Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №750/508/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/508/26

Провадження № 2/750/1291/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар Суконнова В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на дитину на матір,

третя особа - Менський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

в с т а н о в и в :

у січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати його батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти на утримання сина та на себе.

Обґрунтовано позов тим, що Позивач проживала спільно в цивільному шлюбі із ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На сьогоднішній час їх спільна дитина проживає разом з Позивачем, Відповідач не визнає себе батьком, участі у його вихованні та утриманні не приймає, Позивач повністю забезпечує потреби спільної їхньої дитини. Перед зверненням до суду задля виключення потенційних сумнів щодо можливого батьківства Відповідача, Позивачем було проведено молекулярно-генетичне дослідження, відповідно до якого вбачається, що Відповідач є біологічним батьком дитини з вірогідністю 99,999996 %. Враховуючи, що відповідач не визнає своє батьківство, а також потреби в матеріальному забезпеченні дитини, позивач звернулася з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2026 року яка занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 02.03.2026 сторони не з`явилися. Позивач через канцелярію суду подала заява про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно та належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалась за адресою його місця проживання.

Представник третьої особи - Менського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явилась, надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні справи поклалась на розсуд суду.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31 грудня 2024 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігові, батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 6).

Згідно Висновку молекулярно-генетичного дослідження від 09.10.2025 року за № 50331, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із вірогідністю 99,999996%. є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-23)

Відповідно до ч. 3 ст.12 та ч.ч. 1,3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Згідно частини 1 статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Згідно частини 3 статті 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно частини 4 статті 128 СК України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Позивач до подання позовної заяви до суду для виключення потенційних сумнівів щодо можливого батьківства Відповідача провела молекулярно-генетичне дослідження.

Оцінивши наявні у справі докази, які підтверджують батьківство відповідача щодо ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що батьківство відповідача доведено, а тому вбачає підстави для задоволення позову.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Позивач також заявила вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина в розмірі частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягенення дитиною повноліття.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, зважаючи на зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доцільність задоволення вимог позивача щодо визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину в повному обсязі.

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення сином трьох років, слід зазначити наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. ст. 75, 84, 91 СК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Частиною 4 ст. 84 СК України визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Cудом встановлено, що спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_3 не досяг трирічного віку, проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, отже наявні загальні умови для стягнення аліментів на утримання позивача.

Разом з тим, при вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що позивачем не надано доказів в підтвердження можливості відповідача надавати таку допомогу. Зокрема, суду не надано доказів, що відповідач працевлаштований, що рівень його доходу та стан здоров`я дає змогу сплачувати аліменти на утримання дружини, що у нього відсутні інші утриманці. Також суд враховує, що у разі набрання законної сили рішенням про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у відповідача з`являться зобов`язання за цим рішенням суду.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно істотно погіршувати становище платника порівняно із становищем одержувача аліментів.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини задоволенню не підлягають.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору, як це передбачено ст.141 ЦПК України.

Оскільки судом задоволено вимогу ОСОБА_1 про визнання батьківства то з відповідача на корить Позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Також судом задоволено вимогу про стягнення аліментів на дитину, а тому витрати по сплаті судового збору за цю вимоги мають бути покладені на ОСОБА_2 які необхідно стягнути на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 122, 128, 134 СК України, суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на дитину та матір - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести до актового запису № 70 від 31.12.2024 про народження дитини, вчиненого Менським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наступні зміни:

-зазначити батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України;

-змінити дитині - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », а ім`я, по батькові, дату народження, місце народження, - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.01.2026 і до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Олег КОСЕНКО