Додаткове рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №947/24831/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/103/26

Справа № 947/24831/21

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря: Зейналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановила:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 13 серпня 2014 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1455 від 13 серпня 2014 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Розірвано шлюб між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 13 серпня 2014 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1455 від 13 серпня 2014 року.

Відповідачеві ОСОБА_3 поновлено дошлюбне прізвище – « ОСОБА_4 ».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане судове рішення було оскаржене у апеляційному порядку представником ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 було задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2021 року змінено, виключено з мотивувальної частини судового рішення абзац наступного змісту: «Сторони за час перебування у шлюбі сторони спільних неповнолітніх дітей не мають, що не спростовано сторонами по справі».

Виключено з резолютивної частини судового рішення абзац четвертий наступного змісту: «Відповідачеві ОСОБА_3 поновити дошлюбне прізвище – « ОСОБА_4 »».

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

У січні 2026 року до Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким судові витрати ОСОБА_1 , пов`язані з апеляційним провадженням – витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн., покласти на ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України).

Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21), а також у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 604/424/23 (провадження № 61-4214св24) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» суд дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником Кожухар В.А. надано наступні докази: копію Договору № 01-08/2025 від 01 серпня 2025 року, копію Додаткової Угоди № 04/08-25 від 04 серпня 2025 року до договору № 01-08/2025 від 01 серпня 2025 року, платіжну інструкцію № 2.248820505.1 від 06 серпня 2025 року, копію ордеру серія АІ № 1965240 від 01 серпня 2025 року, копію Акту приймання – передачі наданої правової допомоги за Договором № 01-08/2025 від 01 серпня 2025 року.

Згідно Додаткової Угоди № 04/08-25 від 04 серпня 2025 року до договору № 01-08/2025 від 01 серпня 2025 року сторони договору погодили, що вартість правової допомоги з захисту прав та інтересів клієнта в Одеському апеляційному суді у справі № 947/24831/21 та у справі № 947/27017/21 визначена сторонами Договору в твердій сумі незалежно від складених документів, витраченого Бюро на надання правничої допомоги часу, кількості та тривалості судових засідань та становить – 25000,00 грн.

Колегія суддів приймає до уваги, що предметом даного судового розгляду є цивільна справа № 947/24831/21, у той же час, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення представник ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у іншій цивільній справі № 947/27017/21, яка не є предметом апеляційного розгляду.

Крім того, до складу витрат на правничу допомогу представником Кожухар В.А. включено ознайомлення з матеріалами справи № 947/24831/21 у Київському районному суді м. Одеси в сумі 3000 грн., що не відноситься до наданої в суді апеляційної інстанції правничої допомоги.

Також до складу витрат на правничу допомогу в сумі 7500 грн. представником позивача включено клопотання про об`єднання справ в одне провадження, яке не подавалось представником Кожухар В.А. в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає не доведеним належними доказами розмір понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 25000 грн.

У той же час, колегія суддів приймає до уваги, що представником ОСОБА_1 було подано до Одеського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, тобто, існує факт отримання позивачем послуг адвоката.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, приймаючи до уваги незначну складність справи, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Колегія суддів вважає, що саме зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 270 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе