Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №740/3920/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3920/25

Провадження № 2/740/822/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником – адвокатом Васюком Дмитром Геннадійовичем, до Ніжинської міської ради Чернігівської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування,

установив:

У липні 2025 року представник позивачки подав до суду вищевказаний позов, в якому просив визнати за позивачкою право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що 19 березня 1996 року органом приватизації при військовій частині НОМЕР_1 було видано свідоцтво про право власності на житло – вищевказану квартиру, і цього ж дня Ніжинським МБТІ було зареєстровано відповідне речове право. За вказаним свідоцтвом право власності на квартиру набули: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 – чоловік позивачки, після смерті якого відрилася спадщина і була заведена спадкова справа. Позивачка як дружина померлого чоловіка – єдина, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . До складу спадщини входить частини вищевказаної квартири.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, позивачка отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю оригіналу свідоцтва про право власності на квартиру.

Як зазначив представник позивачки в позовній заяві, у позивачки немає відповідного свідоцтва про право власності на квартиру з причини його втрати.

Позивачка не має іншої можливості захистити свої спадкові права інакше, ніж шляхом звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02 вересня 2025 року 08-30 год.

02 вересня 2025 року підготовче засідання відкладено на 03 жовтня 2025 року 08-30 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 19 листопада 2025 року 09:00 год.

У подальшому судове засідання відкладено на 17 лютого 2026 року 09:00 год.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивачки – адвокат Васюк Д. Г. подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його та позивачки участі, позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача – Лях О. М. подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, не заперечувала проти задоволення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, при цьому належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, жодних заяв/клопотань не подавали до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Суд установив, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 30 липня 1977 року.

Згідно з відповіддю КП «Ніжинське МБТІ» Чернігівської обласної ради від 20.06.2025 № 01434-300 на адвокатський запит, станом на 31.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.03.1996 органом приватизації при військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.03.1996 органом приватизації при військовій частині НОМЕР_1 , квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 кв. м, дійсно належить на праві приватної власності (спільної сумісної) – ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 15 березня 1996 року № 107.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16 листопада 2024 року серії НОМЕР_3 .

Згідно з копією експертного висновку від 11 січня 2011 року № 156/633-d, виданого заступником директора Українського бюро лінгвістичних експертиз – Ажнюк Л. В., українські записи прізвищ ОСОБА_8 (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 30.07.1977, записи ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ) і ОСОБА_9 (паспорт НОМЕР_5 від 20.04.1996, запис ОСОБА_1 ) та російський запис ОСОБА_8 (паспорт НОМЕР_5 від 20.04.1996, запис російською мовою ОСОБА_1 , трудова книжка НОМЕР_6 від 19.07.1978, запис російською мовою ОСОБА_1 ) у документах, наданих для експертизи є ідентичними. Розбіжності між документальними записами прізвища українською мовою виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при його міжмовних (українсько-російському й російсько-українському) перетвореннях. Відповідно до чинних правил, нормативною українською формою запису зазначеного прізвища є ОСОБА_8 . Субнормативний український запис прізвища ОСОБА_9 відтворює особливості його російської вимови, що в практиці лінгвістичних експертиз є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності.

Постановою приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кузьменка О. В. від 17.06.2025 № 79/02-31 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Указану постанову нотаріуса мотивовано, зокрема, тим, що державна реєстрація права власності на спадкову 1/4 частку квартири не проведена; відповідно до інформаційної довідки № 431561233 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17 червня 2025 року, у реєстрі відсутні відомості про реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_4 або за будь-якою іншою особою. У матеріалах спадкової справи № 20/2025 відсутні документ, що встановлює право власності ОСОБА_4 на частку квартири, а додана фотокопія свідоцтва не має статусу документа, що встановлює право власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7«Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відмова в оформленні права власності на спірний будинок свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в судовому порядку.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Положеннями ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Зокрема, за змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Як установив суд, і це підтверджується матеріалами справи, чоловіку позивачки – ОСОБА_4 за життя належала 1/4 частка в указаній квартирі.

Позивачка прийняла спадщину після смерті чоловіка, однак позбавлена можливості в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на частку в указаній квартирі, яка належала спадкодавцю, тому її права підлягають захисту в обраний нею спосіб.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/4 частки у вказаній квартирі в порядку спадкування за законом, отже, позов підлягає задоволенню.

При цьому зі справи не вбачається, що набуття позивачкою права власності на частку вказаної квартири порушить права та законні інтереси інших осіб.

У зв`язку з тим, що позивачка не заявляє вимог про стягнення з відповідача судових витрат, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 247, 263 - 265, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , поданий представником – адвокатом Васюком Дмитром Геннадійовичем, до Ніжинської міської ради Чернігівської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; АДРЕСА_2 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І. М. Шевченко