Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №750/10797/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 лютого 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/10797/25

Головуючий у першій інстанції – Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/692/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача (суддя Косенко О.Д.), постановлену о 10 год. 52 хв. у м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: зобов`язати Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – АТ «Укрексімбанк») добросовісно виконувати процесуальні права при розгляді справи та припинити вводити суд в оману, що відбувалося з листопада 2013 року; зобов`язати АТ «Укрексімбанк» припинити дії, які порушують права позивача та які вводять його в оману з 22 травня 2007 року та вводять суд в оману з листопада 2013 року; визнати недійсним та незаконним укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» кредитний договір №7607С29 від 24 травня 2007 року, яким урегульовані зобов`язання сторін у швейцарському франку та який укладений ВАТ «Укрексімбанк» з метою надання ОСОБА_1 коштів у сумі 265000 грн; визнати недійсним та незаконним укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» кредитний договір №7607С29 від 24 травня 2007 року, яким урегульований обов`язок ВАТ «Укрексімбанк» надати ОСОБА_1 кошти в сумі 265000 грн шляхом їх перерахування з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на рахунок третьої особи ТОВ «Фінансова Компанія «Регіон Капітал» та зустрічне зобов`язання ОСОБА_1 повернути ВАТ «Укрексімбанк» кошти в сумі 65432,09 швейцарських франків з нарахованими процентами, який розглядав апеляційний суд Чернігівської області у справі №750/3453/16-ц. Позов мотивовано тим, що 24 травня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №7607С29, предметом якого є надання позивачу грошових коштів у сумі 65432,09 швейцарських франків. До квітня 2013 року позивач виконував умови кредитного договору та сплачував банку кошти у швейцарському франку на визначені в кредитному договорі рахунки, а не на свій поточний гривневий рахунок. У квітні 2013 року ОСОБА_1 письмово відмовився від виконання кредитного договору на підставі того, що банк не надав йому кошти у швейцарському франку відповідно до умов кредитного договору, не надав первинний документ перерахування коштів у швейцарському франку в безготівковій формі на його поточний банківський рахунок відповідно до положення п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Кредитного договору, який засвідчує факт виконання урегульованої кредитним договором послуги, а реально надав зовсім інші по суті кошти в сумі 265000 грн для виконання особистого зобов`язання, отримання яких не було волею позичальника та отримання яких не узгоджувалося кредитним договором. За доводами позивача, факти введення банком суду в оману щодо зарахування сплачених ОСОБА_1 коштів на гривневий поточний рахунок, щодо валюти та розміру сплачених ним коштів банку призвело до винесення судом протилежних висновків та до захисту незаконних дій банку, призвело до винесення судовими інстанціями в інших справах висновків, які суперечать встановленим судом у справі №750/3453/16-ц реальним життєвим фактам. ОСОБА_1 оскаржуються умисні дії банку при укладенні кредитного договору, якими позичальник був введений в оману стосовно його істотних умов та наявності права у банку на його укладення в погодженій сторонами сумі коштів. Вважає, що умови кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, завдають позивачу великих матеріальних збитків та зобов`язують робити те, що не є його обов`язком, оскільки без наявності коштів у швейцарському франку в достатній кількості для надання кредиту банк незаконно використав право власності на кошти в гривні та 24 травня 2007 року уклав кредитний договір з метою виконання погодженої договором банківського рахунку від 22 травня 2007 року послуги перерахування коштів в гривні з гривневого поточного рахунку на рахунок третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Регіон Капітал» та з метою незаконного отримання від позивача права власності на кошти у швейцарському франку на підставі фальшивого обліку заборгованості позивача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2025 року провадження у цивільній справі №750/10797/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про зобов`язання припинити дії, які порушують права та визнання договору недійсним у частині позовних вимог про визнання недійсним, укладеного між сторонами кредитного договору № 7607С29 від 24.05.2007 – закрито; в іншій частині позовних вимог продовжено розгляд справи по суті. Ухвалу суду мотивовано тим, що при дослідженні матеріалів позовної заяви у справі, яка наразі розглядається судом, та змісту судових рішень у справі № 750/3453/16-ц, встановлено тотожність у цих справах сторін спору, предмета позову, а також підстав позову у частині позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору № 7607С29 від 24 травня 2007 року. Суд дійшов висновку, що надання позивачем фактам та обставинам, які були предметом дослідження суду, більш детальних обгрунтувань та незгода з їх оцінкою в судовому рішенні у справі №750/3453/16-ц не свідчить про наявність інших правових чи фактичних підстав позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що в даній справі позивачем заявлені підстави позову для задоволення позовної вимоги про недійсність кредитного договору, які суд не розглядав у справі №750/3453/16-ц. За доводами позивача, суд не дослідив його заяву від 27 квітня 2007 року та не встановив конкретну, доречну та важливу обставину, які грошові кошти на момент укладення кредитного договору він просив банк йому надати, в якій валюті та в якому розмірі, що не встановлював суд у жодній справі. Вважає, що необхідно встановити його волю на момент укладення кредитного договору та з`ясувати, чи відповідає погоджене сторонами в кредитному договорі зобов`язання волі позичальника. ОСОБА_1 вважає, що визначення розміру еквіваленту у швейцарському франку коштам у сумі 265000 грн відображає не операцію надання коштів позичальнику в розмірі 65432,09 швейцарських франків, а їх купівлю банком у нього з отриманням маржі (прихованого доходу банку) у розмірі 4548,80 грн. Позивач звертає увагу, що в жодній справі суд не розглядав нікчемність підпунктів 2.2.4, 2.3.2 кредитного договору, нікчемність кредитного договору в цілому та факт того, що предмет кредитного договору не відповідав його волі і що кредитний договір не був спрямований на настання правових наслідків, які ним обумовлені.

