Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №766/48/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа №766/48/26

провадження № 22-ц/819/375/26

02 березня 2026 року м.Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Базіль Л.В.,

Радченко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Кузьміної О.І.,

встановив:

Зміст позовних вимог

В січні 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Нижньосірогозської селищної ради Генічеського району Херсонської області, Нижньосірогозської селищної військової адміністрації Генічеського району Херсонської області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1 є цілим житловим будинком садибного типу. Просили визнати за позивачами право спільної часткової власності по 1/3 частині на цілий житловий будинок.

Зміст ухвали суду

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2026року позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнана неподаною та повернута позивачам.

Ухвала суду мотивована невиконанням в повному обсязі вимог ухвали суду від 09 січня 2026року про залишення позову без руху в частині неподання доказів про зміну в передбаченому законом порядку статусу житлового приміщення, стосовно якого заявлений позов та надання земельної ділянки у користування чи власність позивачам.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просила ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2026року про повернення позовної заяви скасувати, як таку що постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права; справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги по суті.

Скарга мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України щодо визнання позову неподаним та його повернення. Скаржник зазначив, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не мав повноважень вимагати від позивачів подання доказів у справі, оскільки дослідження обставин справи та перевірку їх доказами суд здійснює на стадії підготовчого провадження. Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Позиція інших учасників

Відзив до суду апеляційної інстанції не подавався.

Розгляд справи апеляційним судом

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353, частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання згідно положень частини тринадцятої 13 статті 7 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду від 12 січня 2026року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини першої - третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду від 07 січня 2026 року позов був залишений без руху з підстав неповної сплати розміру судового збору; не викладення обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги; не зазначення доказів про зміну статусу житлового приміщення в передбаченому законом порядку та надання земельної ділянки у користування чи власність позивачів; не наведенням обставин, якими діями Нижньосірогозської селищної військової адміністрації Генічеського району порушено право позивачів на нерухоме майно та яке саме їх право порушено.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 09 січня 2026року позивачами надано квитанцію про доплату судового збору в розмірі 605,60грн.

Ухвалою суду від 12 січня 2026року позовна заява на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України визнана неподаною та повернута особам, які її подали. Суд послався на ненадання позивачами доказів щодо зміни в передбаченому законом порядку статусу житлового приміщення, стосовно якого заявлений позов та надання земельної ділянки у користування чи власність позивачам.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Постановлюючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції порушив вимоги статті 13 ЦПК України, якою передбачено вільний вибір позивачем способу захисту та доказів, якими він буде підтверджувати свої позовні вимоги.

Суд першої інстанції фактично надав оцінку поданим позивачами доказам під час вирішення питання про прийняття позову та відкриття провадження у справі, що є передчасним, оскільки питання оцінки доказів вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті спору.

Питання про відсутність доказів, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги є процесуальним питанням, яке вирішуються судом під час судового засідання, а не на стадії відкриття провадження, оскільки ці обставини є предметом дослідження в ході розгляду справи по суті (див. пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства

при розгляді справ у суді першої інстанції», згідно якого подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику).

Ураховуючи наведене, висновки суду про повернення позову з підстав неподання позивачами доказів на підтвердження заявлених вимог слід визнати помилковими, адже у такому випадку позивачі позбавляються права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд.

Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2026 року і направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2026 року скасувати, матеріали справинаправити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.В. Базіль

С.В. Радченко