач в період з 23.05.2025 року по 02.06.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні. Також ОСОБА_2 подав відповідачу 23.06.2025 року заяву про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, навіть ОСОБА_2 провів оплату штрафів за обома постановами. Заяви ОСОБА_2 не задоволено оскільки особу, якою подано вказані заяви, неможливо було ідентифікувати. В такому випадку представнику не зрозуміло, яким чином відповідач ідентифікував ОСОБА_1 . Оскаржувані постанови не надсилалися протягом трьох днів з дня їх винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації фізичної особи відповідно до ч.1 ст. 14-2 КУпАП. Зазначені постанови було надіслано лише 06.06.2025 року про що свідчить поштовий штемпель на конверті. Позивачем отримано вказані постанови 19.06.2025 року, оскільки третя особа ОСОБА_2 визнав правопорушення та надав заяву про визнання та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності, позивач вважав вирішеним питання щодо його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. 24.07.2025 року представником позивача отримано листа відповідача про розгляд адвокатського запису, яким повідомлено, що особа, яка допустила правопорушення дійсно зверталася із заявою про надання згоди про її притягнення до адміністративної відповідальності, однак, оскільки її неможливо було ідентифікувати, у задоволенні заяв було відмовлено. Тобто, саме 24.07.2025 року позивач, дізнався про те, що його право на захист порушено, оскільки розраховував на об`єктивний розгляд заяв особи, яка фактично вчинила адміністративне правопорушення, визнала вину. Крім того представник зазначає, що всупереч вимогам примітки ст. 14-2 КУпАП відповідачем не надано в якості доказу не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів. Тому на думку представника позивача, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано до постанови будь яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, відповідач, відмовивши у розгляді заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, припустився надмірного формального розгляду та притягнув до відповідальності особу, яка не вчиняла адміністративне правопорушення. Виходячи із наведеного, сторона позивача вважає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність та обґрунтованість оскаржуваних постанов, тому для захисту прав позивача представник звертається до суду з даною вимогою.

Справа надійшла до Болградського районного суду Одеської області 24 листопада 2025 року, після визначення П`ятим апеляційним адміністративним судом територіальної підсудності на підставі ч.1 ст. 28 КАСУ.

Ухвалою судді від 04.12.2025 року по справі було відкрито провадження та справу призначено до розгляду.

16.12.2025 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції, підписаний представником Нагнибіда О.М. (повноваження підтверджені довіреністю №18049/41/3/01-2024 від 13 грудня 2024 року строком до 31 грудня 2025 року), в якому викладена позиція відповідача з приводу заявлених вимог. До відзиву долучено докази про надіслання позивачеві копії відзиву. Відзив обґрунтовано тим, що обидва правопорушення були зафіксовані технічним засобом Каскад, на фотознімках міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення. Крім того, позивач не заперечує факт того, що 24.05.2025 року при керуванні та здійсненні руху належним йому транспортним засобом було перевищено встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі встановлюються ст. 279-1 - 279-4 КУпАП та «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі». Представник зазначає, що позивач намагається довести, що передача транспортного засобу третій особі звільняє його від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі. У примітці до ст.122 КУпАП зазначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом…, якщо зазначене правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі…-відповідальна особа зазначена у ч.1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом 3 ч.1 ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі. Станом на 24.05.2025 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні будь-які відомості з приводу оформлення належного користувача. Позивач мав можливість вчинити дії щодо належного оформлення права користування транспортного засобу за іншим водієм відповідно до встановленого порядку, проте внаслідок власної бездіяльності не вчинив їх. Отже, відповідальна особа ОСОБА_1 за якою зареєстровано транспортний засіб міг та повинен був передбачити наслідки, які настали внаслідок перевищення даним автомобілем встановлених обмежень швидкості. Щодо керування транспортним засобом іншою особою, то у даному випадку особу, яка перебувала за кермом не було ідентифіковано. Відповідно до встановленого порядку така особа повинна звернутися особисто в письмовому вигляді або через офіційний веб-сайт МВС за умови використання кваліфікованого електронного підпису. Правопорушення описане в оскаржуваних постановах було скоєно 24.05.2025 року, якщо відраховувати 20-ти денний термін з дня скоєння правопорушення, то останнім днем подання заяви про визнання правопорушення є 13.06.2025 року. Заяви ОСОБА_2 було подано без дотримання вимог Порядку, який не передбачає направлення заяви поштовим способом зв`язку, а має виключно два способи подання заяви до уповноваженого органу. Тобто підставою відмови у прийнятті заяви ОСОБА_2 представник зазначає пропущення строку передбаченого Порядком. А ось власник транспортного засобу, як власник джерела підвищеної небезпеки, може бути притягнутий до адміністративної відповідальності незалежно від того чи вчинив він особисто порушення ПДР, що зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки про це прямо зазначено в законі.

31.12.2025 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив від представника позивача Златі Н.С., до якої долучено докази про надіслання відповідачу копії відповіді. Представник зазначає, що оспорює факт того, що саме він керував зазначеним транспортним засобом 24.05.2025 року. Автофіксація ідентифікує автомобіль, а не особу водія. Покарання особи, яка не вчиняла діяння, є грубим порушенням права на справедливий суд. Відсутність реєстрації «належного користувача» в базах МВС є адміністративною формальністю і не робить власника винним у порушенні ПДР, яке він фізично не вчиняв.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача - Златі Н.С. надіслала 23.02.2026 року через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача про причини своєї неявки суд не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений, шляхом надіслання судових повісток на зазначену поштову адресу та на електрону пошту, наявної в матеріалах справи.

Третя особа ОСОБА_2 надав 06.01.2026 року на електрону пошту суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав, підтвердив, що позивач не керував транспортним засобом та не вчиняв порушення ПДР.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 24.05.2025 року:

- інспектором ДПП Пашко А.С було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії 5АВ №10600774, якою позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., з тексту якої вбачається, що 24.05.2025 року о 12:18 годині за адресою М15 Одеса-Рені 229+530 було зафіксовано транспортний засіб NISSAN PATHFINDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , особа яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження руху транспортних засобів на 41 км/год., чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України (а.с.18);

- інспектором ДПП Шаблінським В.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії 5АВ №10600891, якою позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., з тексту якої вбачається, що 24.05.2025 року о 12:42 годині за адресою М15 Одеса-Рені 190+050 було зафіксовано транспортний засіб NISSAN PATHFINDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , особа яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження руху транспортних засобів на 25 км/год., чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України (а.с.19 на звороті).

Щодо поновлення строку на звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Приписами ч.2 ст. 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Згідно ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, представник позивача вказує, що вище вказані постанови позивач отримав поштою 19 червня 2025 року, що підтверджується витягами з електронного реєстру поштових відправлень (трекінгами) за №0603584857265 та №0603584857117, наданими стороною відповідача разом з відзивом.

20.06.2025 року та 23.06.2025 року ОСОБА_2 звернувся до Департаменту патрульної поліції з заявами про визнання правопорушень зазначених у постановах серії 5АВ №10600774 та серії 5АВ №10600891 та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому сплатив штраф в обох випадках.

Заяви розглянуті Департаментом та 09.07.2025 року ОСОБА_3 надано відповідь за вих.№15542-2025 (а.с.22), в який зазначено про порушення ним вимог пункту 4 Порядку при подачі цих заяв, а саме за допомогою засобів поштового зв`язку. В листі є посилання на п.10 Порядку.

11.07.2025 року представником позивача надіслано адвокатський запит до відповідача та 24.07.2025 року нею отримано відповідь Департаменту за вих.№17219-2025 від 23.07.2025 року, в якій вказано про надходження заяв за вище вказаними постановами, але вони подані без дотримання вимог п.4 Порядку звернення особи (а.с.21).

Поважністю причини представник позивача вказує те, що позивач саме 24.07.2025 року дізнався про те, що його право на захист порушено, оскільки він розраховував на об`єктивний розгляд заяв особи, яка фактично вчинила адміністративне правопорушення, визнала вину, надала згоду на притягнення до відповідальності.

З урахуванням вимог ст. 286 КАС України, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на звернення до суду із даним позовом, визнавши поважними причини пропуску такого строку.

Щодо оскарження постанови.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Разом з тим, адміністративна відповідальність має індивідуальний характер та ґрунтується на принципі вини особи у вчиненні правопорушення.

Як вже було встановлено, 24.05.2025 року інспекторами ДПП були винесені дві постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії 5АВ №10600774 та серії 5АВ №10600891, якою позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено у обох випадках стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Викладений зміст постанов позивачем не оскаржується, оскаржується сам факт керування ним транспортним засобом NISSAN PATHFINDER, державний номерний знак НОМЕР_1 в цей день - 24.05.2025 року.

Так, позивач ОСОБА_1 в період з 23.05.2025 року по 02.06.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві ЦМЛ Ренійської міської ради Одеської області, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2123 (а.с.24), тобто за своїм фізичним станом не міг керувати транспортним засобом, доказів щодо порушення ОСОБА_1 умов перебування стаціонарного хворого на лікуванні суду надано не було.

Обидва правопорушення були зафіксовані в автоматичному режимі.

Система фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі на цей час фіксує такі порушення Правил дорожнього руху, як перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів та порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів. Після фіксації перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів комплексами автоматичної фіксації - стаціонарними технічними засобами (прилади контролю), що дають змогу в автоматичному режимі здійснювати виявлення та фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, інформація надійшла до відділу упровадження систем автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху Департаменту патрульної поліції, де була розглянута уповноваженими поліцейськими, з врахуванням відомостей отриманих з відповідних баз даних (реєстрів), необхідних для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Згідно з вимогами пункту 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із приміткою статті 122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п.12.9 (б) Правил дорожнього руху (ПДР) водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.

В частині 1 ст.14-2 зазначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Так, відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, власником автомобіля марки NISSAN PATHFINDER, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво НОМЕР_2 ), інформації про іншого власника або користувача відповідний реєстр не містить (інформація надана стороною відповідача).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1145 від 08 жовтня 2022 року затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, який визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку.

В пункті 4 ст. 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів міститься поняття належного користувача, а саме це - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування (ст. 3 Порядку).

Відомості про належного користувача до Реєстру вносяться через: 1) територіальні органи з надання сервісних послуг МВС; 2) електронний кабінет водія; 3) Портал Дія. Під час внесення до Реєстру відомостей забезпечується їх зберігання, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню персональних даних відповідно до законодавства.

Дій щодо внесення до реєстру належного користувача позивачем та третьою особою ОСОБА_2 здійснено не було, що фактично не оспорює сторона позивача.

Відповідно до ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі: абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс; абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 10 листопада 2017 року затверджено Порядок звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, який визначає процедуру звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - правопорушення), до уповноваженого підрозділу Національної поліції. Пунктом 2 вказаного порядку передбачено, що особа, яка фактично керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення (далі - заявник), протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, законної сили може звернутися особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції із заявою про визнання зазначеного факту правопорушення та надання згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності (далі - заява), а також надати при цьому документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Пункт 4 Порядку передбачено, що заявник подає заяву особисто в письмовому вигляді українською мовою (заповнюється машино друком або від руки розбірливо без виправлень) за умови його ідентифікації та незалежно від місця реєстрації безоплатно до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції. Типовий зразок заяви розміщується на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції. Заява також може бути подана через офіційний веб-сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до п.8 Порядку під час подання заяви в письмовій формі особисто пред`являє посадовій особі уповноваженого підрозділу Національної поліції документ, що посвідчує його особу.

Оскаржувані постанови серії 5АВ №10600774 та серії 5АВ №10600891 від 24.05.2025 року були вручені позивачу 19.06.2025 року, що підтверджується трекінгом Укрпошти №0603584857265 та №0603584857117, таким чином, якщо відраховувати 20-ти денний термін з дня набрання постанови законної сили, то останнім днем подання заяви про визнання правопорушення є 09.07.2025 року.

ОСОБА_2 сплатив штраф за оскаржуваними постановами 20 червня 2025 року, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.17 на звороті, а.с.20 на звороті) та 20.06.2025 року та 23.06.2025 року звернувся до Департаменту патрульної поліції з заявами про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с.17,19), але заяви він не надав особисто, а відправив поштовим зв`язком.

Не дотримання вимог п.4 Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, стало підставою відмови в розгляді заяв ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведення вини особи має бути прирівняна до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08.07.2020 року (справа № 463/1352/16-а).

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Третя особа ОСОБА_2 особисто звернулася до органу Національної поліції із заявою про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Штрафи за оскаржуваними постановами фактично сплачені саме третьою особою.

Суд критично оцінює позицію відповідача щодо формальної відмови у задоволенні заяви третьої особи з мотивів неможливості її ідентифікації, оскільки матеріали справи містять відомості про особу заявника, копії документів та підтвердження сплати штрафу, той факт, що особа звернулася поштовим зв`язком не може бути підставою для притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке вона фактично не вчиняла. Той факт, що власник не вчинив дії для оформлення належного користувача, також не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності за перевищення швидкості транспортного засобу.

Фактично відповідачу було достеменно відомо про особу, яка керувала транспортним засобом та вчинила адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка об`єктивно не керувала транспортним засобом та не вчиняла правопорушення, суперечить завданням адміністративного провадження та принципу індивідуальної відповідальності.

А тому, суд приходить до висновку про необхідність скасувати спірні постанови, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача - закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, але позивач не просив компенсувати понесені ним витрати в розмірі 1 211,20 грн. - сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, ст. 14-2, 280, 283 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії 5АВ №10600774 від 24.05.2025 року винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Пашко Аліною Сергіївною про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії 5АВ №10600891 від 24.05.2025 року винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Шаблінським Василем Івановичем про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Провадження по обом справам про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Раца