Також ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав заяву, в якій просив винести окрему ухвалу щодо порушення суддею Косенком О.Д. норм матеріального та процесуального права та зобов`язати суддю не порушувати верховенство матеріального права і додержуватися процесуального права. Заява мотивована тим, що в ухвалі Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 грудня 2025 року суддя не визначив заявлені в позовній заяві, в письмових поясненнях до підготовчого розгляду справи та в підготовчому розгляді справи в суді обставини, які існували на момент укладення кредитного договору, та незаконно змінив обґрунтування позивача задоволення його позовних вимог про недійсність та нікчемність кредитного договору. Вважає, що суддя умисно незаконно закрив провадження в справі для захисту незаконних дій колегії суддів Апеляційного суду Чернігівської області при винесенні судового рішення від 24 жовтня 2016 року у справі №750/3453/16-ц. За доводами Сілкова Е.І., суддя в порушення ч.4 ст.263 ЦПК України послався на застосування висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду без наявності тотожних підстав позову та без мотивації їх тотожності, а також без визначення предмету позову в справах – речі, щодо якої виник спір у даній справі, та речі, яка розглядалася у справі №750/3453/16-ц.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу – залишити без змін. За зловживання процесуальними правами, неповагу до судів і суддів притягнути Сілкова Е.І. до юридичної відповідальності. Відповідач вказує, що восьме звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, який сім раз уже вирішено, рішення переглядалось судами і апеляційної, і касаційної інстанцій, набрали законної сили, є неприпустимим. Крім того, у справі №750/3453/16-ц рішенням суду на користь банку з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у національній валюті України – гривні. АТ «Укрексімбанк» зазначає, що позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Відповідач вважає, що поданий позов і подану апелянтом заяву від 22 січня 2026 року про винесення окремої ухвали суду щодо порушення суддею ОСОБА_2 норм матеріального та процесуального права, зобов`язання судді не порушувати верховенство матеріального права та додержуватись процесуального права, є неодноразовим проявом принизливої неповаги до судів та суддів усіх інстанцій, нехтуванням судовими рішеннями, які набрали законної сили. Тобто це діяння, яке тягне за собою юридичну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ухвала суду фактично оскаржується в частині закриття провадження, то в іншій частині вона судом апеляційної інстанції не переглядається.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/39474/19, від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18 тощо.

За матеріалами справи встановлено, що в квітні 2016 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за договором кредиту у сумі 51169,18 швейцарських франків.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживачів та визнання договору та рахунку для зарахування кредиту недійсним.

У справі №750/3453/16-ц рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 травня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним кредитний договір від 24 травня 2007 року №7607С29, що укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 ; у задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення боргу відмовлено (а.с.148-150 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено; рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2016 року скасовано; позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 74540 грн 60 коп. заборгованості по тілу кредиту, 106 560 грн 91 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом та 75 000 грн пені за порушення строків погашення процентів та платежів за кредитним договором, а всього 256 101 грн 52 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 8067 грн 19 коп. в повернення сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції; в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 24 травня 2007 року № 7607С29, що укладений між ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» та ОСОБА_1 відмовлено (а.с.151-154 т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено; рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2016 року залишено без змін (а.с.155-156 т.1).

Із рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 травня 2016 року вбачається, що в зустрічному позові ОСОБА_1 просив визнати укладений сторонами договір недійсним з тих підстав, що позивач приховав інформацію про відсутність у нього залучених коштів у швейцарських франках і в такий спосіб ввів його в оману, що є нечесною підприємницькою практикою; не мав права укладати договір в іноземній валюті, тому як не мав ані індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу, ані самої іноземної валюти; не зробив жодної дії, спрямованої на перерахування йому кредиту в іноземній валюті, що свідчить про те, що договір є неукладеним.

У справі №750/10797/25, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 просить, зокрема визнати недійсним укладений між ним та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» кредитний договір №7607С29 від 24 травня 2007 року. При цьому, у позовній заяві він вказував на те, що просить суд встановити: нікчемність підпунктів 2.2.4 та 2.3.2 кредитного договору, валюту зобов`язання сторін за кредитним договором, факти надання йому недостовірної інформації на момент укладення кредитного договору, реальний факт валюти і розміру сплачених ним коштів банку, відмову банку від виконання погоджених в кредитному договорі зобов`язань та односторонню зміну банком умов кредитного договору.

Отже, підстави позову у справі, яка переглядається, та підстави позову, які були заявлені ОСОБА_1 у справі №750/3453/16-ц не є тотожними і у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

За викладених обставин ухвала суду першої інстанції від 26 грудня 2025 року в частині закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегя суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності, оскільки останній скористався своїм правом на подання позову з інших, не заявлених ним раніше підстав, а також на подання заяви про винесення окремої ухвали.

Також не підлягає задоволенню заява ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали.

Статтею 385 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21): «Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду».

За наслідками апеляційного перегляду цієї справи колегія суддів апеляційного суду не встановила передбачених законом підстав для задоволення заяви позивача про винесення окремої ухвали щодо судді Косенка О.Д., оскільки, постановлючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції мотивував вказане судове рішення відповідними нормами права, які, на його переконання, повинні бути застосовані, що не може свідчити про умисне порушення чи грубу недбалість.

Сам факт скасування ухвали суду першої інстанції не є достатньою підставою для винесення окремої ухвали.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 379, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали відмовити.

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий: Судді: