Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №686/29657/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/29657/25

Провадження № 22-ц/820/636/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року в складі судді Хараджі Н.В.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись в суд із цим позовом до відповідачки, вказував, що 07 липня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зареєстровано шлюб між ним та ОСОБА_3 (відповідачкою в справі), актовий запис № 639 від 07.07.2020 року. Після реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Від даного шлюбу дітей немає. В перші роки подружнього життя відносини в їх сім`ї складалися нормальні, однак, з часом виявилося, що він з відповідачкою є зовсім різними людьми з різними характерами, поглядами на життя та переконаннями. З цих причин вони стали віддалятися один від одного, з початку 2025 року вони припинили подружні відносини, впродовж останнього часу вони не проживають за однією адресою, не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства. Їхній шлюб розпався остаточно на початку 2025 року і його подальше збереження є неможливим та позбавлене будь-якого сенсу. Шлюб носить лише формальний характер, збереження його суперечить особистим інтересам та бажанням позивача. Тому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2026 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений 07 липня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис 639, розірвано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що відповідачка є особою з інвалідністю І групи, позбавлена можливості самостійно пересуватися. Судом не надано оцінки поведінці позивача у справі, який, звернувшись до суду з позовом про розірвання шлюбу, намагається уникнути виконання ним обов`язків як одним з подружжя, передбачених ч. 1 ст. 55 СК України. Натомість ОСОБА_1 припинив спільне проживання з відповідачкою, прийнявши про це одноосібно рішення. На той момент вона уже не могла пересуватися самостійно, втратила можливість самостійно заробляти на життя, тим більше погашати борги за спожиті комунальні послуги, які утворилися за час спільного проживання з ОСОБА_1 . Позивачем не надано доказів припинення шлюбних відносин саме з початку 2025 року, оскільки нею вказана обставина заперечується.

В засідання апеляційного суду сторони не з`явилися, будучи належно повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.07.2020 року між сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис №639. Спільних дітей у сторін немає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не має наміру продовжити шлюб і наполягає на його розірванні, подальше спільне проживання і збереження шлюбу сторін є неможливим, тому наявні підстави для розірвання шлюбу. Наявність цивільної справи про стягнення коштів на утримання дружини, як і інших майнових спорів, не може бути підставою для відмови в розірванні шлюбу.

Так, відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач не бажає перебувати з відповідачкою в шлюбі і наполягав на розірванні шлюбу, вказавши, що його рішення про розірвання шлюбу є остаточним і відповідає його волі.

Судом у повній мірі з`ясовано взаємини сторін, відсутність у них дітей, та враховано, що фактично шлюбні відносини позивача з відповідачкою припинилися, позивач не бажає зберігати шлюб, подальше проживання та збереження їх сім`ї є неможливим.

Погіршення стану здоров`я апелянтки та встановлення щодо неї інвалідності не є підставою для відмови у розірванні шлюбу.

Посилання апелянтки на те, що шлюбні відносини між сторонами фактично тривали до кінця липня 2025 року, а не до початку січня 2025 року, не мають істотного значення для вирішення цього спору по суті.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не бажає зберігати подружні відносини із ОСОБА_2 , а шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк